Справа № 22-а-4308/08
донецький апеляційний адміністративний суд
3 червня 2008 рік місто Донецьк
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Шаптала Н.К.
суддів апеляційного суду: Ляшенко Д.В., Ляшенко Д.В.
при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.
З участю сторін: представників позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2, представника відповідача Іванні О.А.;
розглянувши апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області
на постанову
Донецького окружного адміністративного суду
від
3 березня 2008 року
за позовом
ОСОБА_3
до
Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області
про
Визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії;
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 березня 2008 року були визнані неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо відмови ОСОБА_3 в перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 49, 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області було зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3, відповідно до ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 01.10.2007 року із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб з послідуючим її зростанням відповідно зі змінами діючого законодавства.
З даною постановою не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріалами справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:
Перевіривши матеріали справи, колегія встановила, що при вирішенні даного спору, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачу, як особі, яка постраждала від ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС була встановлена 2-га група інвалідності, пов'язана з ліквідацією наслідків аварії.
Судова колегія, аналізуючи норми права відносно пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вважає, що при вирішенні даного спору, суд першої інстанції, прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, про необхідність, при розгляді даної справи, керуватися саме нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постановами Кабінету Міністрів України, на які посилався відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія вважає, дані висновки суду першої інстанції обґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе і право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі ЗУ №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.
Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 ЗУ №2017 основні державні соціальні гарантії встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Проте, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, припустився помилки, при застосуванні норм матеріального права, а саме, в своїй постанові суд зазначив, що відповідно до норм ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_3має право на перерахунок основної - державної пенсії та додаткової пенсії виходячи з розміру восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб з послідуючим її зростанням відповідно до змін діючого законодавства.
Разом з тим, відповідно до норм ст. ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір основної - державної пенсій для інвалідів 2-ї групи, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, яким і є позивач Левко С.А., дійсно встановлено в кратному розмірі і не може бути нижчим 8 - ми, проте не прожиткових мінімумів, а мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія взагалі має складати 75 % мінімальної пенсії за віком, які не можуть бути нижчими за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлені наступні розміри мінімальної пенсії за віком, які прирівняні до прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та складають: на 1 січня - 380 грн., на 1 квітня 410,06 грн., на 1 жовтня 415,11 грн.
Тобто, саме з цих розмірів має обраховуватись пенсія позивача з її перерахунком в подальшому відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо вимог позивача в частині подальшого перерахунку пенсії відповідно до збільшення прожиткового мінімуму для відповідної категорії громадян, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в цій частині позову, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 2, 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.
Крім того, в матеріалах справи (а.с.26) мається заява ОСОБА_3з якої вбачається, що позивач ставив питання тільки про перерахунок пенсії відповідно до норм ст. ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, натомість суд першої інстанції в резолютивній частині постанови безпідставно посилався на норми ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та визнав діє відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за нормами ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неправомірними і зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області зробити перерахунок відповідно до вказаного Закону, не вирішуючи це питання по суті взагалі.
Враховуючи наведене, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню. Позовні вимоги ОСОБА_3також підлягають частковому задоволенню, а саме: дії Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області щодо відмови ОСОБА_3у перерахунку пенсії по інвалідності з 01.10.2007 року відповідно до норм ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мають бути визнані неправомірними, з зобов'язанням Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області перерахувати ОСОБА_3пенсію по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2007 року із розрахунку 8 - ми мінімальних пенсій за віком основної - державної пенсій та додаткової пенсії - 75 % мінімальної пенсії за віком, яка не може бути меншою за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб та відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог в частині подальшого перерахунку пенсії відповідно до збільшення прожиткового мінімуму для відповідної категорії громадян.
Повний текст постанови виготовлено 9 червня 2008 року.
Керуючись ст.ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія; -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 березня 2008 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3задовольнити частково.
Дії Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку пенсії по інвалідності з 01.10.2007 року відповідно до норм ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнати неправомірними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області перерахувати ОСОБА_3 пенсію по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.10.2007 року із розрахунку 8 - ми мінімальних пенсій за віком основної - державної пенсій та додаткової пенсії - 75 % мінімальної пенсії за віком, яка не може бути меншою за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб.
В частині позову щодо зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії в подальшому у разі підвищення прожиткового мінімуму для відповідної категорії населення - відмовити.
Постанова набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з моменту виготовлення постанови в повному обсязі.
Колегія суддів: Н.К.Шаптала
Д.В.Ляшенко
Г.А.Колеснік