Справа № 2-а-474/11
"12" серпня 2011 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області
в складі : головуючої -судді Гули Л.В.
при секретарі Волос О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Стрию про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної грошової допомоги як дитині війни,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни'', виходячи з мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', за 2009-2010 роки та 3 місяці 2011 року. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що він відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Статтею 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни''передбачено щомісячну соціальну допомогу дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась йому в повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, покликаючись на викладені в позовніцй заяві обставини.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин у судове засідання не прибув та не повідомив про причини свого неприбуття, тому суд відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України розглянув справу за його відсутності на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до часткового задоволення.
Законом України ''Про соціальний захист дітей війни''від 18.11.2004 року установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни''від 18.11.2004 року з 01.01.2006 року таким особам пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні Закону України ''Про соціальний захист дітей війни'', а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ''Про соціальний захист дітей війни'', в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.01.2009 року по 28.02.2011 року отримував підвищення до пенсії як дитина війни в розмірі 49,80 грн., що стверджується довідкою № 3489/03 від 28.03.2011 року, виданою управлінням Пенсійного фонду України в м. Стрию.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України -усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законом України ''Про Державний бюджет України на 2007 рік''дію ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни''від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни''виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту''), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року визнано неконституційними п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України ''Про державний бюджет України на 2007 рік'', що призупиняли дію ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни''від 18 листопада 2004 року.
Законом України ''Про Державний бюджет України на 2008 рік''від 28.12.2007 року дію ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни''обмежено та встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України ''Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту''), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України ''Про Державний бюджет України на 2008 рік'', що призупиняли дію ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни'' від 18 листопада 2004 року.
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 положення Законів України ''Про Державний бюджет України на 2007 рік''та ''Про Державний бюджет України на 2008 рік'', що визнані неконституційними, втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію ст 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни''.
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, та є обов'язковими до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 52 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2010 рік'' прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено з 1 липня 2010 року 709 грн., з 1 жовтня 2010 року -723 грн., з 1 грудня 2010 року -734 грн. та статтею 21 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2011 рік'' прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня 2011 року 750 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний нараховувати і виплачувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 05.11.2010 року, оскільки дія норм ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни''на 2010 рік та 2011 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами.
Так, ст. 70 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2010 рік'' Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, що передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України ''Про соціальний захист дітей війни''залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2010-2011 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України ''Про соціальний захист дітей війни''.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', на думку суду, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком, а тому заперечення управління Пенсійного фонду України в м. Стрию проти вимог позивача в цій частині не заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Стрию провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії за період з 05.11.2010 року по 31.03.2011 року.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в м. Стрию, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги слід покласти на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу в передбаченому ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни'' розмірі суд не вбачає.
Суд не бере до уваги відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України ''Про соціальний захист дітей війни'' підвищення до пенсії як на причину невиконання покладених на відповідача зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі ''Кечко проти України'').
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, правомірними та підлягають до часткового задоволення.
Керуючись ст., ст. 19, 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст., ст. 1, 3, 6, 7 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни''від 18.11.2004 року, ст. 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'', Законом України ''Про державний бюджет України на 2010 рік'', Законом України ''Про державний бюджет України на 2011 рік'', Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст., ст. 9, 71, 86, 159-163 КАС України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Стрию щодо невиконання законодавчо визначеного обов'язку здійснити за період з 05 листопада 2010 року по 31 березня 2011 року перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни'', протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Стрию нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України ''Про соціальний захист дітей війни'', за період з 05.11.2010 року по 31.03.2011 року з врахуванням ст. 28 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування''та виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 08 грн. 50 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя Л. В. Гула