Справа № 2-а-839/11
"10" жовтня 2011 р.Стрийський міськрайонний суд Львівської області
в складі : головуючої -судді Гули Л.В.
при секретарі Волос О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Стрию про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок раніше призначеної державної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить визнати протиправними дії відповідача з приводу відмови провести перерахунок раніше призначеної йому державної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, та зобов'язати відповідача здійснити їх перерахунок, встановивши державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст., ст. 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', починаючи з 08.08.2010 року, провівши відповідні виплати, та в подальшому виплачувати основну та додаткову пенсії відповідно до Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що у 2009 році йому була встановлена 2 група інвалідності з дитинства внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, та він віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Статтею 50 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''йому як інваліду 2 групи передбачено щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, а ст. 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''встановлено, що розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком, однак такі пенсії не виплачувались йому в повному обсязі відповідно до Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''. У відповідь на звернення позивача відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, пославшись на здійснення нарахування та виплати пенсій і допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 22.05.2008. Просив позов задовольнити.
Позивач у судове засідання не з'явився, подала клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову, з якого вбачається, що з позовними вимогами позивача не погоджується, виходячи з того, що позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Стрию та отримує державну та додаткову пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інвалід ІІ групи та постраждалий 1 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''.
Відповідно до ст. 49 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''від 28.02.1991 року № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3 та 4 категорій, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Перерахунки пенсії проводились відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 ''Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян''.
Статтею 63 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Оскільки управління Пенсійного фонду України в м. Стрию здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, то у відповідності до п. 15 Положення ''Про Пенсійний фонд України''передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, які використовуються виключно за призначенням та вилученню не підлягають.
Крім того, законодавством України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком як розрахункової величини для обчислення розміру пенсії згідно із Законом України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', оскільки ч. 3 ст. 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування''встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', а тому вважає позов безпідставним і просить відмовити в його задоволенні.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до часткового задоволення.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІ групи 1-ої категорії, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку у відповідача та одержує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статей 50, 54 Закону ''Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.
Згідно зі ст. 49 Закону України ''Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді : державної пенсії ; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України ''Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 2 групи, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''передбачено, що у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок захворювання з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком.
Щодо мінімального розміру пенсії за віком, то відповідно до ст. 5 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', він визначається виключно цим Законом і встановлюється згідно з його ст. 28 ч. 1 в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлюється Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини 3 статті 67 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2011 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Стрию із заявою про нарахування державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', на що відповідач відмовив йому в перерахунку призначених пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії.
Безпідставними є посилання відповідача у своїх запереченнях на частину п'яту статті 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом, тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України -усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні позивачу розміру державної та додаткової пенсій підлягають застосуванню ст., ст. 49, 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', ст. 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', а тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком, а тому заперечення управління Пенсійного фонду України в м. Стрию проти вимог позивача в цій частині не заслуговують на увагу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що управлінням Пенсійного фонду України у м. Стрию було порушено право позивача на отримання йому належних виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком.
Законом України ''Про Державний бюджет України на 2011 рік'' до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''.
Разом з тим, відповідно до Закону України ''Про внесення змін до Закону України ''Про Державний бюджет України на 2011 рік'', який набрав чинності 19.06.2011 року, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
За наявності нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють спірні правовідносини, підлягає застосуванню закон за принципом пріоритету норми, яка прийнята пізніше, тобто Закон України ''Про внесення змін до Закону України ''Про Державний бюджет України на 2011 рік''.
23.07.2011 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 р. ''Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету''.
Отже, нарахування та виплата до 23.07.2011 року ''чорнобильцям'' підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', після зазначеної дати -відповідно до Закону України ''Про Державний бюджет України на 2011 рік'' з відповідними змінами.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в місті Стрию щодо відмови в перерахунку раніше призначеної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, встановленому ст., ст. 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', в межах строку звернення до суду за період з 23.02.2011 року по 22.07.2011 року, є підставними і підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на положення ст., ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд визнає такі дії протиправними і зобов'язує провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалює рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Крім того, предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, а на момент розгляду справи такий факт порушення права позивача в майбутньому відсутній.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Стрию, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст., ст. 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' розмірі суд не вбачає.
Суд не бере до уваги покликання відповідача на відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''підвищення до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі ''Кечко проти України'').
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, визначеному ст., ст. 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними та підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст., ст. 19, 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст., ст. 1, 13, 17, 48, 50, 54, 67, 71 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', ст. 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', Законом України ''Про внесення змін до Закону України ''Про Державний бюджет України на 2011 рік'', Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06 липня 2011 року, ст., ст. 9, 71, 86, 159-163 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию щодо невиконання законодавчо визначеного обов'язку здійснити за період з 23 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року перерахунок ОСОБА_1 державної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням проведених виплат відповідно до ст., ст. 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'', протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Стрию здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст., ст. 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи''за період з 23.02.2011 року по 22.07.2011 року з врахуванням ст. 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування''та виплачених сум.
Судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп. віднести за рахунок держави.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Суддя Л. В. Гула