10 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/3986/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест"
до: Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області
про: скасування податкових повідомлень - рішень
26 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Немирівлатінвест» (ТОВ «Немирівлатінвест», Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області (ДПІ у Немирівському районі) про визнання протиправними й скасування податкових повідомлень - рішень від 25 березня 2011 року №0000162301 (форма «В1») на суму 147651 грн, частково №0000152301 (форма «Р») на суму 874386 грн, у тому числі за основним платежем на суму 699509 грн та штрафними санкціями на суму 874386 грн, та частково №0000172301 (форма «В4») на суму 2437807 грн.
Зазначили, що за результатами позапланової виїзної перевірки Товариству безпідставно відмовлено у праві на податковий кредит за період вересень - грудень 2010 року. На думку податкової інспекції, Товариством безпідставно сформовано такий податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних в різних податкових періодах, але отриманих в поточному звітному періоді, так як відсутнє належне документальне підтвердження такого запізнення.
Посилаючись на те, що ТОВ «Немирівлатінвест» сума податку на додану вартість (ПДВ) включена до складу податкового кредиту не за датою фактичного здійснення господарської операції, а на дату отримання податкової накладної, одержаної із запізненням, з включенням такої податкової накладної до реєстру одержаних податкових накладних і податкового кредиту звітного періоду, тобто, Товариством дотримано вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (чинного на момент спірних відносин) згідно із яким дозволяється включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулось в податкових періодах, наступних за тим, в якому такі податкові накладні були виписані, оскільки інших підстав, окрім податкової накладної, для нарахування податкового кредиту немає, - просили податкові повідомлення - рішення відповідача визнати протиправними й скасувати.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 6) посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача - завідувач юридичним сектором ДПІ у Немирівському районі ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 103) та головний державний податковий ревізор - інспектор відділу податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Немирівському районі ОСОБА_3 (довіреність на а.с. 111) із заявленими позовними вимогами не погодилися з мотивів, викладених в письмових запереченнях. Додатково пояснили, що ТОВ «Немирівлатінвест» неправомірно сформовано податковий кредит по ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в різних податкових періодах, але отриманих платником в поточному звітному періоді, оскільки в останнього не було належного документального підтвердження такого запізнення, що є порушенням вимог підпунктів 7.7.1 та 7.7.2 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість". Позивач в даному випадку мав право на податковий кредит по даті списання коштів з банківського рахунку з одночасним поданням до податкової інспекції разом з декларацією заяви зі скаргою на постачальників, які не видали йому своєчасно податкові накладні. Позивач таким правом не скористався.
Крім того, статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, відповідно до якого, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Позивач подав "Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок" за вересень місяць 2010 року. Згідно з уточнюючим розрахунком збільшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2010 року на 3529483 грн (по коду рядка 10.1 декларації з податку на додану вартість), а саме, податковий кредит за вересень 2010 року збільшено на суму ПДВ по податкових накладних попередніх звітних періодів, які надійшли із запізненням.
Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року №702/10982, статтею 2 встановлено звітні (податкові) періоди та строки подання декларації. Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Порядку звітним (податковим) періодом ТОВ «Немирівлатінвест» є один календарний місяць. Статтею 5 Положення затверджено порядок заповнення податкової декларації. Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" дано визначення податкового кредиту звітного періоду. Абзацом 7 пункту 5.8 статті 5 Положення визначено інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту до яких відноситься надання із запізненням податкових накладних попередніх (податкових) звітних періодів.
Тому позивачу при поданні уточнюючого розрахунку необхідно було відобразити суми уточнення податкового кредиту по коду рядка 16.4 декларації, тобто уточнити суми податкового кредиту попередніх (податкових) звітних періодів, а не податковий кредит вересня (звітного періоду) 2010 року.
Також, представники зазначили, що Товариством частково не оскаржуються суми по податковому повідомленню - рішенню форми В4. Позивачем подано декларацію за листопад 2010 року в якій зазначено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду в загальній сумі 702939 грн, перевіркою встановлено, відповідно додатку 5 до акту перевірки, заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет, на 44667 грн. Дану суму відображено у податковому повідомленні - рішенні форми Р.
