28 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3774/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Захаріяш Ользі Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача : ОСОБА_3, Трохименка Володимира Борисовича, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області
до: Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги
про: зобов'язання вчинити дії
10 серпня 2011 року Контрольно-ревізійне управління у Вінницькій області (КРУ у Вінницькій області, КРУ) звернулось в суд з позовом до Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (МКЛ ШМД, лікарня) про зобов'язання виконати законну вимогу - лист Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області №18-18/470 від 20 квітня 2011 року в частині стягнення з винних осіб коштів в сумі 72112, 95 гривень затрачених Вінницькою міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги на лікування хворих із патологіями, надання допомоги по яких передбачалось іншими лікувальними та спеціалізованими закладами; отримані кошти перерахувати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету м. Вінниці.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що проведеною КРУ у Вінницькій області ревізією фінансово-господарської діяльності МКЛ ШМД за період з 01 травня 2009 року по 01 грудня 2010 року встановлено ряд порушень. Зокрема, встановлено незаконне витрачання коштів місцевого бюджету внаслідок госпіталізації іногородніх хворих протягом ревізійного періоду в кількості 71-ї особи, в тому числі 39-ти осіб із патологіями, надання допомоги по яких передбачалось іншими лікувальними та спеціалізованими закладами. На лікування даних осіб витрачено кошти місцевого бюджету в сумі 72112,95 гривень чим завдано йому шкоду, оскільки обсяг видатків на охорону здоров'я проводиться із розрахунку на одиницю територіально-прикріпленого населення.
При цьому, стаціонарне лікування іногородніх громадян здійснюється на платній основі, шляхом укладення трансферних угод з райдержадміністраціями Вінницької області про надання субвенції з районних бюджетів бюджету міста на відшкодування вартості лікування їх жителів у лікувально-профілактичних закладах міста, або за кошти іногороднього хворого.
Оскільки в ході контрольного заходу виявлені порушення не були повністю усунуті, на адресу відповідача направлено лист, в якому повідомлено обов'язкові для виконання відповідачем вимоги, про усунення порушень виявлених під час ревізії. Невиконання відповідачем у встановлені строки вимоги КРУ, стало підставою для звернення останнього до суду із даним позовом.
До участі у справі, ухвалою суду від 05 вересня 2011 року, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача залучено Департамент охорони здоров'я Вінницької міської ради.
В судовому засіданні представники позивача - головний спеціаліст - юрисконсульт - ОСОБА_1 (довіреність від 23 вересня 2011 №525/11) та головний контролер-ревізор КРВ у м. Вінниці - ОСОБА_2 (довіреність від 23 вересня 2011 року №536/11) позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задоволити посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, а також надані у справу докази. Додатково пояснили, що відповідно до Порядку розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів та нормативів відрахувань загальнодержавних податків і зборів, - видатки на охорону здоров'я проводяться із розрахунку на одиницю територіально-прикріпленого населення.
При цьому, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради з 01 січня 2009 року стаціонарне лікування іногородніх громадян передбачено здійснювати на платній основі шляхом укладення трансфертних угод або за кошти іногороднього хворого. Трансфертні угоди передбачають надання субвенцій з районних бюджетів до бюджету міста Вінниці на відшкодування вартості такого лікування. Враховуючи, що під час ревізії виявлено надання відповідачем стаціонарного лікування іногороднім хворим на безоплатній основі, на думку КРУ у Вінницькій області, їм необхідно було після її надання звернутися до Департаменту охорони здоров'я міської ради з листом про укладення трансфертних угод з адміністраціями районів місця проживання відповідних хворих.
За таких обставин, представниками позивача надано пояснення щодо визначеного ними як у листі - вимозі, так і в позовній заяві способу виконання виявленого порушення. Зокрема, так як трансфертні угоди укладаються між місцевими бюджетами і лише протягом поточного бюджетного року, зобов'язати підконтрольну установу вчинити у 2011 році дії направленні на укладання таких угод за попередні роки було б неправильно. Тому, ними виставлено вимогу стягнути кошти з винних осіб.
