Справа № 1519/4с-34/11
03 листопада 2011 року Малиновський районний суд м. Одеси
в складі головуючого: судді -Бобуйок І.А.
при секретарі -Гресько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2011 року, постанови про арешт коштів боржника від 27.04.2011 року, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.04.2011 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -
Заявник звернулась до суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2011 року, постанови про арешт коштів боржника від 27.04.2011 року, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.04.2011 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,посилаючись на наступні обставини. 06.01.2011 року у м. Києві головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченком О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №23899826 за виданим 19.11.2010 року Малиновським районним судом виконавчим листом №2-4873/10 про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 10573041,84грн. (десять мільйонів п'ятсот сімдесят три тисячі сорок одна гривня 84 копійки), а також витрат по сплаті державного мита в розмірі 1700 грн. та забезпечення ІТЗ в розмірі 120 грн.
В судовому засіданні скаржник та її представник скаргу підтримали і просили її задовольнити.
Представник Державної виконавчої служби України в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні вимог скаржника, посилаючись на те, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченко О.В. діяв у межах закону, прав заявника не порушував.
Представник Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні вимог скаржника, посилаючись на те, що зазначені вище постанови винесені з додержанням норм закону.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вивчивши матеріали справи, нормативно-правові акти, відповідно до яких здійснюється правове регулювання спірних правовідносин, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ст. 20-1 Закону України «Про виконавче провадження»від 23.06.2005 року виконавчі провадження, підвідомчі відділу примусового виконання рішень органів державної виконавчої служби (із змінами, внесеними згідно із Законом N 2716-IV ( 2716-15) від 23.06.2005 ). На відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби покладається виконання рішень:
· за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищий чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Касаційний суд України, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а також інші органи державної влади;
· за якими стягненню підлягає сума боргу від десяти та більше мільйонів гривень або еквівалентна сума в іноземній валюті.
В установленому Міністерством юстиції України порядку на виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби або відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя можуть передаватися інші виконавчі провадження, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби. Про прийняття до виконання виконавчого провадження або передачу виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого виноситься вмотивована постанова, з якою ознайомлюються сторони виконавчого провадження.
03.12.2010 року заступник начальника ВДВС Овідіопольського районного управління юстиції О.М.Химич відмовив у відкритті виконавчого провадження та повернув виконавчий лист стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»від 23.06.2005 року для звернення до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»від 23.06.2005 року, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення.
04.01.2011 року ПАТ «ІМЕКСБАНК»звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчим листом виданим 19.11.2010 року Малиновським районним судом виконавчим №2-4873/10 про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК»з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 10573041,84грн. (десять мільйонів п'ятсот сімдесят три тисячі сорок одна гривня 84 копійки), а також витрат по сплаті державного мита в розмірі 1700 грн. та забезпечення ІТЗ в розмірі 120 грн. для його виконання.
06.01.2011 року у м. Києві головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченком О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним листом та наданий строк для добровільного виконання рішення суду.
У зв'язку з тим, що у межах строків передбачених для добровільного виконання рішення суду, дій, спрямованих на виконання рішення суду з боку боржника не вчинено, державний виконавець відділу Іванченко О.В. 24.04.2011 року виніс постанову, якою зокрема було накладено арешт на кошти у межах суми 10573041,84грн., які належать ОСОБА_1 та знаходяться на рахунках, перелік яких зазначений у даній постанові та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1057486,18 грн., з огляду на що, загальна сума, на яку було накладено арешт склала 11632348,02 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
За змістом ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду. Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.
Державним виконавцем Іванченко О.В. накладено арешт на кошти у межах суми 11632348,02 грн., що належать боржнику і знаходяться на рахунках, зокрема кореспондентських рахунках, а не на самі кореспондентські рахунки боржника.
Також, суд зазначає, що заявник в своїй скарзі просить скасувати постанови Державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника від 27.04.2011 року, про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.04.2011 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, однак вказані вимоги є похідними, оскільки скаржник просив суд скасувати вказані постанови на підставі того, що було неправильно відкрито виконавче провадження, тобто не за місцем реєстрації боржника, однак враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що вказані постанови є цілком обґрунтованими та законними.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченко О.В. є законними, вчиненими в межах його повноважень і права заявника не було порушено, тому скарга ОСОБА_1 є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 20-1, 26, 50 Закону України «Про виконавче провадження»від 23.06.2005 року, ст.ст. 10, 14, 60, 208, 209, 210, 383, 386, 387 ЦПК України, суд -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову Державної виконавчої служби України про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.01.2011 року, постанови про арешт коштів боржника від 27.04.2011 року, постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.04.2011 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження -відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
С У Д Д Я: І.А. Бобуйок