Справа № 2-4084/11
17 листопада 2011 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Матірна Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Страхова компанія “НАСТА” та Моторно(транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -
У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, яким після зменшення , згідно поданої 12.10.2011 року заяви , розміру матеріальної шкоди просив стягнути із відповідача ОСОБА_2 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 6345, 26 грн. та 2000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди; з відповідача ОСОБА_3 - 3000 в якості відшкодування моральної шкоди; та солідарно, з відповідачів стягнути на його користь понесені ним судові витрати та 2000 грн. за надання правової допомоги ( а.с. 95-96).
Вимоги мотивував тим, що 24 серпня 2010 року приблизно 17 годин 05 хвилин по вул. Волкова в м. Кіровограді ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ 21114, д/з НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, порушила п.14.2 Правил дорожнього руху України , зокрема не переконалась в безпеці обгону, не врахувала , що позивач увімкнув лівий показчик повороту і розпочав поворот ліворуч, та як наслідок допустила зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 21703011001, д/з НОМЕР_1, який належить йому , ОСОБА_1 , на праві власності. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль зазнав механічних пошкоджень, розмір яких визначено спеціалістом та згідно звіту про експертну оцінку від 27.08.2010 року складає 19 401,85 коп. та 630 грн. витрат за проведення вказаної оцінки , проте з врахування виплати йому МТСБУ 17.08.2011 року страхового відшкодування в розмірі 13 686, 59 грн. розмір матеріальної шкоди становить 6345, 26 грн., який і просить стягнути в порядку ст. 1187 ЦК України з відповідача ОСОБА_2, як власника автомобіля за кермом якого була ОСОБА_3 та яка була визнана судом винною в порядку ст. 124 КУпАП.
Крім того, просить стягнути моральну шкоду, солідарно з відповідачів, обґрунтовуючи її спричинення тим, що моральні страждання виразились в порушенні нормальних життєвих зв»язків та виробничих стосунків, втрати можливості реалізації своїх звичок та бажань; автомобіль, яким він володів був пошкоджений , не маючи матеріальної можливості його негайно відремонтувати , його сім»я тривалий час була позбавлена засобу пересування; він отримав психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, а як наслідок порушення сну, що негативно відбилось на його здоров»ї, а також здоров»ї його доньки ОСОБА_6, яка на час ДТП була в автомобілі та отримала травму (удар) голови.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, на їх обґрунтування послались на обставини, викладені у позовній заяві та заяві про зменшення розміру вимог. При цьому, представник позивача , яка діяла згідно довіреності, в суді пояснювала, що відповідач ОСОБА_2 не створив належного зберігання та охорони свого транспортного засобу, на тривалий час залишив його у домоволодінні сім»ї ОСОБА_3 та не цікавився своїм автомобілем. Тому, вважає, що завдяки недбалому ставленню власника ОСОБА_2 до свого автомобіля , не забезпеченню належної охорони транспортного засобу відповідач ОСОБА_3 мала змогу 24.08.2010 року неправомірно заволодіти автомобілем та протиправно керувати ним без відповідних документів, тому вказувала, що є всі підстави покласти відповідальність за відшкодування шкоди , завданої джерелом підвищеної небезпеки на обох відповідачів, зокрема на його власника та особу, яка неправомірно керувала автомобілем та скоїла ДТП, тим самим завдала шкоди позивачу.
Відповідач ОСОБА_3 в суді позовні вимоги визнала, вказала, що вона готова відшкодувати позивачу як матеріальну шкоду , так і моральну, оскільки вона дійсно визнана винною у вчиненні ДТП, яка мала місце 24.08.2010 року.
Відповідач ОСОБА_2 в суді позов не визнав, вважає, що його вина у спричиненні позивачу шкоди відсутня, автомобілем він не керував, та і недбальства з його сторони до зберігання власного автомобіля не було ; на момент вчинення ОСОБА_3 ДТП його автомобіль не був застрахований .
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка була залучена згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.08.2011 року Страхова компанія «НАСТА» ( а.с. 51 ), в судове засідання не з»явилась, повідомлялась , її представник надав пояснення , згідно яких зазначав, що 19.05. 2010 року їх страховою компанією та ОСОБА_1 було укладено Договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким була застрахована цивільно-правова відповідальність позивача . Згідно постанови суду винною в ДТП, яка трапилась 24.08.2010 року визнано ОСОБА_3 , тобто діями страхувальника( позивача) не було завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди. Отже, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не настала, що в свою чергу виключає виникнення зобов»язань СК»Наста» за договором страхування.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка була залучена згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.08.2011 року Моторно(транспортне) страхове бюро України ( а.с. 51 ), його представник в судове засідання не з»явився, повідомлялись, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності та зазначила, що 17 серпня 2011 року ОСОБА_1 виплачено на підставі ст. 22, 29 Закону « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» їх страховим бюро страхове відшкодування у розмірі 13 686, 59 грн. Відповідальність ОСОБА_3 на час вчинення ДТП не застрахована ( а.с. 90-93).
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в суді пояснили, що в зв»язку із пошкодженням автомобіля ОСОБА_1, та не маючи відповідних коштів на його ремонт, сім»я їх товариша була позбавлена засобу пересування , тому вони допомагали позивачу в наданні транспортних послуг.
Заслухавши пояснення позивача, його представника , відповідачів, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.
Встановлено, що внаслідок ДТП, яка сталася 24 серпня 2010 року на вул. Волкова в м. Кіровограді за участю належного ОСОБА_1 автомобіля ВАЗ-217030 110 01, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки ВАЗ 21114, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_3 та власником якого є ОСОБА_2, автомобілю позивача ВАЗ-217030 110 01 завдані механічні пошкодження, вартість його відновлювального ремонту складає 16 423, 91 грн., вартість матеріальних збитків -19 401, 85 грн., що підтверджується звітом №142 про оцінку автотранспортного засобу станом на 25.08.2010 року( а.с. 9-22).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Підстави відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду її власника, а не володільця, визначені ч. 4 ст. 1187 ЦК.
Сторона позивача посилається на те, що обов»язок нести цивільну відповідальність перед позивачем по відшкодування шкоди джерелом підвищеної небезпеки покладається на відповідача ОСОБА_2, який є власником такого джерела підвищеної небезпеки та ОСОБА_3 , яка неправомірно керувала автомобілем , скоїла ДТП та завдала шкоду позивачу. Вважає, що саме вказана вище норма права застосовується до даних правовідносин .
Однак, суд при цьому приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст. 1188 ЦК у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх володільцям питання про її відшкодування вирішується за принципом вини: шкода, завдана особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Так, згідно постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.05.2011 року, яка залишена без змін суддею апеляційного суду Кіровоградської області від 23.06.2011 року, визнано ОСОБА_3 винною у скоєнні адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 КУпАП. Відмовлено в притягненні останньої до адмінвідповідальності, в зв»язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, провадження закрито ( а.с. 24-25).
Висновки зазначених постанов щодо порушення ОСОБА_3 п. 14.2 Правил дорожнього руху, що знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, ґрунтуються на матеріалах адміністративної справи, які були предметом дослідження при розгляді даної цивільної справи, узгоджуються з іншими доказами щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди та вини ОСОБА_3 як водія автомобіля ВАЗ 21114, д/з НОМЕР_2 у її виникненні.
Докази, які б підтверджували б вину ОСОБА_2 у ДТП , відсутні.
Суд не погоджується із твердженням сторони позивача щодо недбалого ставлення власника автомобіля ОСОБА_2, не забезпечення належної охорони транспортного засобу , оскільки вони є безпідставні та нічим не доведені.
Тому, не можна визнати наявність винної поведінки власника транспортного засобу ОСОБА_2 щодо негативних наслідків ДТП; причинний зв'язок його дій з керування автомобілем ОСОБА_3 і настанням ДТП відсутній, а відтак ОСОБА_2 не може нести відповідальність . В заявлені позовних вимог до нього необхідно відмовити.
Таким чином, суд вважає, що належним відповідачем має бути ОСОБА_3, оскільки саме вона завдала шкоду внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки автомобілю позивача, а відтак питання про її відшкодування має вирішуватись за принципом вини: шкода, завдана особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як це вказано в нормі права статті 1188 ЦК України.
Згідно статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.
Вимог про відшкодування матеріальної шкоди до ОСОБА_3 позивач не пред'являв , а тому суд вирішує питання тільки щодо відшкодування останньою моральної шкоди, завданої позивачу.
Згідно частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою яка її завдала незалежно від вини фізичної особи яка її завдала, у випадку якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Вимога про стягнення із відповідача ОСОБА_3 відшкодування за спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду, підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем було доведено наявність такої шкоди, яка полягає у душевних стражданнях , яких останній зазнав у зв'язку з пошкодженням його автомобіля; порушення душевної рівноваги, викликаної турботою про стан здоров»я його доньки ОСОБА_6, яка під час пригоди знаходилась разом з ним в автомобілі та отримала тілесні ушкодження, щ підтверджено довідкою лікарні ( а.с. 68 ); порушенні нормальних життєвих зв»язків та виробничих стосунків, втрати можливості реалізації звичок та бажань. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги характер правопорушення, що воно є ненавмисним, глибини фізичних та душевних страждань, відсутності ознак погіршення здібностей позивача або позбавлення можливості їх реалізації, дійшов висновку, що стягненню підлягає 2500 грн.
Вимоги щодо стягнення 2000 грн. витрат на правову допомогу, задоволенню не підлягають повністю , так як представництво позивача в суді не є правовою допомогою в розумінні ч. 1 ст. 84 ЦПК України, яка підлягає оплаті. Згідно вказаної норми , сторони несуть витрати, пов»язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права. В даному випадку, інтереси позивача представляв представник згідно довіреності ( а.с 43 ) , а не адвокат, чи інший фахівець в галузі права.
В порядку ст. 88 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_3 на користь позивача 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8, 50 грн. судового збору.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 23, 1167, 1188 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 213- 215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Страхова компанія “НАСТА” та Моторно(транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 - 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди ; 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 8, 50 грн. судового збору.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 6345, 26 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди; судових витрат та до ОСОБА_3, солідарно, про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда О. В. Бершадська