Категорія №8.2.1
Іменем України
11 жовтня 2011 року Справа № 2а-7411/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого: Прудника С.В.
при секретарі: Шматковій Д.О.
за участю сторін:
представника позивача Канатнікова Д.Г., Башкової С.І.
представників відповідача Гарбуз К.А., Гуменюк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугатоп» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість ,-
25 серпня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугатоп» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень з податку на додану вартість від 16.06.2011 №0000172320 та №0000162320.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, 09.01.2011 підприємство надіслало до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Згідно до повідомлення «Укрпошта» про вручення поштового відправлення, зазначений вище лист було отримано представником відповідача по справі 11.01.2011 року.
В декларації з податку на додану вартість позивачем було заявлено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2072,00 грн.
Відповідачем в період з 26.05.2011 по 01.06.2011 було проведено перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складено акт від 08.06.2011 року № 271/2320/36562481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лугатоп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010р. по 31.11.2010р.».
16.06.2011 року позивач одержав податкові повідомлення-рішення №0000172320 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 6872,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1718,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000162320 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 2072,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 518,00 грн., прийнятих на підставі акту перевірки.
Не погодившись з висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, ТОВ «Лугатоп» надіслало на адресу ДПА в Луганській області скаргу від 22.06.2011 року №605.
15.08.2011 позивач отримав від ДПА в Луганській області рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
Позивач не погоджується із висновками відповідача щодо порушення підприємством податкового законодавства, фіктивності угоди, укладеної з контрагентом ПП «ВКФ «Укрпромснаб» від 06.01.2010 року № 06-ЛТ, оскільки здійснення господарської операції підтверджено первинними бухгалтерськими документами, обидва підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та платники податку на додану вартість. Обидві сторони умови договору виконали у повному обсязі. ПП«ВКФ «Укрпромснаб» відвантажило позивачу товар, що підтверджується видатковою накладною №УП-20121032 від 20.12.2010, а позивач розрахувався за придбаний товар, що підтверджується випискою банку.
Законодавство України передбачає, що первинний документ є дійсним, якщо в ньому є всі необхідні реквізити. Такий документ є достатнім та виключним доказом здійснення господарської операції.
Проведення в бухгалтерському та податковому обліку господарської операції по оприбуткуванню товару від постачальника відбулось на підставі первинних документів: видаткової накладної, згідно якої відбувся перехід права власності на товар (паливо) від контрагента ПП «ВКФ «Укрпромснаб» до позивача.
Саме видаткова накладна є підставою для оприбуткування товару в кількісному та грошовому вимірі; податкової накладної, яка є єдиним документом, що підтверджує право платника податку віднести суму податку на додану вартість, оплачену у вартості придбаного товару, до податкового кредиту, при умові якщо в податковій накладній присутні всі обов'язкові реквізити.
Позивач зазначає, що вищезазначені первинні бухгалтерські документи: видаткова накладна від 20.12.2010 № УП-20121032 та податкова накладна від 20.12.2010 № 201210030, складені та оформлені належним чином, що не спростовується відповідачем.
Всі інші документи: документи первинного обліку, складського обліку, такі як товарно-транспортна накладна, журнал обліку придбаних нафтопродуктів на АЗС, журнал обліку реалізованих через АЗС нафтопродуктів, змінні звіти про отриманий та реалізований товар та інші, є додатковими документами, які підтверджують факт отримання та руху товару. Тобто, оприбуткування товару та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ - не відбувається на підставі додаткових первинних документів. Ці документи лише є додатковим підтвердженням факту отримання товару від постачальника.
У акті перевірки від 08.06.2011 податковою інспекцією в якості головного доказу порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» посилається на акт перевірки від 04.03.2011 №72/23/34202109 контрагента позивача ПП «ВКФ«Укрпромснаб», складеного Ленінською МДПІ у м. Луганську.