Представники відповідача - ОСОБА_5 (довіреність від 02 вересня 2011 №01/26/1849), ОСОБА_6 (довіреність від 21 вересня 2011 №1/261965) та ОСОБА_3 (довіреність від 23 серпня 2011 №01/261733) в судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на передбачене законодавством, а саме, Конституцією України право громадян на безоплатну медичну допомогу, а також право на вільний вибір лікаря, методів лікування відповідно до його рекомендацій, вибір закладу охорони здоров'я. У зв'язку з погіршенням стану кожен пацієнт має право звернутися в найближчу лікувальну установу, де її співробітники зобов'язані надати йому медичну допомогу.
Окрім того, представники наголошували на завданнях МКЛ ШМД визначених Статутом, серед яких цілодобовий прийом, госпіталізація хворих та потерпілих, що доставляються бригадами швидкої медичної допомоги або звертаються в приймальне відділення за направленням інших лікувально-профілактичних закладів або без такого. Відповідно до сумісного наказу управління охорони здоров'я Вінницької обласної ради та Департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради, - МКЛ ШМД надає невідкладну медичну допомогу мешканцям інших регіонів відповідно до положень наказу.
В штаті лікарні висококваліфіковані фахівці та співробітники клінічних кафедр ВНМУ ім. М.І.Пирогова, які виконують складні оперативні втручання, які в умовах більшості центральних районних лікарень не виконуються. Крім того, відповідно до Положення про клінічні лікарню співробітниками кафедри можуть бути госпіталізовані пацієнти за тематичною патологією до 15% від кількості пацієнтів у відділенні.
Посилаються представники також на відсутність законодавчо визначеного порядку надання платних медичних послуг та відсутність у лікарні прав чи обов'язків укладати трансфертні угоди або бути в них стороною. При цьому, пацієнти - не мешканці м. Вінниці, які госпіталізовувались в МКЛ ШМД по власній заяві вносили за бажанням благодійну допомогу в касу лікарні в сумі до 100 гривень. На даний час у Вінницькій області жодної трансфертної угоди не укладено.
Поряд із наведеним, на думку відповідача, заявлені у позові вимоги КРУ є безпідставними, оскільки встановлення матеріальної відповідальності працівників здійснюється виключно за пряму дійсну шкоду і лише в межах і порядку передбачених законодавством, а також за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями працівника. Такої відповідальності працівників МКЛ ШМД перед бюджетами або третіми особами законодавством не передбачено. Більше того, й таких осіб не встановлено, як і не визначено КРУ у Вінницькій області з яких підстав вони можуть бути визначені.
Представники третьої особи - Департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради - ОСОБА_8 (довіреності в справі немає) та ОСОБА_9 (довіреність від 21 вересня 2011 року №646/02) в судовому засіданні зазначили, що позов задоволенню не підлягає з підстав наведених у письмових запереченнях. Зокрема з тих підстав, що позивачем не надано доказів проходження лікування в МКЛ ШМД 39 особами, які не підпадають під визначення мешканця міста Вінниці, наведене у Статуті територіальної громади м. Вінниці. Більш того, КРУ, посилаючись на рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29 грудня 2008 року «Про заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи в 2009 році», дія якого поширюється виключно на 2009 рік, в той час, коли і в акті ревізій і в позові зазначені громадяни, які проходили лікування у 2010 році.
Суд заслухав пояснення учасників процесу, дослідив надані у справу докази на підтвердження позовних вимог й встановив наступне.
Так, відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи КРУ у Вінницькій області на IV квартал 2010 року, відповідачем проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Вінницької міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги за період з 01 травня 2009 по 1 грудня 2010 року.
В ході зазначеної ревізії, встановлено ряд порушень чинного законодавства, які відображено в акті ревізії від 17 березня 2011 р. №18-15/11 (а. с. 6-61).
Зокрема з акту вбачається, що ревізією, серед іншого, встановлено факти недотримання відповідачем Положення про організацію екстреної медичної допомоги в м. Вінниці, затвердженого спільним Наказом Управління охорони здоров'я та курортів Вінницької ОДА та управління охорони здоров'я Вінницької міської ради від 30 січня 2008 року №90/32 «Про удосконалення організації надання екстреної допомоги у закладах охорони здоров'я обласного підпорядкування у м. Вінниці та Вінницької міської ради» (Положення 90/32), яким визначено перелік видів екстреної медичної допомоги та лікувальні установи міста, що її надають, в тому числі громадянам інших регіонів з екстреною патологією, що на час її виникнення перебували у м. Вінниці.
