Категорія №12.3
Іменем України
14 жовтня 2011 року Справа № 2а-7238/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Борзаниці С.В.
при секретарі: Мінаковій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Стахановський МВ УМВС України в Луганській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
03 лютого 2007 року наказом начальника Стахановського МВ УМВС України в Луганській області ОСОБА_1 був призначений на посаду інспектора патрульної служби взводу роти патрульно-постової служби при Стахановському МВ УМВС України в Луганській області. Наказом начальника УМВС України в Луганській області № 916 від 12.05.2011, позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України по п. 64 «є» (за порушення дисципліни), а саме: «за скоєння проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ, ігнорування вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Кодексу честі та Етичного кодексу, працівників міліції в частині неухильного дотримання законодавства, що виявилося в умисному використанні всупереч інтересам служби посадових повноважень, вступі у неділові стосунки з громадянином ОСОБА_3, в отриманні від нього за нотаріально завіреною довіреністю незаконної винагороди у вигляді пенсії, оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки ВКР Стахановського МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України після виходу на службу з лікарняного.
Позивач вважає даний наказ незаконними та виданим з грубим порушенням законодавства України. Оскаржуваний наказ винесено у зв'язку з оформленням раніше засудженим ОСОБА_3 довіреності на ім'я ОСОБА_1 на оформлення пенсії. ОСОБА_3 добровільно була оформлена нотаріально засвідчена довіреність строком на три роки та заява в Управлінні пенсійного фонду України в м. Стаханові для отримання ОСОБА_1 його пенсії. У вересні 2010 року позивачем була отримана пенсія ОСОБА_3, на всі отримані гроші ним було придбано продукти харчування, засоби особистої гігієни, речі та передані в камеру ОСОБА_3 Якщо ОСОБА_3 не бажав в подальшому отримувати від позивача продовольчу передачу, то йому ніщо не заважало відмінити свою довіреність. Жодних погроз, психічного впливу а тим більше фізичного впливу позивач до ОСОБА_3 не застосовував.
Нотаріальне посвідчення довіреності означає, що її зміст, час та місто здійснення, наміри суб'єктів, її відповідність закону та інші обставини перевірені офіційно та зафіксовані нотаріусом, а тому розглядаються як встановлені та достовірні. Вступивши в цивільно-правові відносини с ОСОБА_3, ОСОБА_1 діяв з загальнолюдських, гуманних помислів та в інтересах служби. Інтереси служби виявлялися в отриманні від ОСОБА_3 оперативної інформації, за допомогою якої можна розкрити вчинені злочини.
Своє службове становище позивач не використовував всупереч інтересам служби, ніякої користі не отримував, а навпаки діяв з метою розкриття злочинів, в інтересах служби. Ніякої шкоди інтересам ОСОБА_3 позивач не спричиняв. А навпаки, позивач полегшував його перебування під вартою як інваліда, для чого передавав йому в камеру продовольчу передачу на його прохання.
Крім того, як це вказано у наказі, позивач не порушував законодавство та не отримував винагороди, не вступав з ОСОБА_3 в неслужбові стосунки та не порушував етичних норм та Кодексу честі.
Після того, як позивач відмовився передавати передачі ОСОБА_3, останній почав його шантажувати, погрожувати, писати скарги. Фактично він свої погрози реалізував, оскільки порушено кримінальну справу, позивачу пред'явлено звинувачення та справу направлено до суду.
На це в своєму наказі посилається начальник УМВС, «вказані противоправні дії стали підставами для порушення 04.05.2011 року прокуратурою м. Стаханова кримінальної справи № 9071 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України...».
Статтею 21 Закону України «Про міліцію» чітко вказано, що звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття обвинувальним вироком законної сили.
Наведені норми вказують, що оскаржуваний наказ є незаконним, а тому позивач просить суд визнати наказ № 916 від 12.05.2011 незаконними та поновити його на посаді.
Позивач та представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача з доводами, викладеними в позовній заяві ОСОБА_1, не погодився за наступних підстав. По - перше, підставою для звільнення позивача з ОВС за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС за порушення дисципліни був скоєний дисциплінарний проступок, який виразився у вступі з особою, яка скоїла правопорушення, у неділові стосунки, застосування до нього заходів психічного впливу з ціллю отримання незаконної винагороди. Дані висновки були зроблені на підставі всебічного та повного проведення службового розслідування.
Службовим розслідуванням було встановлено, що до ВВБ в Луганській області УВБ ГУБОЗ МВС України з прокуратури м. Стаханова для проведення перевірки надійшла скарга громадянина ОСОБА_3 на дії двох співробітників Стахановського МВ УМВС ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо застосування відносно нього заходів психічного впливу з метою отримання зізнання у скоєнні злочинів, а також вимагання та отримання незаконної грошової винагороди за вирішення питання про перекваліфікацію інкримінованого злочину на менш тяжке шляхом оформлення на ОСОБА_1 доручення на отримання пенсії заявника строком на 3 роки.
У ході проведення службового розслідування було встановлено, що гр. ОСОБА_3, (інвалід дитинства III групи) був затриманий оперуповноваженим Стахановського МВ ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення. За дане адміністративне правопорушення був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб та поміщений до ІТТ Стахановського МВ. Під час перебування в ІТТ його відвідали працівники міліції ВКР ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які повідомили, що вони нібито мають інформацію про його причетність до скоєння крадіжки з квартири, а також в них маються свідки, що цей злочин був скоєний із застосуванням погроз насильством, у зв'язку з чим відносно нього буде порушена кримінальна справа за ст. 186 КК України. При цьому вказані працівники міліції з метою вирішення питання про перекваліфікацію даного злочину на менш тяжке - на крадіжку, запропонували надати їм незаконну грошову винагороду.
18.08.2010 після відбування затримання в ІТТ ОСОБА_3 мав покинути адмінбудівлю Стахановського МВ, але оперуповноважений ОСОБА_1, використовуючи своє службове положення, провів останнього до свого службового кабінету, де почав погрожувати притягненням до кримінальної відповідальності та подальшим засудженням до тривалого терміну позбавлення волі, якщо він не надасть незаконну грошову винагороду. З метою отримання незаконної грошової винагороди, ОСОБА_1 запропонував гр. ОСОБА_3 скласти довіреність на його ім'я для отримання грошових коштів, які підлягали виплаті гр. ОСОБА_3 У незаконності дій при застосуванні психологічного та фізичного впливу приймав безпосередньо участь і позивач. На час вчинення вказаних незаконних дій ОСОБА_3 не мав статусу ні підозрюваного, ні обвинуваченого.
Під впливом психологічних та фізичних погроз ОСОБА_3 був вимушений погодитися на зазначені вимоги. З метою отримання незаконної винагороди ОСОБА_4 на власному автомобілі повіз ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до нотаріальної контори, де ОСОБА_4 склав довіреність на три роки, згідно з якою ОСОБА_1 мав право розпоряджатися належною йому пенсією та іншими грошовими сумами (виплати, перекази, компенсації), представляти його інтереси у відносинах з органами державної влади та управління. Склавши довіреність, ОСОБА_4 повіз ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду, де ОСОБА_3 була надана заява про можливість отримання пенсії ОСОБА_1 Крім цього, копія довіреності також була відвезена до поштового відділення, на якому здійснювалася виплата пенсії. За вересень 2010 року по вищезазначеної довіреності ОСОБА_1 отримав пенсію ОСОБА_4 у сумі 709, 00 грн. У вказаних незаконних діях позивача міститься дисциплінарний проступок. Прокуратура, розглянувши звернення ОСОБА_4 щодо незаконності дій співробітників міліції по отриманню за нього коштів, визначила, що вказані дії є незаконними та порушила кримінальну справу.
По-друге, при проведенні службового розслідування від позивача були відібрані пояснення, у яких останній не заперечує особисту участь у вищевказаному факті вступу у неділові стосунки з гр. ОСОБА_3
По-третє, позивачем було порушено вимоги Дисциплінарного статуту ОВС України Кодексу честі та Етичного кодексу. Міра покарання позивача відповідає тяжкості скоєного ним дисциплінарного проступку.
Службова дисципліна рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ передбачає суворе підпорядкування працівників порядку та правилам, встановлених законами, спеціальними статутами і наказами МВС України, та ґрунтуються на усвідомленні кожним з них свого службового обов'язку і особистої відповідальності за справу боротьби зі злочинністю та охороні громадського порядку.
Таким чином, вважає звільнення позивача з ОВС на законних підставах, просив суд відмовити у задоволення позову за необґрунтованістю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки на його думку оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Статтею 3 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII встановлено, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Згідно ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року N 565-XII звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Статтею 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
дотримуватися норм професійної та службової етики;
берегти державну таємницю;
у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Пунктом 8 частини 1 статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
- звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Статтею 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV встановлено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Згідно ст. 20 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.
Статтею 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV передбачено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Згідно п. 64 «є» постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. N 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):
є) за порушення дисципліни;
Пунктом 67 вказаної постанови передбачено, що особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину (в тому числі без позбавлення спеціального звання) або притягнуті до адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Згідно наказу по особовому складу від 03 лютого 2007 року № 33 ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора патрульної служби взводу роти патрульної служби при Стахановському міському відділі УМВС України в Луганській області.
Наказом Управління МВС України в Луганській області № 916 від 12 травня 2011 року «Про покарання окремих співробітників Стахановського МВ УМВСУ» за скоєння проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ, ігнорування вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Кодексу честі та Етичного кодексу, працівників міліції в частині неухильного дотримання законодавства виразилось в умисному використанні всупереч інтересам служби на посадових повноважень, вступі у неділові стосунки з громадянином ОСОБА_3, в отриманні від нього за нотаріально завіреною довіреністю незаконної винагороди у вигляді пенсії, оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки ВКР Стахановського МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України, після виходу на службу з лікарняного.
Оскаржуваний наказ винесений на підставі матеріалів службового розслідування за фактом порушення кримінальної справи відносно працівника міліції Стахановського МВ ОСОБА_1
Службовим розслідуванням встановлено, що 04.05.2011 прокуратурою м. Стаханова відносно оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухових речовин ВКР Стахановського МВ ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа №9071 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України.
Досудовим слідством за даною кримінальною справою встановлено, що 23.03.2011 до прокуратури м. Стаханова надійшла скарга громадянина ОСОБА_3 на дії окремих працівників ВКР Стахановського МВ щодо застосування відносно нього заходів психічного впливу, з метою отримання зізнання у скоєнні злочинів, а також вимагання та отримання незаконної грошової винагороди шляхом оформлення на оперуповноваженого ВКР Стахановського МВ ОСОБА_1 доручення на отримання пенсії заявника строком на 3 роки за вирішення питання про перекваліфікацію інкримінованого злочину на менш тяжкий.
У ході досудового слідства громадянин ОСОБА_3 зазначив, що 07.08.2010 о 23.30 годині він був затриманий оперуповноваженим ВКР Стахановського MB ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 173 (дрібне хуліганство) КУпАП та цього ж дня доставлений до приміщення міськвідділу, де відносно нього вказаним працівником міліції був складений протокол (ЛГ№ 902015 від 08.08.2010).
Постановою судді Стахановського міського суду Попкова О.Г. від 09.08.2010 ОСОБА_3 за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту строком на 10 діб та поміщений до ІТТ Стахановського MB.
18.08.2010, після звільнення з ІТТ вказаного ОВС, його провів до службового кабінету ОСОБА_1, де почав погрожувати притягненням до кримінальної відповідальності та подальшим засудженням до тривалого терміну позбавлення волі, якщо він не надасть незаконну грошову винагороду та запропонував йому скласти довіреність на отримання його пенсії.
Враховуючи ці наполягання, ОСОБА_3 погодився на зазначені вимоги і разом з ОСОБА_1 та оперуповноваженим сектору розкриття майнових злочинів ВКР Стахановського MB лейтенантом міліції ОСОБА_4 прибув до нотаріальної контори, де у присутності приватного нотаріуса склав довіреність на три роки, згідно з якою громадянин ОСОБА_1 мав право розпоряджатися належною йому пенсією.
Склавши довіреність, ОСОБА_3 разом з зазначеними працівниками міліції поїхав до Управління пенсійного фонду в м. Стаханові, де ним була надана заява про можливість отримання пенсії ОСОБА_1 Крім цього, копія довіреності також була відвезена до поштового відділення, на якому здійснювалась виплата пенсії.
Того ж дня після виконання вимог ОСОБА_1 громадянин ОСОБА_3 був доставлений працівниками міліції до приміщення Стахановського MB, де він був затриманий слідчим СВ цього ж ОВС Гурьєвою К.С. за підозрою у скоєнні злочину в порядку ст. 115 КПК України.
ОСОБА_3 стверджує, що оформлення довіреності на отримання пенсії на працівника міліції Стахановського MB ОСОБА_1 було вимушеним, викликаним лише бажанням зменшити психічний тиск з боку зазначених працівників міліції та можливий строк позбавлення волі за скоєння злочину.
В свою чергу опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_4 наполягає на тому, що ОСОБА_3 з власної ініціативи та без будь-якого тиску запропонував йому та ОСОБА_1 видати доручення на отримання пенсії для подальшого придбання та передачі в ІТТ йому продуктів харчування та речей.
Відомості ОСОБА_3 щодо здійснення на нього фізичного та психічного впливу з метою отримання зізнання у скоєнні злочинів, а також вимагання та отримання незаконної грошової винагороди за вирішення питання про перекваліфікацію інкримінованого злочину на менш тяжкий, шляхом оформлення на оперуповноваженого ВКР Стахановського MB ОСОБА_1 доручення на отримання пенсії заявника ОСОБА_4 заперечує.
ОСОБА_4 вказує, що 18.08.2010 на власному автомобілі відвозив ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до приватного нотаріуса, а потім до пенсійного фонду та відділення пошти, де були оформлені документи на отримання ОСОБА_1 пенсії ОСОБА_3 ОСОБА_4 також повідомив, що наприкінці вересня 2010 року ОСОБА_1 на пошті отримував пенсію ОСОБА_3, на яку вони придбали продукти харчування, цигарки та передали останньому.
Висновком службового розслідування запропоновано за скоєння проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в органах внутрішніх справ, ігнорування вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Кодексу честі та Етичного кодексу, працівників міліції в частині неухильного дотримання законодавства виразилось в умисному використанні всупереч інтересам служби на посадових повноважень, вступі у неділові стосунки з громадянином ОСОБА_3, в отриманні від нього за нотаріально завіреною довіреністю незаконної винагороди у вигляді пенсії, оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки ВКР Стахановського МВ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» (за порушення дисципліни; Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України після виходу на службу з лікарняного.
За результати атестування, викладеним у атестаційному листі, старший лейтенант міліції ОСОБА_1, оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу карного розшуку Стахановського МВ УМВС України в Луганській області займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (за порушення дисципліни).
Як вбачається з тексту оскаржуваного наказу, підставою для його винесення стало грубе порушення дисципліни, а саме: вступ у неділові стосунки з ОСОБА_3, в отриманні від нього за нотаріально завіреною довіреністю незаконної винагороди у вигляді пенсії.
Щодо вступу у неділові стосунки позивача з ОСОБА_3 судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року N 3425-XII нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Статтею 44 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року N 3425-XII встановлено, що нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.
Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.
Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.
Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Згідно ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
18 серпня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 оформлено довіреність на отримання пенсії. Дана довіреність видана ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 на підставі вільного волевиявлення ОСОБА_3, що підтверджується поясненнями приватного нотаріуса ОСОБА_9, зафіксованими в протоколі допиту свідка від 10.05.2011.
З пояснень помічника нотаріуса ОСОБА_10, зафіксованих у протоколі допиту свідка від 12.05.11, вбачається, що ОСОБА_3 оформив довіреність на ім'я позивача добровільно, а також, що йому роз'яснено порядок відкликання довіреності.
Суд визнає протокол допиту свідка ОСОБА_9 та протокол допиту свідка ОСОБА_10 як належні докази, оскільки вони містять інформацію про предмет доказування, отримані у межах кримінальної справи, в порядок та у спосіб, визначений законодавством, з попередженням свідків під підпис про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 направив скаргу на дії позивача та ОСОБА_4, перебуваючи у статусі обвинуваченого по кримінальній справі №0905/2010, у якій стверджував, що позивач чинив на нього психологічний та фізичний тиск, з метою отримання матеріальної вигоди, що підтверджується постановою про притягнення в якості обвинуваченого та штампом вхідної кореспонденції на скарзі ОСОБА_4 до прокуратури Луганської області. Проте у квітні 2011 року ОСОБА_3 неодноразово направлялись на адресу прокурора м. Стаханова, начальника Стахановського МВ УМВС України в Луганській області, заступника прокурора Луганської області, виконуючого обов'язки начальника Стахановського МВ УМВС України в Луганській області заяви, у яких він стверджував, що жодних заходів психологічного чи фізичного впливу з боку ОСОБА_1 до нього не застосувалось, що всі кошти, отримані позивачем за виданою довіреністю, були використані на придбання продуктів харчування та речей, які в подальшому були йому передані, а скаргу він написав, щоб обмовити та створити неприємності позивачу як службовій особі та уникнути відповідальності.
За таких обставин, судом не визнається в якості належного доказу пояснення та скарги ОСОБА_3, оскільки вони є суперечливими та взаємовиключними, наданими останнім, який перебував у статусі обвинуваченого, який відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України не несе відповідальність за пояснення, надані ним під час досудового слідства. Судом надання таких суперечливих пояснень розцінюється як спосіб уникнути кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 на ім'я позивача видано нотаріально посвідчену довіреність на отримання пенсії, з правом розпорядження отриманою пенсією.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою відносини між ОСОБА_3 та позивачем щодо видачі довіреності та отримання позивачем пенсії за цією довіреністю є цивільно-правовими, які ґрунтуються на вільному волевиявленні сторін цих правовідносин, вчинені у формі та спосіб, встановлених Цивільним кодексом України та Законом України «Про нотаріат».
Видана ОСОБА_3 довіреність на ім'я позивача не відкликана та не скасована у порядку, встановленому законодавством, дії приватного нотаріуса ОСОБА_9 на момент розгляду справи не оскаржені та не визнані неправомірними.
За таких обставин, враховуючи положення ст. ст. 1, 44 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 244, 1000 Цивільного кодексу України, у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження посилання відповідача в наказі про звільнення про вступ позивача у неділові стосунки з ОСОБА_3 та факт видачі довіреності під тиском з боку позивача.
Щодо отримання позивачем незаконної грошової винагороди у вигляді пенсії суд зазначає наступне.
Факт отримання позивачем пенсії ОСОБА_3 у вересні 2010 року визнається сторонами та відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню, оскільки проти цього не заперечують сторони. Факт привласнення отриманої пенсії позивач заперечує. У судовому засіданні він пояснив, що за отриману ним за довіреністю пенсію у розмірі 709 грн. ним було придбано продукти харчування та речі для ОСОБА_3, які були передані йому до ІТТ.
Факт передачі продуктів харчування та речей до ІТТ ОСОБА_3 підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 21.06.2011, який суд визнає як належний доказ, оскільки він містить інформацію про предмет доказування, отриманий у межах кримінальної справи, в порядок та у спосіб, визначений законодавством, з попередженням свідка під підпис про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів отримання незаконної винагороди у вигляді пенсії, отриманої позивачем за довіреністю пенсії ОСОБА_3 у розмірі 709 грн., представником відповідача у судові засідання протягом розгляду справи надано не було та не встановлено самими матеріалами службового розслідування.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні не знайшло підтвердження посилання відповідача в наказі про звільнення позивача про отримання незаконної винагороди у вигляді пенсії позивачем, на який посилається у наказі №916 від 12.05.2011 відповідач, а тому такий висновок є необґрунтованим.
Щодо постанови апеляційного суду Луганської області №33-231/11 від 06.06.2011 та постанови апеляційного суду Луганської області №33-232/11 від 06.06.2011, суд не приймає їх як належні докази правомірності звільнення позивача по даній справі, оскільки вони зовсім не містять інформацію щодо предмета доказування, а саме: не містить інформацію щодо вступу позивача у неділові стосунки з ОСОБА_3 та щодо отримання позивачем незаконної винагороди у вигляді пенсії, на які посилається відповідач у наказі №916 як на підставу звільнення позивача. Вказаними постановами встановлені факти фальсифікації матеріалів щодо вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_3, які не були предметом дослідження службового розслідування.
За таких обставин судом встановлено, що наказ УМВС України в Луганській області № 916 від 12.05.2011 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів МВС за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ винесено без достатніх правових підстав, з порушення встановленого законодавством порядку, а тому він є незаконним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки наказ № 916 від 12.05.2011 за своєю правовою природою є дисциплінарним наказом, то відповідно до ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року N 3460-IV для його виконання необхідно винесення наказу по особовому складу.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі наказу УМВС від 12.05.2011 № 916 винесено наказ по особовому складу від 27.05.2011 № 163 о/с, яким виконано наказ №916 від 12.05.2011, відповідно до якого позивача фактично звільнено з органів внутрішніх справ у запас збройних сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України.
За таких обставин суд дійшов до висновку, що для повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, необхідно вийти за межі позовних вимог, тобто перевірити законність та обґрунтованість наказу по особовому складу від 27.05.2011 № 163 о/с.
Оскільки підставою для винесення наказу УМВС України в Луганській області № 163 о/с від 27.05.2011 є наказ № 916 від 12.05.2011, який судом визнано незаконним та таким, що підлягає скасуванню, тому наказ № 163 о/с також є незаконним та підлягає скасуванню в частині звільнення ОСОБА_1 з органів МВС за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас збройних сил, а позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді.
Відповідно до п. 24 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. N 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Судом встановлено, що час вимушеного прогулу позивача становить 4 місяці 18 днів, який відраховується з часу винесення наказу про звільнення, тобто з 27 травня 2011 по теперішній час. Згідно довідки Стахановського МВ УМВС від 27.09.2011 №24389 середньомісчне грошове забезпечення за останні 2 календарних місяці перед звільненням складає 2549,44 грн. З огляду на цей факт, судом для розрахунку середнього заробітку застосовується ця сума.
Так як судом встановлена незаконність та необхідність скасування наказів про звільнення позивача, на користь позивача підлягає стягненню середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.05.2011 по 13.10.2011, виходячи з середнього розміру грошового забезпечення, в загальній сумі 17463,39 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Стахановський МВ УМВС України в Луганській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Луганській області № 916 від 12.05.2011 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів МВС за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Визнати незаконним та скасувати наказ УМВС України в Луганській області № 163 о/с від 27.05.2011 в частині звільнення ОСОБА_1 з органів МВС за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас збройних сил.
Поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу карного розшуку Стахановського МВ УМВС України в Луганській області, відновивши йому спеціальне звання - старший лейтенант міліції.
Зобов'язати Стахановський МВ УМВС України в Луганській області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.05.2011 по 13.10.2011, виходячи з середнього розміру грошового забезпечення, 17463,39 грн.
Допустити до негайного виконання рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки відділу карного розшуку Стахановського МВ УМВС України в Луганській області.
Допустити до негайного виконання постанову в частині стягнення зі Стахановського МВ УМВС України в Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 27.05.2011 по 13.10.2011 по час поновлення на службі у межах стягнення суми за один місяць, виходячи з середнього розміру грошового забезпечення -2549,44грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 19 жовтня 2011 року.
СуддяС.В. Борзаниця