Тобто, відповідач вважає, що якщо контрагент Позивача порушив податкове законодавство і не сплатив податки у грудні 2010 року, то ТОВ «Лугатоп» також порушив законодавство, оскільки мав господарські взаємовідносини з контрагентом саме у цей період, тобто у грудні 2010 року. Більш того, на цих підставах відповідач вважає, що угоди, укладені з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», є нікчемними.
Однак, ухилення однією із сторін угоди від сплати податків після укладання та виконання спірної угоди не може бути підставою для висновку про її нікчемність; наслідком такого ухилення може бути адміністративна або кримінальна відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності. Відтак, відповідачем не надано жодних доказів, які свідчать про намір позивача при укладанні спірного договору діяти з метою уникнути оподаткування фінансово-господарських результатів виконання цього договору, незаконного привласнення податку на додану вартість, нарахованого в ціні продажу робіт (послуг), із завідомим усвідомленням неперерахування суми податку на додану вартість до Державного бюджету України.
Крім того, ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську було порушено строки та порядок проведення позапланової виїзної документальної перевірки підприємства. Тобто, наказ ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 25.05.2011 №417 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лугатоп» є незаконним, оскільки не відповідає нормам Податкового Кодексу України та іншим нормативним актам.
Так, відповідно до пунктів 5, 6 Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних для підтвердження права платника податків на податковий кредит.
Тобто, граничний термін отримання податкової декларації за грудень 2010 року - 20.01.2011. Камеральна перевірка повинна була закінчитися в строк до 20.02.2011. Виходячи з норм податкового законодавства, саме з цієї дати платнику податків підтверджується право на заявлене бюджетне відшкодування за результатами камеральної перевірки податковою службою або, при наявності достатніх підстав вважати заявлені у декларації з ПДВ данні недостовірним, проводиться позапланова виїзна перевірка платника податків. Отже, станом на 20.02.2011 відповідач не повідомляв позивача про порушення, які були виявлені камеральною перевіркою.
Згідно Наказу ДПА України №41 за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Тобто, перевірки мають бути проведені в строк, що не перевищує 60 днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації податковим органом, тобто до 20.03.2011. Відповідачем було порушено строк проведення позапланової виїзної перевірки, більш ніж на 2 місяця. Фактично позапланова виїзна перевірка була проведена з 26.05.2011 по 01.06.2011, що підтверджується актом перевірки.
У зв'язку з чим позивач просив визнати дії ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську по проведенню перевірки ТОВ «Лугатоп» протиправними, скасувати податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 16.06.2011 №0000172320 та №0000162320, визнати наказ ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 25.05.2011 №417 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лугатоп» протиправним.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, про що подав суду заперечення проти адміністративного позову, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.
За результатами аналізу даних АІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що ПП «ВКФ «Укрпромснаб» зареєстровано за податковою адресою платника податків: м. Луганськ, вул.. Артема, 417А. 16.05.2011 до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу ПП «ВКФ «Укрпромснаб». Таким чином, відсутність ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за місцем знаходження робить фактичне виконання зобов'язань перед ТОВ «Лугатоп» неможливим.
В результаті відпрацювання податкової звітності ПП «ВКФ «Укрпромснаб» встановлено, що згідно розрахунку суми комунального податку за 4-й квартал 2010 року кількість працюючих на підприємстві склала 3 особи. При проведенні перевірки ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємством не знаходиться за юридичною особою, не виконує обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, тому угоди із ПП «ВКФ «Укрпромснаб» є нікчемними.
Також представник відповідача зазначив, що товарно-транспортна накладна від 20.12.2010 №317 на перевезення дизельного пального, придбаного ТОВ «Лугатоп» у ПП «ВКФ «Укрпромснаб», оформлена не належним чином та не може слугувати підставою для відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку. Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товару ПП «ВКФ «Укрпромснаб».
Посилання позивача на факт формування податкового кредиту тільки на підставі належним чином оформлених податкових накладних є безпідставним виходячи із того, що відповідно до вимог пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
На запит ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 30.05.2011 позивачем надано для перевірки товарно-транспортну накладну від 20.12.2010 №317 на перевезення дизельного пального, придбаного підприємством у контрагента-постачальника - ПП «ВКФ «Укрпромснаб». Згідно зазначеної накладної транспортування дизельного пального здійснювалося автомобільним транспортом, а саме автомобілем марки MAN ВІ 58-61, причеп ВС NВІ 11-48 ХР.
Управлінням ДАІ УМВС України на запит ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 06.06.2011 повідомлено, що транспортні засоби із зазначеними державними номерами у підрозділах ВРЕР УДАІ УМВС України в Луганській області не зареєстровані.
Товарно-транспортна накладна, яка була надана позивачем на вимогу податкової інспекції, не має обов'язкових реквізитів: посади, ПІБ особи, яка здала вантаж з боку ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та особи, яка прийняла вантаж від імені ТОВ «Лугатоп».
Таким чином, зазначена товарно-транспортна накладна не може слугувати підставою для відображення господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку.
Тому представник позивача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:
- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);
- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);
- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);
- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Згідно статті 200 Податкового кодексу України:
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);
- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугатоп» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради Луганської області 04.08.2009, номер запису про державну реєстрацію 1 382 102 0000 016474 (а.с.50).
На податковому обліку ТОВ «Лугатоп» знаходиться у ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську з 05.08.2009.
У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”(який був чинним до 01 січня 2011 року) ТОВ «Лугатоп» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 365624812339, про що зазначено у акті перевірки від 08.06.2011 року № 271/2320/36562481 (а.с.9).
06.01.2010 позивач уклав із ПП «ВКФ «Укрпромснаб» договір купівлі-продажу № 06-ЛТ поставки дизельного палива (а.с. 86).
Згідно додаткової угоди від 16.12.2010 до угоди від 06.01.2010, укладеної між ТОВ «Лугатоп» та ПП «ВКФ «Укрпромснаб», поставка паливно-мастильних матеріалів здійснюється продавцем товару, а вартість транспортних послуг відноситься до вартості товару (а.с.87).
09.01.2011 позивач надіслав до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, яка була отримана відповідачем 11.01.2011 року (а.с.45-48).
В декларації з податку на додану вартість позивачем було заявлено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2072,00 грн.
Відповідачем в період з 26.05.2011 по 01.06.2011 було проведено перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивача, за результатами якої складено акт від 08.06.2011 року № 271/2320/36562481 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Лугатоп» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.11.2010 по 31.11.2010» (а.с.9-21).
16.06.2011 року позивач одержав податкові повідомлення-рішення №0000172320 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 6872,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1718,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000162320 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 2072,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 518,00 грн., прийнятих на підставі акту перевірки (а.с.111).
Не погодившись з висновками акту перевірки та податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, ТОВ «Лугатоп» надіслало на адресу ДПА в Луганській області скаргу від 22.06.2011 року №605 (а.с.24-25).
15.08.2011 позивач отримав від ДПА в Луганській області рішення про результати розгляду первинної скарги, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с.26-28).
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ПП «ВКФ «Укрпромснаб» 06.01.2010 був укладений договір купівлі-продажу дизельного палива, яке, згідно із додатковою угодою, поставити зобов'язувався продавець, тобто ПП «ВКФ «Укрпромснаб». На виконання угоди ПП «ВКФ «Укрпромснаб» позивачу було поставлено товар, про що видано товарно-транспортну накладну від 20.12.2010 №317.
Дослідивши в судовому засіданні копію зазначеної накладної, судом встановлено, що в ній відсутні обов'язкові реквізити: посада, ПІБ особи, яка здала вантаж з боку ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та особи, яка прийняла вантаж від імені ТОВ «Лугатоп».
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, що проведення господарської операції по оприбуткуванню товару від постачальника відбулося на підставі первинних документів, а саме видаткової накладної від 20.12.2010 №УП-20121032 та податкової накладної від 20.12.2010 №201210030.
Але суд вважає необхідним зазначити, що надані позивачем документи є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з ПП «ВКФ «Укрпромснаб», оскільки податковий орган, ухвалюючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходив з того, що позивач не отримував від свого контрагента дизельне паливо і правочин був безтоварним.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Виходячи з вищевикладеного, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України та пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що поставка дизельного пального проводилася автомобільним транспортом, а саме автомобілем марки MAN ВІ 58-61, причеп ВС NВІ 11-48 ХР.
Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496 (надалі - Інструкція № 281/171/578/155), встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Пунктом 5.4 Інструкції № 281/171/578/155 врегульовано порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом:
- 5.4.1 Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 “Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования”. З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град. С відповідно до ГОСТ 3900;
- 5.4.2 Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом;
- 5.4.3 Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом закріплено пунктом 7.5 Інструкції № 281/171/578/155:
- 7.5.1 Нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання;
- 7.5.2 Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється;
- 7.5.3 Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором);
- 7.5.4 Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни;
- 7.5.5 На вимогу вантажоодержувача може застосовуватись вибіркове контрольне зважування розфасованих нафтопродуктів. За відсутності розбіжностей у вимірюванні маси брутто із зазначеною на тарі маса нафтопродукту визначається за трафаретом на тарі;
- 7.5.6 Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності;
- 7.5.7 ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства;
- 7.5.8 Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства;
- 7.5.9 Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено;
- 7.5.10 ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер;
- 7.5.11 На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.
Листами від 09.06.2011 та 08.07.2011 управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області повідомило, що автомобіль марки MAN ВІ 58-61, причеп ВС NВІ 11-48 ХР в підрозділах ВРЕР УДАІ УМВС України в Луганській області не зареєстрований.
Крім того, у матеріалах справи містяться копії журналів обліку нафти та нафтопродуктів по АЗС №№ 1,2 3, 4, із яких вбачається відсутність записів від 20.12.2010 щодо оприбуткування дизельного пального, отриманого від ПП «ВКФ «Укрпромснаб» за товарно-транспортною накладною №317, що є доказом безтоварності операцій між ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та позивачем.
Долучена позивачем до матеріалів справи товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН (а.с.88) суд з огляду на принципи належності та допустимості доказів, закріплені в статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді даної справи не бере до уваги, оскільки вимогами Інструкції № 281/171/578/155 чітко закріплено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у місті Луганську обґрунтовано виключено з податкового обліку позивача фінансово-господарські операції за договором купівлі-продажу від 06.01.2010 №06-ЛТ.
Визначення податковим органом грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 2072,00 грн. узгоджується з нормами податкового законодавства. Правомірність визначення грошових зобов'язань доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 518,00 грн. відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, розмір яких відповідає вимогам пункту 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.
Відповідно до положень ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративному позову.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідач довів, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 16.06.2011 №0000172320 та №0000162320 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську діяла у межах наданих їй повноважень та на підставі вимог закону.
Тому суд вважає, що у задоволенні вимог ТОВ «Лугатоп» про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2011 №0000172320 та №0000162320 слід відмовити.
Посилання позивача на протиправність дій податкової інспекції щодо проведення перевірки та складання акту перевірки суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим кодексом.
Здійснені податковим органом дій щодо видачі наказу про проведення перевірки, прийняття та вручення акта позапланової виїзної документальної перевірки не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, дії податкового органу, які оскаржує ТОВ «Лугатоп», неможливо вважати такими, що породжують, змінюють чи припиняють права та обов'язки суб'єкта господарювання в сфері публічно-правових відносин. Акт перевірки не є рішенням у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не може бути предметом оскарження у судовому порядку.
Тому вимоги позивача про визнання протиправним наказу про проведення перевірки ТОВ «Лугатоп» від 25.05.2011 №417, визнання дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 08.06.2011 року № 271/2320/36562481 не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
< Текст >
< Текст >
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугатоп" до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у місті Луганську про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень з податку на додану вартість від16.06.2011 №0000172320 та №0000162320 відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2011 року.
< Текст >
Суддя С.В. Прудник