18.10.06р.
Справа № 35/312(9/62)
За позовом Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго"
в особі Нікопольських електричних мереж
в особі Нікопольського міського району електричних мереж,
м.Нікополь Дніпропетровської області
до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м.Нікополь Дніпропетровської області
про стягнення 1056313,43 грн.
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
Від Позивача - Стрюковська О.І. - юрисконсульт, дов.№ 511 від 10.11.05 р.
Від Відповідача - Чермошенцев А.В. - юрисконсульт, дор.№ 905 від 21.08.06 р.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 05.10. до 18.10. 2006р.
Позивач просить стягнути з Відповідача плату за перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії в січні, лютому, березні та квітні 2005р. - 1 056 313,43 грн, посилаючись на договір №111 від 29.09. 2004р.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2006р. попередні рішення у справі №9/62 скасовані та справу передано на новий розгляд.
При новому розгляді справи позивач повністю підтримав свої позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивача про стягнення санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії суперечать договору та положенням Закону України «Про електроенергетику», який встановлює відповідальність саме за перевищення величини електроспоживання, а не за скориговану величину. Вказує також на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.1999р. «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.1999р. №411»рекомендовано енергопостачальним організаціям не застосовувати до підприємств та організацій, що надають житлово-комунальні послуги населенню, яким є відповідач, стягнення п'ятикратної вартості понад встановлені договірні величини споживання електроенергії та потужності. Зазначає, що внаслідок скрутного фінансово-економічного становища, спричиненого кризою неплатежів населення за спожиту електроенергію, підприємство не мало можливості своєчасно розрахуватися за поставлену в спірний період електроенергію, та сторонами було укладено Додаток №14 до цього договору, яким сторони змінили строки оплати за спожиту електроенергію.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
- 29.09.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 111 про постачання електричної енергії ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго» для споживачів Дніпропетровської області строком дії до 31.12.200 р. (за текстом договору) та який відповідно п.11.4. вважається щорічно продовженим, якщо жодною із сторін не буде заявлено про відмову від нього чи його перегляд. Сторони виконували умови договору, доказів розірвання договору в спірний період суду не надано, отже договір є укладеним та чинним в спірний період.
Сторонами були укладені додатки №1 - 14 до договору, в яких узгоджено обсяги постачання електроенергії, зокрема, на спірний період 2005р. та додаткові угоди.
Відповідно до умов договору позивач зобов'язався постачати електричну енергію в обумовлених обсягах, а відповідач -оплачувати в строки, встановлені договором (1.1., 2.1., 4.1-4.5 договору).
В пунктах 1.1. та 1.3. Додатку №1 від 29.09.2004р. «Про обсяги постачання електроенергії на 2005р.»сторони встановили, що визначені згідно заявки споживача договірні величини споживання електроенергії та потужності вважаються узгодженими та помісячно доведеними та визначили ці величини. Згідно п. 3 цього додатку №1 за підсумками розрахункового періоду Постачальником електричної енергії коригується договірна величина електроспоживання до рівня фактично сплаченої за цей період величини її споживання.
Відповідно до додатку №1 на січень 2005р. встановлено обсяг споживання електроенергії 550 тисяч кВт /год, на лютий -450 тисяч кВт /год, на березень -400 тисяч кВт /год, на квітень -250 тисяч кВт /год. За січень 2005р. відповідачем спожито 471624 кВт/год, за лютий -472605 кВт/год, за березень -446925 кВт/год, за квітень -212584 кВт /год, що підтверджується звітами відповідача про спожиту електроенергію за ці місяці. Тобто, в лютому - березні 2005р. відповідач спожив електроенергії понад встановлені в Додатку №1 договірні величини, в січні, квітні - договірні обсяги споживання не перевищив.
Відповідно до п.4.2. договору (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) - остаточний розрахунок за фактично спожиту електроенергію здійснюється споживачем у термін до 7-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Позивач надав відповідачу рахунки на оплату №111 від 31.01.2005р. на суму 112269,01 грн, №111 від 28.02.2005р. -на суму 112421,39 грн, №111 від 28.03.2005р. - на суму 106495,08 грн, №111 від 29.04.2005р. -на 50 747,21 грн. Всього спожито електроенергії на 381 932,69 грн, що підтверджується розрахунками, актом звіряння станом на 16.02.2006р. Відповідач в обумовлені договором строки оплату за спожиту електроенергію в повному обсязі не здійснив. Всього сплатив 94 230,24 грн, а саме: за січень 2005р. -4569,01 грн, за лютий -20 675,00 грн, за березень -20500,00 грн, за квітень -48 486,23 грн
Повідомленнями про доведення узгоджених договірних (граничних) величин позивач не встановив на спірні місяці обсягів споживання електроенергії відповідачу в зв'язку з неплатежами.
Повідомленнями від 16.02.2005р., від 21.03.2005р., від 20.04.2005р. та від 17.05.2005р. для відповідача були скориговані договірні (граничні) величини споживання до рівня оплати відповідно - на січень до 0 кВт/год, на лютий до 86915 кВт/год, на березень до 86032 кВт/год, на квітень до 91448 кВт/год, позивач склав акти про споживання відповідачем електричної енергії понад граничну (договірну) величину, в яких зазначив, що перевищення скоригованих величин споживання електроенергії склало відповідно -471 624 кВт/год, 385690 кВт/год, 360893 кВт/год та 121136 кВт/год, на оплату санкцій відповідачу було надано рахунки №430/111 від 18.02.2005р. на суму 367451,69 грн, №538/111 від 24.03.2005р. на суму 305821,31 грн, №674/111 від 22.04.2005р. на суму 286 650,09 грн та №772/111 від 23.05.2005р. на суму 96 390,34 грн, які останнім не оплачені.
23.05. 2005р. до звернення позивача в січні 2006р. в суд з позовом про стягнення з відповідача 5-ти кратної вартості величини використаної електроенергії за спірний період сторони за домовленістю уклали угоду в письмові формі - Графік погашення заборгованості за спожиту електроенергію (Додаток №14 до спірного договору), в якому сторони обумовили, що він є невід'ємною частиною цього договору, визначили загальну суму заборгованості та порядок її оплати, що виникла за 2005р. станом на 01.05.2005р. в сумі 408,1 тисяч грн (тобто саме за спірні місяці) шляхом сплати щомісячно до 20-го числа, а саме в травні 2005р. -10 тисяч грн, в червні -20 тисяч грн, в липні -95,4 тисяч грн, в серпні - 95,5 тисяч грн та вересні 2005р. - 187,2 тисячі грн.
Ця угода сторін відповідає вимогам ст. 604 Цивільного кодексу України і свідчить про зміну раніше визначених договором умов, зокрема, сторони змінили строки виконання зобов'язань щодо оплати спожитої в спірні місяці електроенергії, що були встановлені в п. 4.2. договору. Угода не суперечить чинному законодавству, тому підстави для визнання її недійсною судом в порядку п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
Таким чином, позивач безпідставно вимагає оплати санкцій за перевищення скоригованих договірних величин споживання електроенергії в січні-квітні 2005р., коригування яких було здійснено в період з 16.02. до 17.05.2005р. без врахування встановлених строків оплати спожитої в ці місяці електроенергії відповідно до вище зазначеного Графіка. Коригування обсягів спожитої електроенергії з врахуванням строків оплати, встановлених Графіком, позивачем не проводилося.
Разом з тим, відповідно до п.5 ч. 1 ст. 92 Конституції України засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законами України. Зазначена стаття Конституції встановлює принцип пріоритету (верховенства) закону в системі інших нормативно-правових актів, за допомогою яких здійснюється регулювання, зокрема, в галузі електроенергетики.
Статтею 24 Закону України “Про електроенергетику» від 16.10.1997р. №575/97-ВР передбачені права, обов'язки та відповідальність енергопостачальників, а статтею 26 -обов'язки та відповідальність споживачів енергії. За приписами ст. 27 цього Закону правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної та теплової енергії, в тому числі споживання електроенергії понад договірні величини. За понад договірне споживання електроенергії Законом передбачені санкції, визначені в тому числі в п. 5 ст. 26 Закону.
Згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику» №575/97-ВР від 16.10.1997р. в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі Закон) споживачі (крім населення, державних професійно-технічних навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Таку ж саму відповідальність сторони передбачили в п.4.5. договору, згідно якої санкція сплачується за перевищення саме обумовленої договором величини споживання електричної енергії, тобто обсягу, який узгоджений обома сторонами, а не скоригованої позивачем в односторонньому порядку договірної величини споживання електроенергії.
Обґрунтовуючи положеннями “Порядку поставки електричної енергії споживачам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002р. №475 та Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 20.08.2002р. №928 можливість коригування договірної величини споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої та покладення передбаченої статтею 26 Закону України №575/97-ВР від 16.10.1997р. відповідальності у разі перевищення скоригованої договірної величини споживання електричної енергії, постачальник електричної енергії тим самим змінює склад правопорушення, за яким законом встановлена певна відповідальність, ототожнюючи порушення порядку розрахунків за спожиту електроенергію із споживанням електроенергії понад встановлену договором величину.
Відповідальність за несвоєчасну або неповну оплату спожитої електроенергії Законом України “Про електроенергетику» передбачена у вигляді обов'язку споживача обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити в разі відсутності такої.
Оскільки, правопорушенням в електроенергетиці є споживання електроенергії понад договірну величину, а не за скориговану її величину, позовні вимоги не обґрунтовані та в позові слід відмовити. Вимоги щодо оплати перевищення договірної величини споживання електроенергії в січні, квітні 2005р. позивачем не ставляться.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі відносяться на позивача.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 233, 275-277 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 15, 24, 26, 27 Закону України “Про електроенергетику» господарський суд,-
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення підписано 19 жовтня 2006р.
Суддя
Л.П. Широбокова
Рішення підписано