22 вересня 2011 р.Справа № 2-а-3304/11/1416
Категорія:10.2.4.Головуючий в 1 інстанції:
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Яковлева Ю.В.
судді - Запорожана Д.В.
при секретаріПилипчук М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Військової частини 3039 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно, -
встановиЛА:
14 лютого 2011 року, позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини 3039 та просив визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно та стягнути з відповідача грошову компенсацію у сумі 4561,71 гри. та судові втрати по справі.
Суд першої інстанції своєю постановою від 11 квітня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_5 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Військової частини 3039 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно - відмовив.
ОСОБА_5 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_5 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи, в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 проходив дійсну військову службу у В/ч3039 з 02.02.1993 року по 15.12.2010 року на посаді начальника юридичної служби. Наказом №247 від 15.12.2010 року звільнений в запас. При звільненні не отримав грошову компенсацію за невидане йому речове майно, що передбачено ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей''.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
А також визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.
На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»N 1444 від 28.10.2004року.
Законом України 'Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000р. № 1459-ІІІ, дію ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна призупинено. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційним Судом України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03.10.1997р. № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначено: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одпопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Таким чином суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягає.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Військової частини 3039 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
ГоловуючийсуддяС.І. Жук
суддяЮ.В. Яковлев
суддяД.В. Запорожан