Справа №: 2-1269/11
Іменем України
"14" листопада 2011 р. Олександрійський міськрайонний суд
Кіровоградської області
в складі: головуючого судді - Ковальової О.Б.
при секретарі - Дудченко О.Ю.,
за участю: прокурора - Руденко І.О.,
представників: позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника служби у справах дітей при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради - Яковлєва Ю.О.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Олександрії позовну заяву ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - служба у справах дітей при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради, приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання договору купівлі - продажу житлового будинку недійсним,-
Позивач діючи в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, де просить визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку у АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 29.09.2009 року, посвідчений нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та занесений до реєстру під № 3603.
Позов мотивує тим, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1, який був посвідчений нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_9, якою не було проведено належну перевірку наданих документів.
Предметом договору купівлі - продажу за п.1 вищевказаного договору є житловий будинок, який належав ОСОБА_7 на праві особистої приватної власності, у якому на момент укладення даного договору проживали двоє дітей, зокрема, малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В ст.12 ЗУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав, охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь - яких правочинів стосовно жилих приміщень. Для вчинення будь - яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.
Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
У порушення зазначених статей Закону України «Про охорону дитинства», при укладені договору купівлі - продажу нерухомого майна матір'ю доньки, не надавалось відповідного дозволу органів опіки та піклування на укладення даного договору, про що зазначено у довідці служби у справах дітей Олександрійської міської ради від 12.03.2011 року, що свідчить про те, що інтереси малолітньої дитини не були дотримані та були грубо порушені матір'ю, так як малолітня дитина фактично залишається без житла.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, який вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст.215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК, є підставою недійсності правочину.
А тому з зазначених підстав, у зв'язку з недодержанням сторонами договору вимог закону, які є необхідними для чинності правочину, зазначений договір купівлі - продажу суперечить вимогам закону та є недійсним.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав вказаних в позові, крім того пояснивши, що з відповідачкою ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 14.06. 1991 року, від спільного життя мають дітей: сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 р.н. та дочку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3. Проживали разом до зими 2007 року за адресою АДРЕСА_1, в тому ж році розірвали шлюб, але на той час він проживав в Росії, де працював. Свідоцтво про розірвання шлюбу отримав 13.05.2011 року. З 1992 року він був зареєстрований у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2, звідки знятий з реєстрації 07.07.2009 року, оскільки хотів переїхати проживати в Росію. Батько помер в 2002 році, а матір в 2004 році. Свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_2 було оформлено на нього та його матір, після чого свою частку матір подарувала сестрі. З Росії він повернувся десь весною 2009 року, стосунки у нього з ОСОБА_7 були нормальними. В липні 2009 року він дав згоду сестрі на обмін квартири АДРЕСА_2 на квартиру по АДРЕСА_3, повної адреси якої він не пам'ятає. Потім отримав від сестри грошову компенсацію за свою частку. Але точних дат всіх цих обставин не пам'ятає.
Представник позивача вважає, що позов підлягає задоволенню з тих підстав, що зазначені в позові.
Відповідач ОСОБА_7 позовні вимоги визнає та вважає, що позов підлягає задоволенню.
Представник даного відповідача ОСОБА_3 просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки при оформлені договору купівлі - продажу будинку не були враховані права неповнолітніх дітей.
Представник відповідача ОСОБА_8 позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що договір купівлі - продажу було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки мати дівчинки сама подала нотаріусу всі необхідні документи; вона ж особисто написала заяву, що просить виписати дітей до батька; кошти за продаж будинку були нею отримані і все це встановлено вже рішенням суду 2010 року, яке є в матеріалах справи.
Третя особа - представник служби у справах дітей Олександрійської міської ради вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки мати дівчинки не зверталась до органу опіки та піклування за отриманням дозволу на відчуження будинку.
Третя особа - Приватний нотаріус на розгляд справи не явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність неявившихся осіб та прийняти рішення на підставі наявних матеріалів справи.
Прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги позивача, оскільки в судовому засіданні встановлено, що на момент укладення договору купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1 там проживала малолітня дитина, а довідки які були надані нотаріусу не відповідають дійсності.
Вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до діючого законодавства, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і ч., ч.1, 4 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Судом встановлено, що позивач та відповідачка ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1991 року до 13 травня 2011 року, що підтверджується поясненнями позивача та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 44), проте шлюбні стосунки сторони припинили у вересні 2009 року, що було визнано сторонами.
Від шлюбу мають дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.10), яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з матір'ю ОСОБА_7.
Житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7 на підставі договору дарування житлового будинку, посвідченого нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_9 від 17.04.2009 року за реєстр. № 1246 та право власності було на нього зареєстровано Олександрійським комунальним МБТІ 19.05.2009 р. за р.№ 9245/59 с.518, що підтверджується п.2 договору купівлі - продажу житлового будинку від 29.09.2009 року (а.с.8).
В даному будинку проживали діти позивача, зокрема, малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
29.09.2009 року ОСОБА_8 придбала у ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі - продажу від 29.09.2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі Олександрійського комунального МБТІ (а.с.8-9).
Також встановлено, що в будинку по АДРЕСА_1 який є предметом купівлі - продажу за зазначеним договором, з 1999 року до 29.09.2009 постійно проживала ОСОБА_7, а з 20 лютого 2004 року постійно проживала малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є членом сім'ї власника цього будинку - дочкою ОСОБА_7 та позивача ОСОБА_5.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 є власником спірного житлового будинку на підставі договору дарування від 17.04.2009 року.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 17 Закону України “Про охорону дитинства” передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у частині 6 статті 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», передбачено, що діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Отже, з врахуванням того, що власником спірного будинку є ОСОБА_7, то майнові права неповнолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, на спірний будинок відсутні, але в неї виникло право користування даним жилим будинком, де вона постійно проживала разом з матір'ю.
Згідно ст. 12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей ”, який вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права користування якими мають діти, є підставою для задоволення позову, оскільки до суду надано докази того, що дійсно відповідачу ОСОБА_7 належав на праві власності спірний житловий будинок та на момент укладення договору купівлі - продажу від 29.09.2009 року в ньому проживала її дочка ОСОБА_6, 2004 р.н., що підтверджується: довідкою з міського комунального лікувально - профілактичного закладу - Дитячої міської лікарні від 21.10.2011 року, де вказано, що дитина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає за адресою АДРЕСА_1 та вибула з - під нагляду лікарні 28.07.2011 року в м. Київ, іншого місця проживання дитини в медичній документації не зареєстровано (а.с.207); довідкою з управління освіти, молоді і спорту Олександрійської міської ради від 23.10.2011 року, де зазначено, що малолітня ОСОБА_6, 2004 р.н. відвідувала дошкільний навчальний заклад №18 з 01.2007 року по 07.10.2011 року та в книзі обліку дітей вказано адресу батьків: АДРЕСА_1 (а.с.208); за цією ж адресою була зареєстрована відповідачка ОСОБА_7, яка з 22.09.2011 року зареєструвалась за адресою АДРЕСА_4 (а.с.206); при цьому батько дитини, був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 та знявся з реєстраційного обліку 07.07.2009 року в с. Войнівка Олександрійського району (а.с.206).
Суд вважає, що вказаними вище доказами спростовуються дані, які були надані нотаріусу відповідачкою ОСОБА_7, звідки вбачалося, що в спірному будинку вона зареєстрована одна - «дітей до 18 років та неповнолітні не зареєстровані», де крім того в своїй заяві (а.с156) вона зазначала, що внаслідок продажу вищезазначеного житлового будинку не буде порушено прав та законних інтересів неповнолітніх, малолітніх дітей; а також заява ОСОБА_7 від 15.04.2009 року, з якою вона звернулась до директора ПП «Житло - Сервіс» про зняття з реєстрації її дітей - неповнолітнього ОСОБА_12 та малолітньої ОСОБА_6 до батька, який проживає по АДРЕСА_2 (а.с.79), оскільки до суду не надано доказів про те, що дійсно їх дочка ОСОБА_11 з того часу постійно проживала з батьком, чи була там зареєстрована, а не з матір'ю.
Таким чином в частині користування житлом, яке належало ОСОБА_7, на праві приватної власності, суд дійшов висновку, що на час продажу спірного будинку, ОСОБА_7 та її неповнолітня дочка ОСОБА_11 були зареєстроровані та проживали у зазначеному будинку, то відповідно вказаний будинок був постійним місцем проживання дитини, дитина цим будинком користувалась, відповідно і потрібно було отримати дозвіл органу опіки і піклування на продаж будинку. Згідно до діючого законодавства, ст. 29 ЦК України, місцем проживання неповнолітніх дітей визначається за місцем проживання батьків. З домової книжки також вбачається, що діти відповідачки ОСОБА_7 та вона, постійно проживали та були зареєстровані в спірному будинку, що також підтверджується паспортом ОСОБА_12, який був йому виданий 23.12.2008 року та місце його проживання вказано - АДРЕСА_1, відміток про його виписку чи зняття з реєстрації немає (а.с. 11, 12, 191).
Зазначені факти ніким в судовому засіданні не спростовані.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.11 суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Керуючись ст., ст. 11, 59, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_5 в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи - служба у справах дітей при виконавчому комітеті Олександрійської міської ради, приватний нотаріус Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання договору купівлі - продажу житлового будинку недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1 Кіровоградської області укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 29.09.2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі № 3603.
Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судові витрати: 120 грн. за інформаціно - технічне забезпечення розгляду справи та 1680 грн. судового збору, тобто по 900 грн. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: