Справа № 2-587/11
19 жовтня 2011 року м. Кіровське
Кіровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого -судді Назаренко Г.В.
при секретарі Крамар В.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ОСОБА_3 Донбасу»про відшкодування моральної шкоди, -
У вересні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства „ДТЕК шахта ОСОБА_3 Донбасу” (далі -ПАТ «ДТЕК шахта „ОСОБА_3 Донбасу”). В обґрунтування позову послався на те, що 21 липня 2011 року Донецькою обласною МСЕК № 3 йому вперше було встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 50% до 1 серпня 2013 року у зв'язку з професійним захворюванням: хронічне обструктивне захворювання легенів, друга стадія пилової етіології, помірна течія. осл. легенева недостатність першого-другого ступеня, встановлена Ш група інвалідності. Тривалий період роботи у відповідача на підземних роботах з 29 січня 2001 року до 15 червня 2011 року, важкі умови праці призвели до розвитку у нього професійного захворювання. Втрата працездатності спричинила позивачеві фізичні та моральні страждання, що проявляється в частих болях у грудях, роздратованому кашлю з мокротою, болях у грудній клітці при кашлі, підвищенні артеріального тиску, головних болях. Оскільки втрата працездатності призвела до порушення нормальних соціальних зв'язків, втрати роботи, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, зміною звичайного ритму життя, йому заподіяна моральну шкоду, яку просив відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 25000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності від 26 липня 2011 року без обмеження повноважень, позов не визнала і суду пояснила, що відшкодування моральної шкоди можливо лише при наявності вини в цьому підприємства, а оскільки позивач при прийомі на роботу був ознайомлений з умовами праці на підземних роботах, - в тому, що у нього виникло професійне захворювання є і його провина. З 2001 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а з 1 січня 2008 року законодавчо скасовано відшкодування моральної шкоди, завданої працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків, тому підприємство не є належним відповідачем по справі, який повинен відшкодовувати моральну шкоду позивачеві. Зазначила, що посилання позивача на те, що він не може виконувати звичайну домашню роботу спростовується висновком МСЕК про умови та характер праці, згідно якого позивачу протипоказана важка фізична праця. Крім того, зазначила, що позивачем пропущено встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.
Позивач працював у ВАТ „Шахта „ОСОБА_3 Донбасу” гірничим робочим очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею з 29 січня 2001 року до 15 червня 2011 року, звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком.
Згідно висновку Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» від 25 травня 2011 року № 1019 позивачу вперше встановлено професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легенів, друга стадія пилової етіології, помірна течія. Осл. Легенева недостатність першого-другого ступеня.
Як зазначене в акті розслідування хронічного професійного захворювання від 30 червня 2011 року, професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю виробничих процесів добутку вугілля.
За висновком МСЕК від 21 липня 2011 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності (10% - за трудовим каліцтвом від 14 липня 2005 року та 40% - за професійним захворюванням -хронічне обструктивне захворювання легенів, встановленого 25 травня 2011 року) до 1 серпня 2013 року, визначена потреба у санаторно-курортному, медикаментозному лікуванні, а також встановлена Ш група інвалідності у зв'язку з професійними захворюваннями до 1 серпня 2013 року, рекомендовано лікування у пульмонолога, терапевта.
Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
Судом установлено, що позивач працював у ПАТ «ДТЕК шахта „ОСОБА_3 Донбасу”, яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, що утворилось внаслідок недосконалості технологічних процесів добичі вугілля, отже, роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці для позивача, у чому є його провина.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідок МСЕК, витягами з історії хвороби, довідки лікувально-профілактичного закладу, акта розслідування хронічного професійного захворювання, повідомленням про професійне захворювання, санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці.
При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному лікуванні.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 12000 грн.
Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку н виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року № 717, що набрав чинності 20 березня 2007 року, частина 3 статті 37 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності”, яка передбачала обов'язок Фонду відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, виключена, у зв'язку з чим заперечення представника відповідача про те, що ВАТ „Шахта „ОСОБА_3 Донбасу” не є належним відповідачем по справі і не повинно відшкодовувати моральну шкоду не заслуговує на увагу.
Згідно роз'яснень, викладених у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами та доповненнями, до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк позовної давності. Оскільки здоров'я позивача, втратою якого він обґрунтовує заявлені вимоги, не відновлене, моральна шкода йому спричиняється постійно до відновлення здоров'я, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено тримісячний строк позовної давності.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати, так як позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від їх сплати.
Відповідно до ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст.60, 88, 213-213 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК шахта ОСОБА_3 Донбасу»на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням та його наслідками, 12000 (дванадцять тисяч) гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК шахта ОСОБА_3 Донбасу»в дохід держави судовий збір в розмірі 8 (восьми) гривень 50 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК шахта ОСОБА_3 Донбасу»на користь міського бюджету м. Кіровське витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 (п'ятнадцяти) гривень.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Г.В.Назаренко