Справа № 2-966/11
17 листопада 2011 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого - Ільтьо І. І. ,
при секретарі - Куні О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів м. Берегово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Берегівської міської ради, третя особа: Берегівська нотаріальна контора про визнання часток у спільному сумісному майні після смерті одного із співвласників,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до виконавчого комітету Берегівської міської ради про визнання часток у спільному сумісному майні після смерті одного із співвласників.
Позов мотивують тим, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 07.09.2001 року квартира АДРЕСА_2 Закарпатської області зареєстрована на праві спільної сумісної власності на ОСОБА_2 та за членами її сім'ї: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 яка посмертного заповіту не залишила. Після її смерті спадкоємцем першої черги за законом є її донька ОСОБА_1, та онуки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно ст. 1273 ЦК України.
Позивачі, згідно ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину, однак оформити її після смерті матері ОСОБА_2 в нотаріальному порядку не можуть, оскільки в свідоцтві про право власність на житло, яке було видане комісією по приватизації житла виконкому Берегівської міської ради від 07.09.2001 року №913-ГЖ, не встановлені їх частки у спільному майні, а відповідно до п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення часток у спільному сумісному майні.
Згідно ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” квартира була передана ОСОБА_2 та членам її сім'ї у спільну сумісну власність.
Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням.
І хоча у свідоцтві про право власності частка позивачки, а також частка померлої не визначалась, ці частки можуть бути тільки рівними, тобто 1/4 - ОСОБА_2, 1/4 -ОСОБА_1, 1/4 -ОСОБА_3 та ? - ОСОБА_4, адже іншої згоди при здійсненні приватизації власнику вони не давали, а за принципами Конституції України (ст.ст. 21, 24) та п. 3 ст. 4 Закону „Про власність”, ст. 357 ЦК України вони мали тільки рівні права на квартиру, так -як проживали в ній разом.
З метою можливості оформлення права власності на підставі спадкування з урахуванням того, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого Берегівським РБТІ, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на праві спільної сумісної власності володіють вказаною квартирою, та померла ОСОБА_2 також володіла вище вказаною квартирою до своєї смерті, а інших співвласників не було, просять визначити та визнати частки в їх спільній сумісній власності, а саме по 1/4 частину за позивачкою та 1/4 частину за померлою ОСОБА_2 на АДРЕСА_1
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, про день, час та місце слухання справи була належним чином повідомлена, однак подала до суду заяву в якій просить розглянути справу без її участі, позов підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача виконавчого комітету Берегівської міської ради в судове засідання не з'явився, зі змісту заяви Берегівської міської ради від 16.11.2011 року, яка подана до суду, за підписом міського голови І. Гайдош вбачається, що відповідач визнає позов ОСОБА_1 в повному обсязі.
Частиною 1 ст.61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.174 ЦПК України).
Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт, визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст.61 ЦПК України, є обов'язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.
З викладеного вбачається, що для оформлення спадщини необхідно визначити частки позивачки, а також частку померлої. Оскільки згідно ст. 370 ч.2 ЦК України частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що кожен з співвласників має рівні частини в квартирі, тобто кожному із співвласників, в тому числі і померлій ОСОБА_2 належить по 1/4 частині квартири в АДРЕСА_1.
В судовому засіданні встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем у справі і з цих підстав задовольняє позов ОСОБА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 71 Сімейного кодексу; п. 3 ст. 4 Закону „Про власність”; ст. 8 Закону „Про приватизацію державного житлового фонду”, ст.ст. 328, 357, 368-370, 372 ч.2, 1261, 1268, 1273 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 158 ч.2, 130 ч.4, 209, 214-215, 218 ЦПК України.
вирішив:
Позов задоволити.
Визнати право спільної часткової власності на АДРЕСА_1 в таких розмірах: 1/4 за ОСОБА_1, 1/4 за померлою ОСОБА_2.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І. І. Ільтьо