Категорія №10.1
Іменем України
20 жовтня 2011 року Справа № 2а-8917/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С.,
при секретарі Фенічевій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 1 038,93 грн.,-
04.10.2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 1 038,93 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ОСОБА_1 в період з 26.07.2005 року по 29.08.2006 року перебував на обліку як безробітний в Луганському міському центрі зайнятості. Допомога по безробіттю виплачена з 24.10.2005 року по 20.07.2006 року у розмірі 1 038,93 грн. З 29.08.2006 року ОСОБА_1 знятий з обліку.
20.06.2011 року заступником директора Луганського міського центру зайнятості було видано наказ про повернення коштів ОСОБА_1 протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання листа-повідомлення. Даний лист-повідомлення не отримано ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, підтримав доводи, викладені у позові, просив задовольнити позов.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:
а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;
б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени
особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";
в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;
г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;
е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;
ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Згідно ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом встановлено, що 19.07.2005 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, що підтверджується персональною карткою № НОМЕР_1, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
26.07.2005 року ОСОБА_1 надав до позивача заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю. У вказаній заяві він зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.
26.07.2005 року ОСОБА_1 було надано статус безробітного.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Луганського міського центру зайнятості від 29.08.2006 року № НТ060829 ОСОБА_1 знято з обліку у зв'язку з відмовою від послуг державної служби зайнятості без поважної причини.
Луганським міським центром зайнятості здійснено перевірку обґрунтованості виплат ОСОБА_1, якою виявлено, що за даними Держреєстратора від 27.04.2011 року вих. 01/10-693/0/39-11 ОСОБА_1 перебуває у статусі фізичної особи-підприємця з 31.10.2002 року. Вказані порушення викладено в акті № 567/09 від 20.06.2011 року.
Згідно довідки Луганського міського центру зайнятості № 1/д/05-1827 від 18.07.2011 року ОСОБА_1 в період з 24 жовтня 2005 року по 20 липня 2006 року виплачено 1 038,93 грн.
20.06.2011 року заступником директора Луганського міського центру зайнятості видано наказ №82-б про повернення коштів ОСОБА_1 в сумі 1 038,93 грн.
Відповідачу було направлено повідомлення від 20.06.2011 року № 1/09-2287 про повернення незаконно отриманих коштів протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання повідомлення.
У встановлений строк кошти відповідачем не повернуті.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 1 038,93 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення в сумі 1 038,93 грн. задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського міського центру зайнятості незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 1 038,93 грн. (одна тисяча тридцять вісім гривень 93 копійки).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 25 жовтня 2011 року.
СуддяТ.С. Ушаков