Справа № 2-2412/11
21.11.2011 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого: Тищук Н.О.
при секретарі: Люльчак А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору,-
Встановив:
Позивачі звернулися з позовом до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору. Вказали, що 30.07.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений кредитний договір № 500150615, згідно якого позивачу ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 3810 дол. США шляхом перерахування вищевказаної суми на картковий рахунок НОМЕР_1. При цьому, кредитний договір був підписаний лише представником банку, позивач в свою чергу договір не підписував. Крім того 30.07.2008 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки. При підписанні кредитного договору ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2, однак згоди на укладення договору вона не давала. Просили суд визнати кредитний договір недійсним.
Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові.
Третя особа ОСОБА_3 до суду не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, надав заяву, відповідно до якої позов підтримав, просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача до суду не з'явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, надав заперечення проти позову, згідно яких зазначив, що право одного з подружжя на отримання кредиту не створює для другого із подружжя жодних обов'язків, а тому до даних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст.. 65 СК України. За таких обставин, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача у судовому засіданні не заперечив.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 30.07.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500150615, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 3810 дол. США шляхом перерахування на картковий рахунок НОМЕР_1, під 23,5 % річних строком до 30.07.2013 року.
Позивачі звернулись до суду з даним позовом, відповідно до якого просять визнати недійсним кредитний договір, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 не підписував зазначений кредитний договір, а його дружина ОСОБА_2 не давала згоду на укладення такого договору.
Суд не приймає до уваги посилання позивачів як на підставу для визнання недійсним кредитного договору те, що позивач ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору його не підписував, а тому відповідно такий договір не тягне за собою виникнення обов'язків за ним та є недійсним, оскільки факт укладення кредитного договору на вказаних вище умовах, а також отримання кредитних коштів ОСОБА_1, представником позивача у судовому засіданні, а позивачем у позовній заяві підтверджено. Зазначені обставини свідчать на користь того, що між сторонами склались відповідні правовідносини визначені ст.. 1054 ЦК України.
Статтею 65 СК України визначено право подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому, Узагальнення Верховного суду України судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 р.р.) від 07.10.2010 року вказують на те, що положення статті 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів, і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника як сторони договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Таким чином у даному випадку підстави для отримання згоди дружини позичальника ОСОБА_2 на укладення ним кредитного договору відсутні.
Підстави недійсності правочину визначені ст.. 215 ЦК України і в даному спорі застосуванню не підлягають.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав визнання недійсним кредитного договору.
Керуючись ст..ст. 215, 1054 ЦК України, ст.. 65 СК України, ст..ст. 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - ОСОБА_3, до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним кредитного договору- відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через даний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області.
Заяву про перегляд рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення до суду, який постановив заочне рішення.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда Тищук