До екстреної медичної допомоги, що надається МКЛ ШМД віднесено травми, переломи кісток черепа, хребта з пошкодженням спинного мозку, нейрохірургічною патологією, пошкодженням щелепи, забоями грудної клітини, укусами, відмороження, гострим зубним болем, урологічною патологією, потерпілим травматологічно-урологічного профілю, гострою хірургічною патологією черевної порожнини, остеміеліти.
Пунктом 3.3.11 зазначеного Положення визначено, що «мешканці міста, які потребують планової хірургічної допомоги госпіталізуються за місцем проживання».
Пунктом 3.3.12 визначено, що «жителі районів та міст обласного підпорядкування, інших областей України з гострими патологіями госпіталізуються в ОКЛ ім. М.І.Пирогова (крім отруєнь, спроб самогубства в алкогольному сп'янінні)».
Проте, ревізією, за даними «Журналу приймального відділення, в якому проводиться реєстрація проходження хворих, надання їм допомоги, госпіталізації» встановлено випадки госпіталізації хворих із захворюваннями та патологіями, надання медичної допомоги по яких не віднесено Положенням 90/32 до екстреної.
Перебування хворих із діагнозами, що не потребували екстреної медичної допомоги та не віднесені до Переліку допомоги визначеної Положенням №90/32 в ревізійному періоді становило 395 ліжко-днів, на утримання яких, в перерахунку на середню вартість одного ліжко-дня, яка в 2009 році становила 125,25 грн. та в 2010 році - 166,65 грн., витрачено коштів місцевого бюджету в загальній сумі 137344,50 грн.
Зокрема, протягом ревізійного періоду лікарнею госпіталізовано 71 (сімдесят одного) хворого в тому числі 39 (тридцять дев'ять) хворих із патологіями, надання допомоги по яких передбачалось іншими лікувальними та спеціалізованими закладами на лікування яких витрачено коштів місцевого бюджету в сумі 72112,95 гривень та 32 хворих із хірургічною патологією (з районів області та інших областей) на лікування яких витрачено коштів місцевого бюджету в сумі 65231,55 гривень.
Так, в акті зазначено, що в нейрохірургічне відділення госпіталізовано мешканку с. Медвідки, Вінницького району ОСОБА_10 із діагнозом «остеохондроз поперекового відділу хребта, вперше виявлений цукровий діабет»; жителів с.м.т. Стрижавки ОСОБА_11 з діагнозом «остеохондроз поперекового відділу хребта з больовим синдромом» та ОСОБА_12 із діагнозом «остеохондроз хребта з вертебробазилярною недостатністю»; жителів с. Краснопіль, Чуднівського району Житомирської області ОСОБА_13 та ОСОБА_14 із діагнозом «остеохондроз хребта».
Також мали місце госпіталізації хворих районів області та інших областей України в інші відділення ЛШМД із діагнозами ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, миготлива тахікардія, гіпертонічна хвороба 2 ст., гіпертензивне серце, цукровий діабет 2-го типу важка форма, правобічна не госпітальна пневмонія, гострий панкреатит, міокардеосклероз, ліпома спини, хронічний геморой, хронічне обструктивне захворювання легень на фоні вродженої гіпоплазії нижньої долі правої легені помірної активності, гострий бронхіт, та інші.
Наведеним порушенням лікарні завдано шкоду (збитки) оскільки, розрахунок видатків на охорону здоров'я для установ, що фінансуються з бюджетів, розраховується відповідно до Порядку розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів (дотацій, вирівнювання, субвенцій та коштів, що передаються до бюджету вищого рівня) та нормативів відрахувань загальнодержавних податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2000 року №1932 згідно якого обсяг видатків на охорону здоров'я проводиться із розрахунку на душу територіально-прикріпленого населення.
Акт перевірки МКЛ ШМД підписано із запереченнями на які КРУ направлено письмовий висновок, а також лист про усунення виявлених порушень від 20 квітня 2011р. №18-18-/470, в якому повідомлялись обов'язкові для виконання відповідачем вимоги, про усунення порушень виявлених під час ревізії.
Серед іншого у даному листі зазначено вимоги щодо стягнення з винних осіб коштів в сумі 72112, 95 гривень затрачених Вінницькою міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги на лікування хворих із патологіями, надання допомоги по яких передбачалось іншими лікувальними та спеціалізованими закладами, отримані кошти перерахувати на розрахунковий рахунок місцевого бюджету м. Вінниці.
Термін виконання наведених вимог КРУ листом встановлено до 01 червня 2011 року.
Судом також встановлено, що відповідачем на адресу КРУ у Вінницькій області направлено листи №01-26/1185 від 31 травня 2011 та №01-26/1345 від 22 червня 2011 року про усунення порушень, виявлених ревізією, у першому з яких, пунктом 7 (сьомим) зазначено, що питання відшкодування витрат в сумі 72112,95 гривень, понесених лікарнею на лікування хворих із патологіями, надання допомоги по яких розглядається в Департаменті охорони здоров'я Вінницької міської ради.
Разом з тим, відповідну вимогу КРУ, лікарнею не виконано, що і зумовило формування позивачем відповідних позовних вимог, визначаючись щодо обґрунтованості яких, суд виходить з наступного.
Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні визначено Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (Закон № 2801).
У статті 1 даного Закону зазначено, що законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у галузі охорони здоров'я.
Так, право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування закріплено у статті 49 Конституції України, за змістом якої держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.
Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
Одночасно, серед прав громадян у галузі охорони здоров'я, стаття 6 Закону №2801 закріплює право на кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я.
Закладом охорони здоров'я в розумінні цього Закону є підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників (стаття 3).
Відповідно до статті 16 Закону №2801, свою діяльність заклади охорони здоров'я здійснюють на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом.
Так, заперечуючи проти позову, відповідачем суду надано копію Статуту міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (Статут, а.с. 143-150), яку долучено до матеріалів справи. Статут затверджено Вінницькою міською радою та зареєстровано у Виконавчому комітеті Вінницької міської ради відповідно до рішення від 19 жовтня 2007 року №1493.
За положеннями даного Статуту, МКЛ ШМД є комунальним комплексним лікувально-профілактичних закладом охорони здоров'я, створеним шляхом реорганізації МКЛ №2 та, серед іншого, керується у своїй діяльності, в першу чергу, Конституцією України та Законом №2801 (пункти 1.1 та 1.4 Статуту).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 червня 1997 року затверджено Положення про клінічний лікувально-профілактичний заклад охорони здоров'я, відповідно до пункту 1.4 якого, діяльність клінічного закладу регламентується Положенням (Статутом) про клінічний заклад, а також наказами Міністерства і органу охорони здоров'я, якому він підпорядковується, та цим Положенням.
В свою чергу, мету і предмет діяльності МКЛ ШМД прописано у другому розділі Статуту.
Зокрема, пунктом 2.1 Статуту визначено, що заклад створюється та функціонує з метою цілодобового надання екстреної медичної допомоги населенню на госпітальному етапі при гострих захворюваннях, травмах, нещасних випадках та отруєннях, надання амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню та кваліфікаційної спеціалізованої клінічної допомоги всім верствам населення.
Одночасно, передбачено надання екстреної медичної допомоги всім, хто її потребує, незалежно від громадянства, місця проживання, роботи та інших обставин (підпункт 2.1.1 пункту 2.1. розділу 2 Статуту).
Вбачається зі Статуту також, що серед основних завдань закладу є:
- цілодобовий прийом тг.госпіталізація хворих та потерпілих, що доставляються бригадами швидкої медичної допомоги або звертаються безпосередньо в приймальне відділення за направленням інших лікувально-профілактичних закладів або без нього;
- надання планової медичної допомоги;
- забезпечення невідкладним лікарським оглядом всіх хворих та потерпілих, що поступили в приймальне відділення, а також їх госпіталізація за показаннями незалежно від наявності вільних місць;
- медична реабілітація хворих із захворюваннями серцево-судинної системи, наслідками порушення мозкового кровообігу, із захворюваннями та травмами опорно-рухового апарату.
Відповідні положення Статуту лікарні повністю кореспондуються із приписами долученого до матеріалів справи Положення про міську клінічну лікарню швидкої медичної допомоги, затвердженого Головним лікарем МКЛ ШМД 10 січня 2008 року.
