Категорія №11.5
Іменем України
18 жовтня 2011 року Справа № 2а-9031/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - не прибув
від третьої особи - головний спеціаліст-юрисконсульт
ОСОБА_1 (довіреність від 15.09.2011 б/н)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
ОСОБА_2
до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області
про визнання незаконною та скасування постанови від 27 липня 2011 року ВП № 27934624 про відкриття виконавчого провадження,
15 серпня 2011 року до Новоайдарського районного суду Луганської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції, в якому позивач просить визнати незаконною та скасувати постанову від 27 липня 2011 року ВП № 27934624 про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 13 вересня 2011 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, за вимогою якого відкрито оскаржуване виконавче провадження (арк. справи 16).
Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 15 вересня 2011 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, про визнання незаконною та скасування постанови від 27 липня 2011 року ВП № 27934624 про відкриття виконавчого провадження передано за предметною підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду (арк. справи 24).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року справу № 2а-9031/11/1270 за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, про визнання незаконною та скасування постанови від 27 липня 2011 року ВП № 27934624 про відкриття виконавчого провадження прийнято до провадження та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (арк. справи 28).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 липня 2011 року відділом державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції винесено постанову ВП № 27934624 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області від 03 червня 2011 року № Ф - 1490 про стягнення боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з ОСОБА_2 в сумі 1459,09 грн.
Відповідно до частини 1 та підпункту 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом та відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, серед іншого, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Згідно з частиною 3 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», якою, серед іншого, визначено стороною виконавчого провадження орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення.
Пенсійний Фонд відповідно до пункту 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є органом державної влади.
З 01 січня 2011 року абзац 2 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у частині того, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, втратив чинність і тому, на думку позивача, відкриття виконавчого провадження після 01 січня 2011 року за вказаною вимогою є перевищенням повноважень державним виконавцем.
Крім того, позивач наголосив, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2011 року ВП № 27934624 підставами для відкриття виконавчого провадження є статті 19 та 25 Закону України «Про виконавче провадження», хоча зазначені статті не містять жодного пункту, яким можна було б керуватися, відкриваючи виконавче провадження за вимогою про сплату боргу управління Пенсійного фонду України, тобто на 27 липня 2011 року - момент відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не мав законних підстав для відкриття виконавчого провадження.
У судове засідання позивач не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином (арк. справи 30). Заявою від 18 жовтня 2011 року б/н, яка надійшла через відділ діловодства та обліку звернень громадян факсимільним зв'язком 18 жовтня 2011 року за вхідним реєстраційним номером 39319, ОСОБА_2 просить розглянути справу без його участі (арк. справи 32).
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином (арк. справи 30). Відділ державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції у Луганській області адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення на адміністративний позов від 14 вересня 2011 року № 4646, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити (арк. справи 21). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив таке. 27 липня 2011 року на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції надійшла вимога управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області від 03 червня 2011 року № Ф - 1490 про стягнення з ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1459,09 грн.
На підставі статей 3, 18, 20, 24 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 липня 2011 року, копії постанови направлено боржнику та управлінню Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області.
Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» вимога - є рішенням інших органів, яке підлягає примусовому виконанню через державну виконавчу службу.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області у судовому засіданні підтримав у повному обсязі заперечення на адміністративний позов від 15 вересня 2011 року № 7407/08-09 (арк. справи 22), згідно яких просить відмовити у задоволенні адміністративного позову з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач відноситься до осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, ОСОБА_2 необхідно сплачувати страхові внески у такому порядку: протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада сплачуються авансові платежі в розмірі 25 відсотків річної суми страхового внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Суми страхових внесків, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації. Розмір місячного страхового внеску повинен бути не менше мінімального розміру страхового внеску за кожний місяць, розрахованого шляхом множення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць на 33,2 відсотка.
Оскільки позивачем не проведено остаточні розрахунки за звітний 2010 рік та керуючись пунктом 8.2 зазначеної інструкції, управлінням було сформовано та надіслано вимогу від 03 червня 2011 року № Ф - 1490 про сплату боргу у розмірі 1459,09 грн., яка була отримана ОСОБА_2 07 червня 2011 року. Позивач мав право узгодити або оскаржити вимогу про сплату недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання вимоги, але не зробив цього. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти днів не сплатив після її отримання, управління подає зазначену вимогу до державної виконавчої служби.
Заслухавши пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із статтею 17 України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Частиною 2 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Частиною 1 статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на підставі статей 17, 19, 20, 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» постановою відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції від 27 липня 2011 року ВП № 27934624 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області від 03 червня 2011 року № Ф - 1490 про стягнення боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з ОСОБА_2 в сумі 1459,09 грн. (арк. справи 5).
Згідно звіту від 16 березня 2011 року про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2010 рік фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 нараховано та сплачено страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 2079,65 грн. на підставі даних річної декларації з розрахунку у 33,2 відсотка, що підтверджується карткою особового рахунку та копією квитанції від 12 березня 2011 року (арк. справи 33, 43, 45-46).
Листом від 09 грудня 2010 року № 9373/03-10 управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області повідомило ОСОБА_2 про загальну суму мінімального страхового внеску за 2010 рік у розмірі 3538,79 грн. та зазначило, що позивачу для зарахування повних місяців за 2010 рік до страхового стажу повинно бути сплачено страхових внесків не менше 3538,79 грн., і запропонувало до 01 квітня 2011 року провести остаточні розрахунки (арк. справи 44).
24 травня 2011 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 отримано повідомлення-розрахунок від 17 травня 2011 року № 17 (від 17 травня 2011 року № 4048/03-10), згідно якого управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області на підставі частини 3 статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з метою зарахування неповних місяців до страхового стажу як повних місяців, визначило доплату у загальному розмірі 1459,18 грн., несплачений залишок якого складає 1459,09 грн., що підтверджується карткою особового рахунку (арк. справи 41, 42, 45-46).
У звязку з несплатою визначеної доплати у розмірі 1459,09 грн. та у відповідності до вимог частини 4 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачем була сформована та надісланна ОСОБА_2 вимога від 03 червня 2011 року № Ф - 1490 про сплату боргу на суму 1459,09 грн., яка отримана останнім 07 червня 2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. справи 40).
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатив, вимогу про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку не оскаржив.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року):
- суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій;
- територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;
- протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій;
- страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку;
- у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки;
- строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Враховуючи, що заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області є заборгованістю зі страхових внесків, нарахованих за 2010 рік, суд вважає, що у даному випадку управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області правомірно застосовані положення статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) щодо надіслання ОСОБА_2 вимоги про сплату боргу від 03 червня 2011 року № Ф - 1490, а відділом державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції правомірно винесено постанову від 27 липня 2011 року ВП № 27934624 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної вимоги управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, оскільки ця вимога у відповідності із статтею 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) є виконавчим документом, примусове виконання якої у відповідності із Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») покладено на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність свого рішення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 18 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 24 жовтня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Новоайдарського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області, про визнання незаконною та скасування постанови від 27 липня 2011 року ВП № 27934624 про відкриття виконавчого провадження відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 24 жовтня 2011 року.
Суддя Т.І. Чернявська