Таким чином, на думку представників ДПІ у Немирівському районі оскаржувані рішення відповідають чинному законодавству, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому скасуванню не підлягають, як і адміністративний позов задоволенню.
Суд заслухав пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача, дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.
Так, судом встановлено, що ТОВ «Немирівлатінвест» зареєстроване Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області 28 вересня 2007 року за №11601020000000426 та здійснює свою господарську діяльність як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №676743 (а.с. 77).
Товариство взято на податковий облік ДПІ у Немирівському районі з 01 жовтня 2007 року за №1490 та на час перевірки є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво №100080588 від 03 грудня 2007 року.
На підставі направлень від 09 лютого 2011 року №11 та від 23 лютого 2011 року працівниками ДПІ у Немирівському районі ОСОБА_3 й ОСОБА_4 згідно з підпунктами 78.1.1 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 та абзацу 2 пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (ПК України), відповідно до наказу ДПІ у Немирівському районі від 08 лютого 2011 року №25 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Немирівлатінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт №90/23/35365643 від 10 березня 2011 року, яким встановлено порушення ТОВ «Немирівлатінвест»
підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, пунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 743976 грн, в тому числі за вересень 2010 року в сумі 135243 грн, за листопад 2010 року в сумі 44667 грн, за грудень 2010 року в сумі 564066 грн;
підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, наказу №166 від 30 травня 1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 147651 грн, в тому числі за вересень 2010 року в сумі 147651 грн;
підпункту 7.1.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 2714714 грн, в тому числі за грудень 2010 року в сумі 2714714 гр (а.с. 7-25).
На підставі висновків акту перевірки від 10 березня 2011 року, ДПІ у Немирівському районі прийнято податкові повідомлення - рішення від 25 березня 2011 року №000152301, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 743976 грн за основним платежем та 185994 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 46), №0000162301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування - 147651 грн (а.с. 48) та №0000172301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2714714 грн (а.с. 50).
Як свідчать обставини справи, виявлені в ході проведеної перевірки порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість" на думку відповідача полягають в тому, що ТРВ «Немирівлатінвест» при формуванні суми податкового кредиту використано рядок 10.1 податкової декларації з ПДВ для відображення податкових накладних, які виписано у попередніх податкових періодах, не врахувавши підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, те, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів робіт, послуг. При цьому, ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим не передбачено жодних причин для можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.
Тобто, позивач, формуючи податковий кредит на підставі податкових накладних, які виписані у будь-якому з попередніх періодів, мав би формувати його без затримки, оскільки продавець зобов'язаний надати покупцеві податкову накладну вчасно, а у разі відмови у її наданні чи затримці дії такого постачальника можуть бути оскаржені до податкового органу, чого позивачем зроблено не було.
Натомість у разі затримки отримання позивачем податкової накладної від постачальника, як вважає ДПІ у Немирівському районі, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує причини такої затримки.
Не погодившись з таким висновком податкового органу ТОВ «Немирівлатінвест» оскаржило рішення в адміністративному порядку, а після залишення їх без задоволення, звернулося до суду.
Суд, визначаючись щодо позовних вимог, виходить з того, що відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість" (Закон №168), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті7 Закону №168 є наявність податкової накладної, виданої продавцем.
В даному випадку, на думку суду, необхідно враховувати і положення статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент виникнення спірних правовідносини) про строки давності та їх застосування. Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), а оскільки сума ПДВ, віднесена за податковою накладною до податкового кредиту, впливає безпосередньо на розмір податкових зобов'язань платника, строки позовної давності також поширюються і на податкову накладну.
Таким чином, у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону №2181).
Згідно із підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
Як вбачається із даної норми подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.
Таким чином, аналіз викладених положень Закону №168 свідчить, що платник податку може сформувати свій податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), в податкову періоді, в якому такі податкові накладні отримані, з урахуванням строків давності, при цьому Законом в обов'язковому порядку не зобов'язано платника податків оскаржувати дії контрагентів щодо затримки у видачі і невидачі податкових накладних.
Окрім того, Законом №168 також прямо не передбачено, якими засобами та доказами платник податків має підтвердити реальну затримку податкових накладних, отриманих після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг).
