Справа № 2-1522/11
17 жовтня 2011 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:
судді Бухтіярової О.М.
при секретарі - Федоровій В.Г.
з участю
представника позивача - ОСОБА_1,
позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Дзержинськвугілля»ВП «Шахта Північна» про відшкодування моральної шкоди, -
В серпні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 25 квітня 2005 року по 26 травня 2011 року він знаходився у трудових відносинах з ВП «Шахта «Північна»ДП «Дзержинськвугілля», де працював підземним гірничим робітником очисного вибою з повним робочим днем на підземній роботі. 26 травня 2011 року його було звільнено на підставі ст.. 40 п.2 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі. Працюючи на шахті він отримав професійні захворювання, що виникли внаслідок професійної діяльності -пневмоконіоз, антракосиликатоз, вузлова форма. Легенева недостатність -1 ступеню. Згідно висновку МСЕК від 17 травня 2011 року йому вперше встановлено 20% втрати працездатності. Згідно акту № 18 розслідування хронічного професійного захворювання від 11.04.2011 року професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю засобів індивідуального захисту від пилу органів дихання. У зв'язку із отриманими захворюваннями позивач відчуває моральні страждання, що полягають у постійному болю у грудній клітині. Постійна задишка, відчуття браку повітря, кашель, сильні болі у грудній клітині, підвищена втомлюваність. У зв'язку з чим, у позивача порушено нормальні життєві зв'язки, для відновлення яких потрібні додаткові зусилля. Позивач додав, що не може як раніше виконувати роботу по дому, допомагати родині по господарству. Втратив роботу та не може влаштуватися, оскільки стан його здоров'я не дозволяє виконувати важку фізичну працю.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, суду пояснив, що позивач дійсно перебував у трудових відносинах з ВП «Шахта «Північна»ДП «Дзержинськвугілля», працюючи з 21.01.2008 року по 26.05.2011 року на підземних гірничих роботах в якості ГРОЗ 5 розряду. Згідно з наказом № 93К від 26.05.2011 року позивача було звільнено із займаної посади у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджало продовженню даної роботи на підставі ст.. 40 п.2 КЗпП України. Позивач вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями. Про порушення свого права позивач дізнався 17.05.2011 року, коли згідно з висновком МСЕК йому було встановлено третю групу інвалідності та первинно визначено втрату професійної працездатності на рівні 20%, тоді ж у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди. Позивач вважає, що йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає в наступному: моральні страждання які полягають у фізичних стражданнях, порушення нормальних життєвих зв'язків, не має можливості виконувати роботу по дому, не можу реалізувати свої бажання, почуває себе неповноцінною. Розмір моральної шкоди позивачем оцінено в 60000 грн. Відповідач не може погодитися з такими доводами позивача, оскільки позивач має зазначити, в чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Неправомірна бездіяльність з боку ДП «Дзержинськвугілля»дійсно мала місце, як це вбачається з акта про розслідування професійного захворювання № 18 від 11.04.2011 року, причиною професійного захворювання є пил. Шахту не можливо позбавити виробничого пилу. Робоче місце позивача пройшло атестацію в 2004 році, умови і характер праці відносяться до 3-го класу 3-го ступеню. Таким чином в Україні дозволено працювати в зазначених умовах з використанням відповідних засобів індивідуального захисту. Натомість через шкідливість зазначених умов законодавством передбачені соціальні гарантії та компенсації, у тому числі грошові, метою яких є захист прав працівників. Жодних активних противоправних дій, направлених на порушення трудових прав позивача з боку відповідача не учинялось, що безперечно треба врахувати при визначенні розміру шкоди. Позивачем практично не наведені докази, які б підтверджували розмір шкоди та не можливо встановити, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір заподіяної шкоди. В обґрунтування обставин відносно погіршення здоров'я, позивач надає в якості доказів висновок МСЕК, ЛЕК. Але жодні інші обставини не підтверджуються жодними доказами.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено і не заперечується сторонами, що позивач, знаходився у трудових відносинах з ДП «Дзержинськвугілля», з 21.01.2008 року по 26.05.2011 року на підземних гірничих роботах в якості ГРОЗ 5 розряду. (а.с.3-8). Згідно з наказом № 93К від 26.05.2011 року ОСОБА_2. був звільнений з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з виявленням невідповідності виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджало продовженню даної роботи.
Висновком лікувально-експертної комісії від 30.03.2011 № 556 року у позивача встановлено пневмоконіоз: антракосилікатоз, вузлова форма. Осл.: легенева недостатність (а.с.9).
Висновком МСЕК від 17.05.2011 року йому встановлено професійне захворювання, 20% втрати професійної працездатності. (а.с.12).
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з часу встановлення йому стійкої втрати працездатності, тому правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, регулюються саме ст. 237-1 КЗпП України.
Згідно до ч.4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частини 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення основного Закону України та КЗпП України підприємство мало створити потерпілому як і іншим працівникам належні небезпечні умови праці, за яких факт настання професійного захворювання або іншого пошкодження здоров'я були неможливими.
Сукупність проаналізованих та досліджених в судовому засіданні доказів дає можливість суду зробити висновок про те, що ушкодження здоров'я на виробництві спричинило позивачу моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю та у моральних переживаннях, що призвело до змін звичайного образу життя та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці у останнього виникло професійне захворювання: пневмоконіоз: антракосилікатоз, вузлова форма. Осл.: легенева недостатність та стійка втрата працездатності 20 % , він відчуває інші неприємні відчуття від незадовільного стану здоров'я. Перелічені негативні явища дійсно не можуть не турбувати потерпілого, не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказування іншими засобами доказування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, неможливість ведення попереднього способу життя. Разом з тим, вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000 гр. суд визнає збільшеною. З врахуванням ступеня та глибини моральних страждань позивача, керуючись принципом розумності та справедливості, суд знаходить можливим стягнути на користь позивача 20 000 грн., як відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 88 ч. 3 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно -технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичній особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.
Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212 ЦПК України, ст. 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_4 підприємства «Дзержинськвугілля»ВП «Шахта Північна» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля»ВП «Шахта Північна»на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» в доход держави судовий збір у сумі 51 (п'ятдесят одна гривня 00 коп.) гривня, витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 (сто двадцять) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: