Кіровоградської області
"01" серпня 2008 р.
Справа № 4/179
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/ 179
за первісним позовом: повного товариства "Вибор" (далі - ПТ "Вибор"), Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Звенігородське шосе, 14,
до відповідача: приватного підприємства "Любава" (ПП "Любава"), Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 109, кв. 139,
про стягнення 125 300,00 грн.
та зустрічним позовом: приватного підприємства "Любава", Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 109, кв. 139,
до відповідача: повного товариства "Вибор", Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Звенігородське шосе, 14,
про стягнення 109 953,00 грн.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом - Підопригора В.І., довіреність № 16 від 28.03.2008 року;
від позивача за первісним позовом - Бондар М.Ф., директор;
від відповідача за первісним позовом - Мунтян В.В., директор;
від відповідача за первісним позовом - Бессараб О.А., довіреність № 8 від 10.03.2008 року;
від позивача за зустрічним позовом - Мунтян В.В., директор;
від позивача за зустрічним позовом - Бессараб О.А., довіреність № 8 від 10.03.2008 року;
від відповідача за зустрічним позовом - Підопригора В.І., довіреність № 16 від 28.03.2008 року;
від відповідача за зустрічним позовом - Бондар М.Ф., директор;
Заявлено первісний позов про стягнення з приватного підприємства "Любава" (ПП "Любава"), Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Леніна, 109, кв. 139 спричинених збитків у вигляді витрат на утримання чужого майна в розмірі 125 300 грн. на користь повного товариства "Вибор" (далі - ПТ "Вибор"), Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Звенігородське шосе, 14 та зустрічний позов про стягнення на користь приватного підприємства "Любава" (ПП "Любава") з повного товариства "Вибор" (далі - ПТ "Вибор") 109 953 грн. відшкодування збитків спричинених в результаті безпідставного придбання майна при проведенні демонтажу стаціонарного обладнання.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав повністю, представник відповідача заперечив посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність позивачем. Позивач за зустрічним позовом позовні вимоги повністю підтримує, а відповідач за зустрічним позовом повністю не визнає.
Сторони спору письмові пояснення по суті позовних вимог до суду подали, вимоги суду щодо представлення документів для розгляду справи виконали.
В судовому засіданні 25.07.2008 року оголошувалась перерва до 16 год. 01.08.2008 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та правовідносини між учасниками спору і надавши їм правову оцінку, господарський суд, -
Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані посиланням на ті обставини, що до грудня 2006 року ПТ "Вибор" володів та користувався цехом - майстернею цілісного майнового комплексу ремонтно-механічного заводу позначеному на плані літерою "Б". Зазначеним на плані літерою "З" та складом позивач та відповідач за первісним позовом не користувалися. До 19.12.2003 року позивач за первісним позовом користувався та володів всим цілісним майновим комплексом колишнього ремонтно-механічного заводу тресту «Кіровоградбуд» у вигляді 8 приміщень, позначених на плані літерами А, Б, В, Г, Д, Ж, З, Е. Згідно до рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда 05.12.2003 року Олександрійським БТІ зареєстровано власником цілісного майнового комплексу фізичну особу Брюм Ю.М. Згідно до договору купівлі-продажу 19.12.2003 року Брюм Ю.М. продав цілісний майновий комплекс трьом покупцям, в тому числі ТОВ "УкрАгроком" приміщення позначене літерою Д, ПТ "Вибор" приміщення позначені літерами А, В, Г, Ж, Е та ПП "Любава" приміщення, позначене літерами Б, З. Приймаючи до уваги, що в приміщенні під літерою Б знаходилось виробниче обладнання на якому працювали працівники ПТ "Вибор" та яке було зв'язане в єдиний виробничий цикл з іншими приміщеннями, на підставі усних домовленостей із засновником ПП "Любава" Мунтяном В.В. про спільне використання цього приміщення на невизначений строк, ПТ "Вибор" продовжувало володіти та користуватись приміщенням в обсязі більше 98% загальної площі.
За час користування приміщенням позивач за первісним позовом виконував в приміщенні ремонтні роботи в період з 2002 року по 2005 рік та ним проведено оплату праці по охороні приміщення Б і З на суму 8 918 грн. та оплату за електричну енергію по освітленню території в розмірі 3 954 грн., загальна сума витрат на утримання чужого майна складає 125 335 грн. 67 коп. Претензії позивача за первісним позовом про відшкодування збитків в розмірі 125 300 грн. залишені відповідачем за первісним позовом без реагування та задоволення.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення спричинених збитків та упущеної вигоди в розмірі 109 953 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним. 19.12.2003 року ПП "Любава" придбало 6/25 частин цілісного майнового комплексу ремонтно-механічного заводу в м. Олександрія Кіровоградської області по вул. Звенигородське шосе 14 згідно до зареєстрованого 09.06.2004 року в Олександрійському ОБТІ договору купівлі-продажу. Відповідач за зустрічним позовом без дозволу власника використовував належне позивачу за зустрічним позовом майно з метою отримання прибутку. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.06.2006 року ПТ "Вибор" було зобов'язане звільнити спірне приміщення. В добровільному порядку відповідач за зустрічним позовом приміщення не звільнив, тому виконання рішення суду було проведене шляхом примусового виконання органами ВДВС. При звільненні спірного приміщення відповідач за зустрічним позовом вивіз все придатне до використання металеве обладнання, яке є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу та фактично належить позивачу за зустрічним позовом. Позивач за зустрічним позовом наполягає на тому, що згідно до діючого законодавства відповідач за зустрічним позовом повинен передати йому всі прибутки, які він отримав від використання чужого майна за весь час незаконного володіння майном, тобто з 09.06.2004 року по січень 2007 року. Згідно до висновку незалежної експертизи вартість незаконно демонтованого майна та вивезеного з території промислової площадки складає 109 953 грн.
Доповненням до зустрічної позовної заяви позивач просить визнати порушеним його право на володіння 6/25 частками цілісного майнового комплексу ремонтно-механічного заводу, оскільки згідно до п. 4 договору купівлі-продажу 4515 від 19.12.2003 року відчужене приміщення знаходиться у стані, що є цілком придатним для використання його за призначенням. Заявлена до стягнення сума в розмірі 109 953 грн. включає вартість окремих агрегатів: крана електричного опорного - 97 177 грн., електротельфера - 44 410 грн., та 3 600 грн., кран - балки 5 625 грн. та вентиляції 1 141 грн.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правовідносини між учасниками спору, та надавши їм правову оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами не є обґрунтованими в позовах необхідно відмовити повністю враховуючи наступне.
За приписами ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Як вбачається з рішення господарського суду Кіровоградської області від 20.06.2006 року по справі № 2/148 за позовом приватного підприємства "Любава", м. Олександрія Кіровоградської області до відповідача повного товариства "Вибір" м. Олександрія Кіровоградської області про зобов'язання звільнити частину цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Звенігородське шосе, м. Олександрія Кіровоградської області були встановлені факти, які господарський суд приймає як докази без доведення, а саме.
Приватним підприємством "Любава" було подано позов до повного товариства "Вибір" про зобов'язання звільнити 6/26 частини цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Звенігородське шосе, м. Олександрія Кіровоградської області в зв'язку з незаконним використанням цієї частини будівлі відповідачем.
Відповідач позов заперечив, мотивуючи тим, що фактично спірне приміщення ним не використовується та перешкод ним позивачеві по виконанню його статутної діяльності не створюється. Належних доказів створення таких перешкод позивач не надав. Крім того, позивачем не надано доказів про право власності на нерухоме майно, а відповідно у нього відсутнє право на звернення з позовом до суду за захистом права власності.
Крім того, господарським судом було встановлено наступне.
19.12.2003р. на підставі договору купівлі-продажу приватне підприємство "Любава" м. Олександрія придбало частину цілісного майнового комплексу ремонтно-механічного заводу, а саме: цех, майстерню, що позначений на плані "Б", склад, позначений на плані "З" не житловою площею 1611,3 кв. м., що складає 6/25 частин ідеальної частки цілісного майнового комплексу колишнього ремонтно-механічного заводу, розташованих за адресою вул. Звенігородське шосе, 14, м. Олександрія Кіровоградської області на земельній ділянці загальною площею 18736 кв.м., що знаходиться у користуванні.
Наявність за ПП "Любава" права власності на зазначену нерухомість підтверджено довідкою Олександрійського міжміського бюро технічної інвентаризації від 13.06.2006р. за № 636.
Статтею 4 Закону України « Про власність» передбачено право власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач не може користуватися майном: позначеним на схемі літерами "Б" і "З" (а.с. 11-17), оскільки ці приміщення використовує відповідач.
Використання спірного майна відповідачем підтверджено матеріалами справи: актом від 21.04.2006р., складеним за участю фізичних осіб та представників юридичних осіб - ПП "Любава" та приватного підприємця Золотарьова О.П. актами та претензіями до ПП "Любава" орендарів приміщень - приватних підприємців Золотарьова О.П., Бабенка А.Ю.; приватного підприємства Науково-виробничої фірми "Укрекотехнологія", яким ПП "Любава" передало в оренду частини спірних приміщень.
Відповідь прокурора № 1683 від 25.04.2006р. на заяву позивача з приводу неправомірних дії ПТ "Вибір" не спростувала твердження відповідача по справі в частині відсутності доказів у позивача про факт чинення ним перешкод у користування спірним майном ПП "Любава". Прокурорською перевіркою встановлено факт спору між ПП "Любава" та ПТ "Вибор" за право власності, використання території приміщення ремонтно-механічного заводу.
Вказані обставини свідчать про неправомірне володіння спірним майном, а саме: цехом, майстернею, що позначений на плані "Б", складом, що позначений на плані "З" не житловою площею 1611, 3 кв. м., що складає 6/25 частин ідеальної частки цілісного майнового комплексу колишнього ремонтно-механічного заводу, розташованих за адресою вул. Звенігородське шосе, 14, м. Олександрія Кіровоградської області.
Статтею 49 ЗУ "Про власність" встановлено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
Відповідно до ст. 386 ЦК України та ст. 48 ЗУ "Про власність" передбачено, що власник який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушувати його право.
Враховуючи вимоги закону та встановлений судом факт неправомірного володіння повним товариством "Вибір" спірним майном ПП "Любава", суд визнав позовні вимоги обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню. Отже, твердження позивача за первісним позовом про усну домовленість на спільне використання приміщень не знаходить свого підтвердження та повністю спростовано вказаним рішенням суду.
Крім того, господарським судом враховано приписи ст. 33 ГПК України згідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Заявляючи вимоги про стягнення збитків сторони повинні були визначитись щодо розміру збитків, вини відповідача в їх спричиненні та інших вимог законодавства щодо наявності підстав для притягнення до цивільної відповідальності юридичних осіб у вигляді стягнення збитків, неотриманого прибутку та упущеної вигоди.
Причому, господарський суд вважає за необхідне при винесенні рішення по суті спору керуватися вказаними нормами в комплексі в контексті спірних правовідносин.
Саме таку правову позицію викладено в Постанові Вищого господарського суду по справі № 13/435 від 20.07.2006 року.
Крім того, відповідно зі ст. 1166 України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як зазначається в роз'ясненнях президії ВАСУ від 01.04.94р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" /з наступними змінами/ крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство України передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Поряд з цим, аналізуючи приписи ст.ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України господарський суд не знаходить визначення "шкода", а ст. 1192 ЦК України передбачає два способи відшкодування такої шкоди: відшкодування в натурі або відшкодування заподіяних збитків.
У деліктних зобов'язаннях діє загальний принцип цивільно-правової відповідальності, тому суд при визначені збитків зобов'язаний застосувати ст. 611, 623 ЦК України, яка визначає, що збитками є витрати кредитора, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником. Звідси збитки діляться на два види: 1) зменшення майнової маси, яка була в наявності у кредитора; та 2) не отримання доходів - втрата кредитором очікуваного приросту в майні.
Відсутність договірних відносин по даному спору означає, що сторони знаходились в абсолютних правовідносинах, і, отже, позивач за первісним позовом повинен довести, що зроблені ним витрати на обладнання приміщення, яке згідно до рішення суду по справі № 2/148 перебувало у володінні позивача за первісним позовом незаконно, були необхідні виходячи з конкретної ситуації що склалася, інакше вони є наданими відповідачу за первісним позовом послугами без його замовлення, а саме відсутність таких доказів приводить до неможливості реалізації позивачем за первісним позовом свого абсолютного права на отримання грошей для відшкодування витрат в розмірі 125 335 грн. 67 коп. Крім того, господарським судом не приймаються до уваги та розцінюються як необґрунтовані вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом витрат на облаштування роздільної стінки (перегородки) у 2002 році із затратами в цінах 2008 року в розмірі 26 720 грн. 40 коп. та встановлені грати на вікнах в 2002 році в затратах по цінах 2008 року на суму 4 911 грн.60 коп., оскільки згідно до матеріалів справи відповідач за первісним позовом придбав спірне приміщення лише 19.12.2003 року і саме з цієї дати відповідач за первісним позовом став власником приміщення. Необхідність проведення інших робіт в 2004 році щодо добудови огорожі території на суму 53 030 грн. 40 коп., в 2005 році по ремонту покрівлі на суму 12 033 грн. 60 коп. і виготовленню вмонтованих воріт на суму 15 767 грн. 67 коп., як і затрати на оплату праці по охороні приміщень "Б" і "З" на суму 8 918 грн. і на оплату за електричну енергію по освітленню території на якій розміщені вказані приміщення на суму 3 954 грн. не доведено позивачем за первісним позовом та не спростовано ним заперечення відповідача за первісним позовом щодо відсутності будь-яких договірних чи позадоговірних відносин щодо відшкодування цих витрат.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). В усіх випадках для відшкодування шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
Аналізуючи позицію сторін при розгляді справи № 2/148, господарський суд не приймає до уваги доводи позивача за первісним позовом щодо наявності усних домовленостей між сторонами про спільне використання приміщення зазначеного літерою "Б", оскільки за захистом своїх прав ПП "Любава" змушене було звертатись до суду і лише при застосуванні примусового порядку рішення суду було виконане працівниками ВДВС.
Натомість, за приписами ст. 208 ЦК України правочин між юридичними особами належить вчиняти лише у письмовій формі.
Аналізуючи обґрунтованість позовних вимог за зустрічним позовом, господарський суд не знаходить підстав для їх задоволення і вважає за необхідне відмовити в зустрічному позові повністю, враховуючи що позивачем за зустрічним позовом не доведено факт приймання передачі ним окремо визначеного обладнання за договором купівлі-продажу. Посилання позивача за зустрічним позовом на приписи ст. 191 ГК України щодо визначення єдиного майнового комплексу та включення до нього устаткування і інвентарю, господарським судом розцінюється як необґрунтоване, оскільки згідно до умов договору купівлі-продажу від 19.12.2003 року Приватне підприємство "Любава" придбав частину цілісного майнового комплексу ремонтно-механічного заводу, а саме цех, майстерню,, що позначено на схемі "Б", склад позначений на плані "З" нежитловою площею 1611,3 кв.м., що складає 6/25 ідеальної частки, тобто у вказаному договорі чітко визначено об'єкт договору купівлі-продажу: цех, майстерня, склад, а посилання в договорі на цілісний майновий комплекс приведено лише в частині обґрунтування прав продавця згідно до рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.07.2003 року. Аналогічним чином, згідно до договору купівлі-продажу частину цілісного майнового комплексу 19.12.2003 року придбало повне товариство "вибор", а саме адмінбудівлю, позначену на плані "1-а", прохідну позначену на плані "3-В", цех №1 позначений на плані "4-Г", склад - гараж позначений на плані "4-Г", котельню, позначену на плані "6-Е", склад - гараж, позначений на плані "7-Ж" нежитловою площею 3767, 7 кв.м., що складає 17/50 частин ідеальної частки. Отже при укладанні вказаних договорів купівлі-продажу не визначалось право власності на обладнання чи механізми і тому господарський суд не находить підстав для поновлення права позивача за зустрічним позовом на відшкодування збитків в результаті безпідставного придбання майна відповідачем за зустрічним позовом в розмірі 109 953 грн., зокрема позивачем за зустрічним позовом не доведено своє право власності на кран електричний опорний, електротельфери, кран-балку та вентиляцію, що є підставою для відмови в позові. Умови вказаних договорів не дають підстав стверджувати що будь-яка із сторін набула право власності саме на цілісний майновий комплекс.
Крім того, господарським судом враховується, що багаточисельні звернення позивача за зустрічним позовом до правоохоронних органів з проханням порушити кримінальну справу відносно керівника відповідача за зустрічним позовом Бондаря М.Ф. щодо неправомірного заволодіння спірним майном (в органи прокуратури, СБУ та МВС) фактично залишені без задоволення, а за приписами ст. 35 ГПК України обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені є вирок суду з кримінальної справи, а на час розгляду справи позивач за зустрічним позовом не надав до суду такий вирок або інформацію про необхідність витребування такого вироку при його наявності.
Натомість, господарським судом приймається до уваги, що визнання права власності на механізми та обладнання, вартість яких заявлена до стягнення позивачем за зустрічним позовом, перебуває за межами позовних вимог, оскільки не відноситься до предмету спору по даній справі.
Правове обґрунтування збитків приведено судом вище. Крім того, відповідно до частин першої та другої ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частинами першою, другою ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною. При цьому господарський суд виходить з того, що згідно із зазначеними вище нормами чинного законодавства України кредитор повинен довести, що він мав реальну можливість отримання прибутку. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки конкретні дані, котрі безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових коштів, а позивачем не подано підтвердження укладених ним відповідних договорів оренди майна, зокрема того, що було привласнене відповідачем за зустрічним позовом. Натомість, як встановлено ч. 4 ст. 623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
При розгляді справи суд перевірив обставини, на яких ґрунтувалися позовні вимоги, визнав їх недоведеними та визнає за необхідне відмовити в задоволенні як первісного так і зустрічного позовів у відповідності з нормами матеріального права, застосувавши положення статей 22, 623 ЦК України, статей 224, 225 ГК України відповідно до суті заявлених позовних вимог.
Поряд з цим, виходячи з суті прийнятого рішення, господарський суд не находить підстав для задоволення клопотання позивача про витребування з органів податкової служби інформації про розмір прибутків відповідача за зустрічним позовом в період з 09.06.2004 року по 01.01.2007 року для наступного стягнення з відповідача та про накладення арешту на всі належні ПП "Вибор" розрахункові рахунки та майно.
На підставі ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивачів за первісним та зустрічним позовах, але не стягуються, оскільки ними були сплачені повністю при зверненні з первісним та зустрічним позовами до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В первісному позові повністю відмовити.
В зустрічному позові повністю відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленого законом порядку.
Суддя Ю.І. Хилько