Матеріали справи свідчать, що позивач включив до складу податкового кредиту по деклараціях суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, фактичне отримання яких відбулось в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому податкові накладні були виписані. Підтвердженням отримання податкових накладних із запізненням є Журнал реєстрації вхідних податкових накладних ТОВ «Немирівлатінвест» з зафіксованими датами їх отримання, копії витягів якого додані до матеріалів справи.
Крім того, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування.
Так, зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до податкового законодавства. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної, не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку (визначеній у такій податковій накладні) до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.
Крім того, виходячи із положень порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України (ДПА України) №244 від 30 червня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2005 року за №770/11050, підпункт 9.2 пункту 9 передбачає відповідну графу 2, де вказується дата отримання податкової накладної. Тобто, реєстр передбачає включення всіх податкових накладних, які були отримані у звітному періоді, незалежно від дати їх виписки, що також підтверджується додатком до листа ДПА України від 18 квітня 2008 року за №8109/7/16-1117.
Так, податковий кредит звітного періоду може складатися не тільки із сум податку, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних та одержаних у звітному періоді, а і податкових накладних, одержаних із запізненням та виписаних у попередніх податкових періодах. Дане роз'яснення також підтверджено і в примітці до графи 3 додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, де чітко зазначено, що включаються будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності, а саме, 1095 днів.
Отже, з вищевикладеного вбачається, позивач мав всі підстави для включення вказаних податкових накладних до реєстру отриманих накладних за вересень 2010 року, який передбачає дату отримання та дату виписки податкових накладних різними графами.
Таким чином, жодних порушень Закону №168 при формуванні податкового кредиту в даному випадку позивач не допустив. Крім того, така ж правова позиція зазначена Верховним Судом України, який у своїй постанові від 06 грудня 2005 року у справі № 21-105 підтвердив, що недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Так як податковий кредит сформований ТОВ «Немирівлатінвест» на підставі належних податкових накладних, жодних зауважень перевіряючих до їх оформлення не було, інших обставин щодо не підтвердження сум податку на додану вартість під час перевірки не встановлено, то винесені ДПІ у Немирівському районі податкові повідомлення - рішення від 25 березня 2011 року №0000162301, №0000152301 та №0000172301, яким визначено позивачеві податкове зобов'язання з податку на додану вартість, зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ підлягають скасуванню.
Під час з'ясування обставин у справі, підтвердження їх письмовими доказами, представником ДПІ у Немирівському районі, який проводив перевірку Товариства - ОСОБА_3 надано пояснення та відповідні докази щодо попередньо проведених перевірок ТОВ «Немирівлатінвест».
Так, актом планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року на аркуші 6 встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірне включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 1923989 грн, яка сформована по факсокопіях податкових накладних, виписаних постачальниками товарів (робіт, послуг), а саме, за січень 2009 року податкового кредиту ПДВ в сумі 304972 грн, за квітень 2009 року податкового кредиту ПДВ в сумі 117192 грн, за травень 2009 року податкового кредиту ПДВ в сумі 24275 грн, за липень 2009 року податкового кредиту ПДВ в сумі 338123 грн, за вересень 2009 року податкового кредиту ПДВ в сумі 156517 грн, за жовтень 2009 року податкового кредиту ПДВ в сумі 345512 грн, за листопад 2009 року податкового кредиту ПДВ в сумі 220254 грн, за грудень 2009 року податкового кредиту ПДВ в сумі 135013 грн, за січень 2010 року податкового кредиту ПДВ в сумі 15178 грн, за лютий 2010 року податкового кредиту ПДВ в сумі 84761 грн. Реєстр податкових накладних, включених ТОВ «Немирівлатінвест» до податкового кредиту за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року сформовано на порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Також, результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Немирівлатінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень - серпень 2010 рок, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 березня 2010 року по 31 липня 2010 року, - визначено бюджетне відшкодування ТОВ «Немирівлатінвест» по деклараціям за квітень 2010 року в сумі 373342 грн, за травень 2010 року в сумі 273811 грн, за червень 2010 року в сумі 12894 грн, за серпень 2010 року в сумі 421037 грн. загальна сума бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів становить 660047 грн, на рахунок платника у банку 421037 грн, про що свідчить акт перевірки від 18 листопада 2010 року №1020/23/35365643.
Таким чином, судом встановлено за господарськими операціями попередніх вказаних періодів Товариством відповідно до підпункту 7.5 статті 7 Закону №168/97, яким передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), - на підставі отриманих від контрагента факсокопій податкових накладних сформовано податковий кредит.
Такі дії позивача з підстав неможливості включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) на підставі факсокопій податкових накладних, тобто фактично відсутність податкових накладних визначено як порушення. З висновками податкового органу погодилося і ТОВ «Немирівлатінвест», про що свідчить не оскарження прийнятих за наслідками перевірок податкових повідомлень - рішень.
В подальшому, як вбачається із актів перевірок та матеріалів справи, при отримані оригіналів таких податкових накладних у вересні 2010 року, Товариством знову включено їх до податкового кредиту. Однак і цього разу податковим органом зроблено висновок про безпідставність такого включення оскільки ними не підтверджено причини такої затримки.
Тобто, навіть з огляду на викладені обставини, за умови, що ДПІ у Немирівському районі було відомо про розглядувані податкові накладні та попередні періоди, їх висновки про не підтвердження факту затримки є безпідставними.
Крім того, стосовно висновків відповідача про порушення порядку заповнення декларації, суд вважає за необхідне зазначити таке. Ревізором - інспектором на аркуші 16 акту перевірки вказано збільшення податкового кредиту у вересні 2010 року на суму 3284767 грн 18 коп. в зв'язку із самостійним виправленням шляхом подання уточнюючого розрахунку від 01 листопада 2010 року №18130, звітний період вересень 2010 року.
На підтвердження вище викладеного, слід також зазначити, що порядок заповнення і подання податкових декларацій з податку на додану вартість встановлений наказом ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", в якому, зокрема, в пункті 4.4 вказується, що якщо платник податків самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник податків зобов'язаний подати у порядку, встановленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.
Підпункт 4.4.1 цього Наказу зазначає, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники - повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнюючих показників.
Відповідно до вимог вищезазначених нормативних актів, ТОВ «Немирівлатінвест» подано в листопаді 2010 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з уточненими показниками податкового кредиту за вересень 2010 року, а тому позивачем правомірно здійснено виправлення самостійно виявлених помилок за вересень 2010 року уточнюючими показниками.
Положення Закону №168, пункт 7 Наказу ДПА України №244 та підпункт 4.4 Наказу ДПА України №166 надають право платнику податку на виправлення помилок, допущених в попередніх податкових періодах, при цьому, твердження в акті перевірки ДПІ у Немирівському районі про обов'язкове документальне підтвердження факту отримання податкових накладних із запізненням не передбачено податковим законодавством. Відтак, дії позивача по виправленню помилок здійснені у відповідності до роз'яснень ДПА України, зокрема, відповідно до листа від 11 серпня 2004 року №15316/7/15-2417 «Щодо порядку відображення в податковому обліку податкових накладних, отриманих із запізненням, та правомірності прирівнювання записів про такі податкові накладні до самостійно виправлених помилок» та інших аналогічних листах ДПА України, а саме: №8799/6/16-1515-10 від 10 серпня 2006 року, №26652/7/15-0717 від 01 грудня 2009 року.
Таким чином, вимоги викладені у акті перевірки про формування податкового кредиту звітного періоду тільки за такими податковими накладними, які виписані і отримані в результаті господарської діяльності цього ж самого періоду не відповідають вищевикладеним положенням у відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість" і дають право платнику податків виправляти допущені ним помилки.
Таким чином, з огляду на викладене суд знаходить висновки перевірки, а в подальшому і заперечення ДПІ у Немирівському районі безпідставними.
Так, по-перше, законодавчим актом на підставі якого формується бюджетне відшкодування є Закон України «Про податок на додану вартість». Цей акт єдиною підставою для формування податкового кредиту визначає податкову накладну, жодних інших вимог він не визначає.
По-друге, зауважень щодо наявності, оформлення податкових накладних у ДПІ у Немирівському районі немає.
По-третє, Закон №168 містить лише одну підставу для відповідальності платника податку, а саме, не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки. Тобто, Закон веде мову про відсутність податкових накладних або ж їх оформлення із порушеннями.
По-четверте, такі обставин стосовно ТОВ «Немирівлатінвест» відсутні, що й не заперечується відповідачем.
По-п'яте, подання скарги на контрагента за несвоєчасну видачу податкових накладних є правом, а не обов'язком платника податку на додану вартість, залежно від включення таких господарських операцій у звітній період.
По-шосте, не можна говорити і про наявність зловживання платника при формуванні кредиту у наступних періодах, оскільки безпосередньо при отриманні накладних Товариством вони одразу були включенні до декларації (листопад 2010 року).
По-сьоме, у спростування ж такої позиції на даний час слугують і положення нового Податкового кодексу України, які дозволяють включати податкові накладні протягом наступного календарного року.
По-восьме, розглядувані податкові накладні ТОВ «Немирівлатінвест» включались ними до податкового кредиту за першою із подій. Однак, у зв'язку із отриманими від контрагента факсокопіями таких накладних ДПІ у Немирівському районі актами двох попередніх перевірок вони зняті з кредиту. На даний час, накладні позивачем включені з підстав отримання їх фактично, що свідчить про послідовність дій даного платника та відповідність їх дій висновкам податкового органу.
По-восьме, ДПІ у Немирівському районі попередні висновки до уваги не взяті.
По-дев'яте, факт отримання накладних ТОВ «Немирівлатінвест» підтверджено відповідно до журналу вхідної кореспонденції та реєстру отриманих податкових накладних.
По-десяте, оформлення отриманих із запізненням податкових накладних ТОВ «Немирівлатінвест» проведено належним чином, про що свідчить реєстр отриманих накладних та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість із відображеним рядком 10.1.
Окремо суд вважає за необхідне зупинитись на заявлених вимогах Товариства в частині оскарження двох податкових повідомлень - рішень частково. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача в інших частинах рішення вони визнають і не оскаржують. При цьому, представником надано детальний розрахунок визначених порушень та сформованих сум. Тому при вирішенні питання про можливість скасування податкових повідомлень - рішень частково, суд виходить з такого.
Встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій.
Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно визначати зобов'язання, нараховувати штрафні (фінансові) санкції чи інше.
Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається із самих податкових повідомлень - рішень, визначені позивачем частини, навіть за наявних до рішень розрахунків ідентифікувати не можливо. Разом з тим, в ході проведення перевірки, ревізором - інспектором здійснювались розрахунки, які відповідають розрахунку Товариства, наданого до позовної заяви. Зокрема, в судовому засіданні при дослідженні акту перевірки та розрахунку позивача, зі сторони ДПІ у Немирівському районі жодних заперечень щодо його правильності не висловлено. В цілому, щодо можливості скасування податкових повідомлень - рішень у визначених частинах, ДПІ у Немирівському районі також не заперечувала.
За таких обставин, та враховуючи, що решта висновків податкового органу позивачем визнаються, більше того, свідчать про допущене платником порушення податкового законодавства при виявлені якого реалізовані функції органу державної податкової служби спрямовані на недопущення ухилення від оподаткування, суд вважає за можливе виокремити досліджувані частини рішень.
Позивачем визнаються та не оскаржуються відображені в акті позапланової виїзної перевірки наступні порушення законодавства:
а) відображене на аркуші 8 акту включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 13167 грн (вересень 2010 року), яка сформована по податковій накладній, виписаній постачальником товарів (робіт, послуг) в попередніх звітних періодах, а саме: податкової накладної від 31 березня 2010 року №860 на загальну суму 79000 грн, в тому числі ПДВ 13166 грн 67 коп. по придбанню борони у Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг». Підставою визнання такого порушення є відсутність оригіналу вищевказаної податкової накладної на підприємстві та фактичне порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якої не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, не підтверджених податковими накладними;
б) відображене на аркуші 9 акту включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 57449 грн (вересень 2010 року), яка сформована по податкових накладних виписаних постачальником товарів (робіт, послуг) в порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168 й пункту 6 розділу «Порядок заповнення податкової накладної» наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її оформлення», а саме, накладні №66 від 01 вересня 2009 року - загрузка м/добрив, буксировка причепів, перевезення м/добрив на суму 25935 грн, в тому числі ПДВ 4322 грн 50 коп., №65 від 01 вересня 2009 року - зволікання причепів, обдісковування кукурудзи, грейдеровка польових доріг на суму 8595 грн, в тому числі ПДВ 1432 грн 50 коп., №64 від 01 вересня 2009 року - буксировка автомашин, погрузла м/добрив на суму 15270 грн, в тому числі ПДВ 2545 грн, №63 від 01 вересня 2009 року - приймання зерна, відвантаження зерна, зберігання зерна, активне вентилювання зерна на суму 116306 грн 40 коп., в тому числі ПДВ 19384 грн 40 коп., №62 від 01 вересня 2009 року - транспортні роботи виконані у 2008 році на суму 104549 грн, в тому числі 17424 грн 83 коп., №61 від 01и вересня 2009 року - харчування працівників у 2008 році на суму 40774 грн, в тому числі ПДВ 6795 грн 67 коп., №60 від 01 вересня 2009 року - агротехнічні роботи виконані у 2008 році на суму 24238 грн, в тому числі ПДВ 4039 грн 67 коп, та №59 від 01 вересня 2009 року - агротехнічні послуги виконані у 2008 році на суму 9026 грн, в тому числі ПДВ 1504 грн 33 коп.
При цьому основною причиною визнання відображених в акті порушень є включення позивачем до податкового кредиту податкових накладних, які виписані контрагентом СТОВ ім. Петровського, з істотними порушеннями діючого законодавства: при фактичному наданні послуг у 2008 році податкові накладні виписані лише 01 вересня 2009 року;
в) відображене на аркушах 11-16 акту перевірки зайве включення до податкового кредиту за вересень 2010 року податку на додану вартість в сумі 187267 грн, а саме: податкових накладних по взаєморозрахунках із TOB «АРКА Компані» від 20 січня 2009 року №99 на загальну суму 955584 грн, в тому числі ПДВ - 159264 грн, за отриману селітру аміачну в кількості 1777,5 тонн, та від 04 травня 2009 року №478 на загальну суму 198019 грн 20 коп., в тому числі ПДВ - 28003 грн 20 коп., за отриманий карбамід в кількості 60 тонн, як таких, що не є дійсними по причинах описаних за результатами акта перевірки TOB «АРКА Компані» від 10 листопада 2010 року №6566/23-506/32763326;
г) відображене на аркуші 11 акту неправомірне включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 44667 грн (листопад 2010 року), яка сформована по податковій накладній виписаній постачальником товарів (робіт, послуг) на придбання легкового автомобіля в порушення абзацу 2 підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону №168;
д) відображене на аркуші 11 акту включення до податкового кредиту ПДВ в сумі 19023 грн (грудень 2010 року), а саме: включення двічі податкової накладної від 23 грудня 2010 року №601 на загальну суму 114136 грн 64 коп., в тому числі ПДВ - 19022 грн 77 коп. по послугах по зберіганню зерна сільськогосподарських культур TOB «Сорочинський мірошник».
Таким чином, позивачем визнаються завищення задекларованих показників у рядку 10.1 декларацій "Придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою": за вересень 2010 року - 257883 грн, за листопад 2010 року - 44667 грн, за грудень 2009 року - 19023 грн.
Вищевказане відображено в розрахунку, наведеному в таблиці нарахування податку на додану вартість по TOB "Немирівлатінвест" за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, що складений на основі додатку №5 до акту перевірки, в колонках 8, 14, 19 та 24 рядку "2. Придбані з ПДВ на митній території України„ (ряд. 10.1 кол. "Б")".
В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 94 КАС України у зв'язку із задоволення позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними й скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області від 25 березня 2011 року №0000162301 (форма «В1») на суму 147651 грн повністю, №0000152301 (форма «Р») частково на суму 874386 грн, у тому числі за основним платежем на суму 699509 грн та штрафними санкціями на суму 874386 грн, та №0000172301 (форма «В4») частково на суму 2437807 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Немирівлатінвест» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна