Категорія №8.1.5
Іменем України
27 вересня 2011 року Справа № 2а-7643/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді -Островської О.П.,
при секретарі - Кулигіні А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області до Приватного підприємства «Азимут» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, з податку на прибуток в сумі 19 082, 54 грн.,
31 серпня 2011 року Алчевська ОДПІ в Луганській області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в обґрунтування якого вказала наступне. Відповідач ПП «Азимут» з 18.08.2003 за № 71/367-03 перебуває на обліку в Алчевській ОДПІ, як платник податків та зборів. Станом на 01.08.2011 податковий борг відповідача складає: з податку на додану вартість в сумі 27391,16 грн., з податку на прибуток в сумі 161,54 грн.
Податковий борг з податку на додану вартість складається:
- податкові зобов'язання в сумі 8470,16 грн. - стягнуто постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі 2а-1183/11/1270 з рахунків у банках обслуговуючих платника податку.
- податкові зобов'язання в сумі 18921,00 грн. - визначено платником податку самостійно у податкових деклараціях за грудень 2010 року в сумі 5931,00 грн.,за січень 2011 року в сумі 1734 грн., за лютий 2011 року в сумі 106,00 грн., за березень 2011 року в сумі 10609,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 180,00 грн., за травень 2011 року в сумі 136,00 грн., за червень 2011 року в сумі 225,00 грн.
Податковий борг з податку на прибуток в сумі 215,00 грн. визначені платником податку самостійно у податковій декларації за 1 квартал 2011 року, з урахуванням переплати податковий борг складає 161,54 грн.
Грошові зобов'язання платника податків підтверджується обліковою карткою станом на 01.08.2011, висновком Алчевської ОДПІ станом на 01.08.2011, податковими деклараціями за 2011 рік.
Оскільки неможливо виконати рішення суду шляхом стягнення податкового боргу з рахунків відповідача, що підтверджує повернення платіжних вимог без виконання у зв'язку з накладенням на рахунок арешту, кошти для виконання якого ще не накопичено, позивач вважає за необхідне відповідно п.4 ст.95 ПКУ звернути стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу відповідача за рахунок готівки, що належить відповідачу.
Позивачем на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, було надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 05.11.2010 № 1/242, яка була отримана 12.11.2010. На теперішній час податковий борг відповідачем не сплачено. Позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг в сумі 19082,54 грн., у тому числі податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18921,00 грн. та податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 161,54грн. за рахунок готівки, що належить платнику податків.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи, та всі наявні в справі докази вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що відповідач ПП «Азимут» зареєстровано виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 19.01.2006 за № 13841200000001156 (а.с.4), перебуває на обліку в Алчевській ОДПІ в Луганській області з 18.08.2003 № 71/367-03 (а.с.7).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.
Згідно ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Обов'язок платника податків щодо здійснення своєчасної сплати суми податкових зобов'язань встановлений також пунктом 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 06.12.2000 № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181), який діяв до 01.01.2011, це спеціальний закон з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.
Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобов'язання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.
П.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до ст.4 ПК України кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.
Згідно п.п. 1, 2 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Пунктом 14.1.175 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання
П. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з до п.203.2 ст.203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Керуючись наведеними правовими нормами Податкового кодексу України відповідачем 06.05.2011 року подана позивачу податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року, також відповідачем були подані позивачу податкові декларації з податку на додану вартість, а саме: 19.01.2011 року подана податкова декларація за грудень 2010 року, 21.02.2011 року подана податкова декларація за січень 2011 року, 21.03.2011 року подана податкова декларація за лютий 2011 року, 19.04.2011 року подана податкова декларація за березень 2011 року, 18.05.2011 року подана податкова декларація за квітень 2011 року, 17.06.2011 року подана податкова декларація за травень 2011 року, 18.07.2011 року подана податкова декларація за червень 2011 року.
З огляду на те, що податковий борг відповідача частково виник до набрання чинності Податковим кодексом України, факт наявності податкового боргу до 01.01.2011 року у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу, а з 01.01.2011 за приписами Податкового Кодексу України.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
В разі невиконання податкової вимоги орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Стягнення здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пп. 95.1, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пп. 95.2 cт. 95 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом з метою погашення податкового боргу платника податків проводилися відповідні заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» та Податковим Кодексом України, а саме: були прийняті та надіслані на адресу відповідача перша податкова вимога від 05.11.2010 № 1/142 (а.с.13 зворотній бік); друга податкова вимога від 15.12.2010 № 2/264 (а.с.12 зворотній бік), які були отримані 12.11.2010 та 20.12.2010 відповідно.
Відповідно до ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1244, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків становить процедуру саме стягнення коштів за податковим боргом.
Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до облікової картки відповідача, заборгованість останнього перед бюджетом з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року склала 161,54 грн., з податку на додану вартість за період з грудня 2010 по червень 2011 року склала 18921,00 грн.
Доказів сплати податкового боргу відповідач не надав суду. Наявність податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду розрахунку суми заборгованості у відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача (на підставі наданих декларацій з податку на додану вартість за період грудень - червень 2011 року та декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року) існує податковий борг з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року у сумі 161,54 грн., з податку на додану вартість за період з грудня 2010 по червень 2011 року у сумі 18921,00 грн., який підлягає стягненню за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов податкового органу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області до Приватного підприємства «Азимут» про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість, з податку на прибуток в сумі 19 082, 54 грн. - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного підприємства «Азимут» суму податкової заборгованості в розмірі 19082,54 грн.(дев'ятнадцять тисяч вісімдесят дві грн..54 коп.), з яких: податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 18921,00 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) на користь Державного бюджету (р/р 31118029700027, код 14010100, найменування «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)», одержувач УДК в м. Алчевськ, банк одержувача ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, ід. код 24046768); податковий борг з податку на прибуток у розмірі 161,54 грн. (сто шістдесят одна грн. 54 коп.) на користь Державного бюджету (р/р 31116009700, код 11021000, найменування «податок на прибуток підприємств», одержувач УДК в м. Алчевськ, банк одержувача ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, ід. код 24046768) за рахунок готівки, що належить платнику.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 27 вересня 2011 року.
СуддяО.П. Островська