21 жовтня 2011 р. м.Вінниця Справа № 2а/0270/3394/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Чорному В.В.
за участю представників :
позивача : Левченко З.С., Бровчик С.М.
відповідача : Човганюк А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі
до: приватного сільськогосподарського підприємства "Олена"
про: стягнення заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов управління Пенсійного фонду України в Гайсинському районі (далі -позивач) до приватного сільськогосподарського підприємства “Олена” (далі -відповідач) про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, в загальній сумі 7220,72 грн.
Позов мотивовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах громадянину ОСОБА_4 в сумі 7220,72 грн., які позивач і просить стягнути.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини та додані у справу докази, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем порушено Порядок призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №937, а також Порядок подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №937, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. №3-2.
Так, на думку представника, позивачем, в порушення зазначених нормативно-правових актів, прийнято рішення про призначення пільгової пенсії без належним чином оформленої довідки про підтвердження стажу роботи про призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємства та без гарантійного листа підприємства про перерахування коштів на рахунок органів Пенсійного фонду України. Крім того, підприємство не є правонаступником попередніх КСП, на яких працював ОСОБА_4
За таких обставин, позов задоволеню не підлягає.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Приватне сільськогосподарське підприємство “Олена” зареєстроване Гайсинською районною державною адміністрацією 16.03.2000 р., про що свідчить свідоцтво серії А00 №534970 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.49).
Згідно довідки № 1999 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України приватне сільськогосподарське підприємство “Олена” включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код -30775000, місцезнаходження: с. Гранів, вул.. Зої Космодем"янської,11, Гайсинський район, Вінницька область, 23731 (а.с.7).
Як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Гайсинському районі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 призначена пенсія відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах за списком № 2 у зв'язку з роботою даної особи на ПСП “Олена” на посаді механізатора.
За період з 1.12.2010 р. по 30.06.11 р. за відповідачем утворилась заборгованість по виплаті та доставці пільгової пенсії зазначеній вище особі, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 01.09.2010 року, з 1.01.2011 р., , з 1.05.2011 р.,
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення (страхових внесків) відповідно до п. 1, 2 ст. 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно з абзацом четвертим п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” для платників збору, визначених п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону.
Такий порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” чинності з 1 січня 2004 р.
Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100% від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим п. 1 ст. 2 цього Закону.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності з 01.01.2004 року.
Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, ч. 1 п. 6.1 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 у розмірі 100 відсотків.
Підпунктом 6.8 п. 6 вищезазначеної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Як вбачається з матеріалів справи, управлінням Пенсійного фонду України в Гайсинському районі призначено ОСОБА_4 пенсію на пільгових умовах за списком №2 з огляду на те, що останній працював на ПСП “Олена” трактористом-машиністом, а тому відповідно до п. “в” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” набув право на отримання вказаної пенсії.
Так, згідно з п. “в” даної статті трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи.
Однак, при розгляді справи № 2-а-4937/10/0270 за позовом управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі до приватного сільськогосподарського підприємства «Олена»про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2, виплаченої гр.. ОСОБА_4, судом встановлено, що ОСОБА_4 в ПСП "Олена" працював механізатором. При цьому, стаж роботи на посаді тракториста у ОСОБА_4 недостатній та не дає йому права для отримання пільгової пенсії відповідно до п. “в” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а тому суд критично оцінив правомірність призначення такої пенсії даній особі. При цьому суд зазначив, що Законом України “Про пенсійне забезпечення” не передбачено право на пільгову пенсію особі, яка працювала на посаді механізатора.
Зі змісту вказаного вище судового рішення також вбачається, що судом встановлено наступне.
Порядок призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за результатами праці затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №937 (далі -Порядок №937).
Відповідно до пункту 6 Порядку №937 рішення про призначення пільгової пенсії приймається управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті і районі у місті за місцем розташування підприємства, організації на підставі документів, що подаються у порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінпраці, та гарантійного листа підприємства або організації про перерахування коштів на рахунок зазначеного управління для покриття витрат, пов'язаних з виплатою пенсій.
Згідно з пункту 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №937, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. №3-2 (далі -Порядок №3-2), рішення про призначення пільгової пенсії приймають органи Пенсійного фонду України за місцем розташування підприємств та організацій також на підставі довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій за результатами атестації робочих місць за умовами праці за формою згідно з додатком 1 та гарантійного листа підприємств та організацій про перерахування коштів на рахунок органів Пенсійного фонду України за формою згідно з додатком 2.
Позивачем при вирішенні питання про призначення ОСОБА_4 пільгової пенсії взято до уваги довідку №9, видану ПСП “Олена” 18.02.2007 р. (а.с.10). Проте, як вбачається зі змісту даної довідки, вона не відповідає формі довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій за результатами атестації робочих місць за умовами праці згідно з додатком 1 Порядку №3-2.
В даному випадку суд критично оцінив доводи представника позивача щодо правомірності призначення пільгової пенсії ОСОБА_4 без належним чином оформленої довідки про підтвердження стажу роботи даної особи для призначення пільгової пенсії та без гарантійного листа підприємства-відповідача про перерахування коштів на рахунок зазначеного управління для покриття витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, з огляду на те, що вони суперечать вищезазначеним положенням чинного законодавства України.
Також управлінням Пенсійного фонду України в Гайсинському районі при вирішенні питання про призначення ОСОБА_4 пільгової пенсії взято до уваги довідку №6, видану ПСП “Олена” 03.03.2010 р. та скріплену підписом виконавчого директора Рогульського І.І. (а.с.55).
В даному випадку суд зауважив, що виконавчий директор ПСП “Олена” Рогульський І.І., підписом якого скріплена дана довідка, був звільнений з роботи 02.04.2007 року, про що свідчить відповідний наказ про звільнення та витяг з трудової книжки. Таким чином дану довідку не можна розцінювати як належний доказ при вирішенні питання про призначення ОСОБА_4 пільгової пенсії, адже особа, яка підписала довідку, на момент її видачі не займала посади виконавчого директора ПСП “Олена”.
Рішення суду у вказаній справі прийнято 1 лютого 2011 р. та сторонами не оскаржено, отже, відповідно до статті 254 КАС України набрало законної сили після закінчення строку встановленого для оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Доречним є також зазначити й про те, що органом пенсійного фонду не доведено те, що ПП «Олена»створена в 1973 р. або є правонаступником підприємств, які створені в цей час та в подальшому реорганізовані та на яких працював ОСОБА_4 Натоміть, документи, що містяться в матеріалах справи та про які зазначено вище (Статут, свідоцтво про держану реєстрацію, довідка з ЄДРПОУ) спростовують висновки про правонаступництво, які зроблено позивачем на підставі довідки № 9 від 18.02.2007р.
Оскільки правомірність призначення та виплати пільгової пенсії ОСОБА_4 позивачем не доведена, суд дійшов висновку відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на відсутність підстав для стягнення з відповідача пільгових пенсій, виплачених управлінням Пенсійного фонду України в Гайсинському районі ОСОБА_4 в загальній сумі 7220,72 грн.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
21.10.2011