Справа № 2-602/11
20 жовтня 2011 року м. Кіровське
Кіровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого -судді Назаренко А.В.
при секретарі Крамар В.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Карагодіна Є.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес»про відшкодування моральної шкоди, -
У вересні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес»(далі -ТОВ «Донпромбізнес»). В обґрунтування позову послався на те, що 27 лютого 2007 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав травму ноги, внаслідок якого висновком МСЕК йому 18 червня 2007 року вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 70% на строк до 24 квітня 2008 року та П група інвалідності. Оскільки втрата працездатності спричинила позивачеві фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв'язків, втрати роботи, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральну шкоду, яку просив відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 100.000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача Карагодін Є.Г., діючий на підставі довіреності від 19 жовтня 2011 року без обмеження повноважень, позов не визнав і суду пояснив, що позивачем пропущений встановлений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Також звернув увагу суду на те, що відшкодування моральної шкоди підприємством можливо лише за наявності в цьому вини підприємства. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, що підтверджується наявністю всіх необхідних дозволів компетентних органів та успішним проходженням чергових атестацій, а тому протиправних дій відносно позивача, які б знаходились в причинному зв»язку з настанням виробничої травми, не вчиняв, і не може нести відповідальність у вигляді моральної шкоди і за цієї підстави. Крім того, представник відповідача вважав, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди, якими відповідно до п.3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров»я, пов»язане з виконанням трудових обов»язків, затвердженого наказом МОЗ України від 22 листопада 1995 року № 212, є висновок медичних органів: лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. До того ж, представник відповідача послався на необгрунтування суми моральної шкоди, заявленої позивачем, жодним нормативно-правовим актом. На підставі наведеного просив відмовити позивачу у поновленні строку позовної давності та в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.
27 лютого 2007 року з позивачем, який працював на шахті «Ровеньска-Комсомольська»ТОВ «Донпромбізнес»в якості гірничого робочого очисного забою, стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав відкритий оскомельчатий перелом ср/3 кісток правої голені 3Б по Каплану. Перелом внутрішнього клевця правої голені. Перелом 8-9 ребер зліва. Садни груді і лівої здуховини, що підтверджується актом № 1/07 про нещасний випадок на виробництві, затвердженим директором ТОВ «Донпромбізнес»2 березня 2007 року; звільнений з роботи у зв»язку з невідповідністю роботи, що виконується, внаслідок недостатньої кваліфікації, пов»язаної зі станом здоров»я за ст.40 КЗпП України.
За висновком МСЕК від 18 червня 2007 року позивачу вперше встановлено 70% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом з 18 червня 2007 року по 18 червня 2008 року, П група інвалідності, визначена потреба у санаторно-курортному, оперативному лікуванні, милиці, тростина, професійне навчання в умовах виробництва. Станом на день розгляду справи судом втрата професійної працездатності позивачу встановлена також у розмірі 70% та П група інвалідності на строк до 1 вересня 2012 року.
Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
Судом установлено, що позивач працював на шахті «Ровеньска-Комсомольська»ТОВ «Донпромбізнес»в якості гірничого робочого очисного забою, умови праці якого були небезпечними та шкідливими, отже, роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці для позивача, у чому є його провина.
Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту № 1/07 про нещасний випадок на виробництві, витягом з протоколу № 3 засідання комісії з охорони праці ТОВ «Донпромбізнес», довідок МСЕК, витягами з історій хвороби.
При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в додаткових видах допомоги, вік позивача.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 25.000 грн.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже ствердження представника відповідача про необхідність встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК є безпідставним.
Згідно роз'яснень, викладених у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями, до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності. Оскільки здоров'я позивача, втратою якого він обґрунтовує заявлені вимоги, не відновлене, моральна шкода йому спричиняється постійно до відновлення здоров'я, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено тримісячний строк позовної давності.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати, так як позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від їх сплати.
Відповідно до ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст.60, 88, 213-213 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес»на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом та його наслідками, 25000 (двадцять п»ять тисяч) гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес»в дохід держави судовий збір в розмірі 8 (восьми) гривень 50 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донпромбізнес»на користь міського бюджету м. Кіровське витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 (п»ятнадцяти) гривень.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Г.В. Назаренко