З аналізу наведеного не вбачається обов'язку відповідача визначати відношення хворого або потерпілого до тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці для подальшого надання йому відповідно платних або безкоштовних медичних послуг.
Окремо слід відзначити, що надання платних медичних послуг є завданням закладу, окремо визначеним, від наведених вище завдань, у підпункті 2.3.7 Статуту, а отже не включає їх в себе. При цьому Статутом передбачено надання таких послуг в порядку, встановленому чинним законодавством, якого, наразі, для комунальних закладів охорони здоров'я, виходячи з їх призначення, не існує. Навіть сам розрахунок витрат на лікування іногородніх хворих контролерами - ревізорами КРУ у Вінницькій області здійснено за аналогією по койко-місцю.
Суд також бере до уваги, що наведені у акті випадки госпіталізації хворих із патологіями, надання допомоги, по яких передбачалось іншими лікувальними та спеціалізованими закладами, є випадками хвороб серцево-судинної системи та захворюваннями опорно-рухового апарату. Медична реабілітація хворих із наведеними патологіями визначена підпунктом 2.3.10 Статуту, а відтак здійснення їх госпіталізації і лікування є виконанням одного з основних завдань закладу.
Одночасно статус МКЛ ШМД, як лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я визначає наявність в штаті лікарні висококваліфікованих фахівців та співробітників клінічних кафедр, про що відповідачем зазначалось у запереченнях на Акт перевірки (а. с. 67).
Так, зазначено про виконання у них співробітниками клінічних кафедр Вінницького Національного медичного Університету ім. М.І.Пирогова, складних оперативних втручань, що в умовах більшості центральних районних лікарень не виконуються. Тобто, сам статус міська клінічна лікарня передбачає роботу професорського складу. Крім того, Положення про клінічну лікарню вказує на тематичних хворих, а саме, забезпечення можливості інтернам працювати за різними напрямками спеціалізації.
Зазначено також, що основна частина пацієнтів госпіталізується у відділення лікарні в неробочий час після огляду лікарями ургентної допомоги при наявності у хворих невідкладних станів.
При цьому МКЛ ШМД є єдиним у місті лікувальним закладом, який цілодобово може надавати невідкладну допомогу.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне надати оцінку встановленим обставинам через призму обґрунтованості, тобто урахування усіх підстав, що мають для них значення, розсудливості та пропорційності, тобто наявності балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів учасників відносин і цілями, на досягнення яких спрямовані їх дії.
Зокрема, укладання трансфертних угод, учасником чи стороною яких між іншим лікарня виступати не може, на думку КРУ у Вінницькій області обумовлено перерахуванням коштів з одного до іншого місцевих бюджетів, в той час, коли самі трансферти стосуються державного та місцевого бюджетів. Ці обставини, а також те, що самого механізму розрахунку вартості понесених витрат на лікування іногородніх хворих законодавчо не визначено не можуть свідчити про обгрутованість та наявний баланс між положеннями Конституції України щодо безоплатної медичної допомоги та безумовного її надання будь-яким особам.
Таким чином, на думку суду, не вбачає незаконності в діях відповідача щодо госпіталізації хворих із патологіями, надання допомоги, по яких передбачалось іншими лікувальними та спеціалізованими закладами, відтак правові підстави для зобов'язання відповідача виконати вимогу КРУ в частині стягнення з винних осіб коштів в сумі 72112, 95 гривень затрачених лікарнею на лікування хворих із відповідними патологіями відсутні.
В розрізі наведеного, суд також погоджується із доводами третьої особи щодо неможливості розповсюдження дії рішення виконавчого комітету «Про заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи в 2009 році» а 2010 рік та доводами відповідача щодо відсутності у працівників лікарні матеріальної відповідальності перед місцевим та іншими бюджетами.
Так, з положень статті 130 КЗпПУ, яка визначає загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників, чітко вбачається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Виходячи зі змісту наведеної норми, працівники лікарні несуть матеріальну відповідальність виключно перед самою лікарнею, як закладом в якому вони працевлаштовані.
Згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Мотивація та докази, надані позивачем, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, та встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача покладеної в основу позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна