Справа № 1-72/11 р.
23.11.2011 року. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_1
при секретарях . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
з участю потерпілої . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_5
представника потерпілої . . . . . . . . . . . . ОСОБА_6
представника цивільного відповідача . ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, пенсіонера, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,
за ч. 1 ст. 125 КК України, -
09 лютого 2010 року приблизно о 15 годині поблизу вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_8 та потерпілою ОСОБА_5 на ґрунті тривалих неприязних відносин виник конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_8, перебуваючи у вказаній вище квартирі, діючи умисно, наніс ОСОБА_5 декілька, але не менше ніж один, ударів руками по тулубу потерпілої. ОСОБА_9 в ході конфлікту ОСОБА_8 своїми руками з силою стискував руки потерпілій. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_8 ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на тильній поверхні правої кисті, правого плеча, подряпин на тильних поверхнях обох кистей, які є легкими тілесними ушкодженнями.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав повністю та вказав, що обвинувачення надумане та не відповідає дійсності. Підсудний показав, що прожив з потерпілою 27 років, але вони розійшлись та потерпіла пішла жити до своїх батьків. На даний час потерпіла хоче, щоб він виписався. Взимку 2010 року вранці прийшла потерпіла, влаштувала сварку. Потім побігла вниз по сходах та, повернувшись через деякий час, почала викидати його речі з квартири. Свідком цього конфлікту була сусідка ОСОБА_10, з якою піднялась ОСОБА_5 та яка, побачивши конфлікт, повернулась та пішла до себе. Після цього він забрав сумку зі своїми речами та пішов. Чи були конфлікти у потерпілої ще з кимсь він не знає. На потерпілій ні того дня, ні наступного тілесних ушкоджень не бачив. Наступного дня, коли вона також приходила до квартири, то на своє здоров'я ОСОБА_5 не скаржилась. Звідки в неї могли виникнути тілесні ушкодження не знає, можливо її побив рідний брат, який є психічно хворим.
Незважаючи на невизнання вини підсудним, вина ОСОБА_8 повністю доводиться сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, потерпіла ОСОБА_5, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого показання, в залі суду пояснила, що з підсудним в неї тривалі неприязні відносини. 10-11 лютого 2010 року десь близько обіду вона прийшла до квартири АДРЕСА_2. Ця квартира розташована на п'ятому поверсі будинку. Коли вона піднялась на п'ятий поверх, то ОСОБА_8 якраз виходив з квартири. ОСОБА_8 схопив її за комір та заштовхнув до квартири. Від поштовху вона пролетіла коридор квартири та впала на кухні, вдарившись ногою об одвірок. Коли вона впала, то ОСОБА_8 наніс їй п'ять-шість ударів руками в груди, по спині, рукам. Вона піднялась та хотіла вийти з квартири, але ОСОБА_8 її спіймав та викручував обидві руки, тримаючи за кисті рук, від чого вона відчувала біль. Вона сказала, що піде до міліції, на що він відповів: «Йди куди хочеш». Після цього вона спустилась вниз на третій поверх до сусідки ОСОБА_10, якій розповіла про конфлікт та з якою піднялась до квартири. В квартиру ОСОБА_8 пропустив її, а ОСОБА_10 не пропустив і та пішла вниз. З квартири вона забрала речі, а ОСОБА_8 ще на виході хапав її за руки. Після цього вона пішла в міліцію. По дорозі зустрічала своїх знайомих ОСОБА_11 та ОСОБА_12, яким розповідала, що ОСОБА_8 побив її. В міліцію вона потрапила годин в 16. В міліції їй видали направлення на судово-медичну експертизу. Після цього вона пішла до лікаря разом з ОСОБА_13 Більше ні з ким в неї конфліктів не було та вона ніде не падала. Від дій двірського Л.Ф. в неї були синці на плечах, грудях. Моральна шкода полягає в душевних хвилювання внаслідок спричинення тілесних ушкоджень, вона відчуває сором, оскільки її ніхто за все життя не бив, до цього часу почуває себе погано. Цивільний позов підтримує, при призначенні покарання просить призначити суворе покарання. Будучи додатково допитаною потерпіла пояснила, що події в дійсності відбувались 09 лютого, а числа вона переплутала в зв'язку з минуванням тривалого проміжку часу. В тому, що саме 9 числа впевнена, оскільки в той день прийшла до міліції, але їй сказали, що вже пізно і група на даний час на виїзді, тому зі скаргою вона пішла наступного дня, а до експертизи звернулась через день.
Будучи допитаною в залі суду свідок ОСОБА_12 (проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5) пояснила, що в лютому 2010 року, до обіду, вона йшла на базар та побачила ОСОБА_5. ОСОБА_5 плакала та розповіла, що її побив чоловік в квартирі. ОСОБА_5 добра людина та ні з ким у неї конфліктів не виникало. Потерпіла й до цього розповідала, що ОСОБА_8 і раніше протягував руки до неї. Вона порадила потерпілій йти до міліції. В цей час також підходила якась знайома ОСОБА_5 Через декілька днів вона бачила потерпілу та бачила на грудях у останньої синці.
Свідок ОСОБА_11 в залі суду показала, що в лютому 2010 року десь до обіду вона поверталась з базару додому (проживає в ІНФОРМАЦІЯ_6). По дорозі вона зустріла знайому ОСОБА_5, яка йшла з подругою. Марія дуже плакала та розповіла, що ОСОБА_8 її хотів викинути з п'ятого поверху. ОСОБА_5 скаржилась, що в неї дуже болить рука та вона її навіть не може підняти. ОСОБА_9 показувала синці, розстебнувши пальто. ОСОБА_5 розповіла, що ОСОБА_8 бив її в груди, шарпав за руки, виволік на площадку, хотів скинути. Вона порадила потерпілій йти до міліції. Про відносини підсудного з потерпілою знає, що ОСОБА_8 постійно ображає ОСОБА_5, вона скаржилась, що він їй зраджує. В потерпілої є дійсно хворий брат, інвалід 1-ї групи, за яким та доглядає, але брат спокійний та ОСОБА_5 ніколи не ображав.
Під час допиту в ході судового слідства свідок ОСОБА_13 пояснила, що в лютому 2010 року вирішила провідати братову ОСОБА_5 Коли вона прийшла, то остання плакала і розповіла, що її побив ОСОБА_8 Вона вже ходила в міліцію напередодні та збирається йти до лікаря, який проводить експертизу, та вона провела її до лікаря. ОСОБА_5 показувала синці на лівій груді, а також на одній з рук - між кистю та ліктем. Про події розповідала, що ОСОБА_8 схопив її за руку, вдарив в груди і штовхнув і якби не батарея, то вилетіла через вікно. Дійсно потерпіла має брата, але той є інвалідом і побити її не міг.
З показань свідка ОСОБА_10 встановлено, що взимку 2010 року, приблизно в середині дня, до неї прийшла потерпіла. ОСОБА_5 розповідала, що чоловік її б'є, свариться і попросила піднятись з нею, бо зараз свариться з чоловіком. Про те, що чоловік її бив в цей день потерпіла нічого не казала, на ній вона видимих тілесних ушкоджень не бачила. Оскільки вона дізналася, що ОСОБА_8 працював в транспортному цеху на «Прогресі», а вона також там працювала, то вирішила піднятись з потерпілою, щоб подивитись, чи знає вона його. Вони вдвох піднялись на п'ятий поверх, двері до квартири потерпілої були зачинені. Потерпіла зайшла в квартиру, а ОСОБА_8 поставив руку перед нею і сказав: «ОСОБА_12 самі розберемося». В цей час вона побачила як потерпіла почала викидати речі з квартири за поріг. Вона їм сказала, що якщо такі справи, то потрібно викликати міліцію, після чого пішла додому. Бійки між потерпілою та підсудним не бачила. Коли спускалась до низу, ніякого крику чи шуму не чула. Хвилин через 5 у вікно своєї квартири бачила як підсудний вийшов з під'їзду з сумкою. Після подій потерпілу бачила вже в суді та потерпіла ще потім її запитувала, навіщо та каже, що вона викидала речі і що вона заплатить їй.
Крім того вина ОСОБА_8 також підтверджується:
- даними акту судово-медичного освідування (дослідження) № 301 від 11.02.10, який ніким не оспорюється, та згідно з яким у ОСОБА_5 при проведенні обстеження виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на тильній поверхні правої кисті (2х2 см.), у верхній третині правого плеча (3х3 см.), в середній третині лівого стегна по зовнішньо боковій поверхні (3х3 см.), 7 подряпин (від 0,2х0,1см. до 0,3х0,2 см.) на тильній поверхні лівої та правої кисті, які відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Ушкодження могли бути спричинені від дії тупого твердого предмету, що не виключається за обставин та в термін, що вказано в направленні, тобто 09.02.10 від ударів руками по голові, руках та тулубу (а.с. 4);
- даними висновку судово-медичної експертизи № 34 віл 14.01.11, згідно якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на тильній поверхні правої кисті, правого плеча, лівого стегна, подряпин на тильних поверхнях обох кистей, які відносяться до Легких тілесних ушкоджень. Ушкодження спричинені від дії тупого твердого предмету (кулак, нога тощо), що не виключається за обставин та в термін, що вказано в постанові - внаслідок ударів руками, ногами по тулубу (а.с. 36);
- даними письмової заяви ОСОБА_5 від 10.02.10, в якій остання повідомила, що 09.02.10 приблизно о 15 годині в АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_8 її побив (а.с. 1 відмовного матеріалу № 368/10);
- даними постанови Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.02.10 за результатами перевірки за заявою ОСОБА_5 на неправомірні дії ОСОБА_8, якою органом дізнання відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 129, 296 КК України відносно ОСОБА_8 на підставі ст. 6 п. 2 КПК України. Висновок органу дізнання зроблено, оскільки вбачалось, що конфлікт виник на ґрунті раніше сформованих неприязних відносин, тривав короткий проміжок часу, громадський порядок грубо порушено не було. За фактом отримання легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 125 КК України (а.с. 7 відмовного матеріалу № 368/10).
Показання підсудного щодо відсутності події, а саме те, що він не спричиняв потерпілій тілесних ушкоджень, суд розцінює як захисну позицію з метою уникнення кримінальної відповідальності. Так, проаналізувавши докази в їх сукупності, зокрема показання потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_10, дані висновку судово-медичної експертизи, суд вбачає, що показання потерпілої ґрунтовні та підтверджуються іншими доказами, в тому числі і тими, які мають об'єктивне джерело походження, показання ж підсудного є такими, що суперечать дослідженим доказам. Так, свідок ОСОБА_10, мешканка будинку № 25 по вул. Новоіванівській, де відбувались події, яка не є ні родичкою, ні близькою та не підтримує будь-які стосунки з підсудним або потерпілою, на показання саме цього свідка спирається захист та свідок надає суду показання про провокативну поведінку потерпілої, що дозволяє зробити висновок про її об'єктивність, підтвердила суду факт існування конфлікту між потерпілою та підсудним в обідню пору в лютому 2010 року. Таким чином підтверджується факт конфлікту з підсудним у час, коли потерпілій спричинено тілесні ушкодження, що в сукупності з іншими даними - похилий вік потерпілої, відсутність попередніх конфліктів у потерпілої будь з ким, що також підтверджує і підсудний, дає можливість зробити висновок про спричинення тілесних ушкоджень саме під час конфлікту з підсудним, коли потерпіла та ОСОБА_8 перебували наодинці. Свідки вказали, що потерпіла відразу після події розповідала про спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_8 Крім того, час та механізм спричинення потерпілій тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів на руках, плечі потерпілої, повністю підтверджено висновком судово-медичної експертизи, які повністю відповідають послідовним показанням потерпілої, що також вказує на істинність позиції потерпілої та спростування показань підсудного.
Доводи захисту про неможливість спричинення тілесних ушкоджень, оскільки у підсудного не було часу на таке спричинення - свідок ОСОБА_14 бачила як потерпіла викидала речі за поріг і після цього відразу ж бачила як ОСОБА_8 йшов з сумкою, тобто він не мав часу на бійку суд не приймає до уваги, оскільки згідно з дослідженими в ході судового слідства доказами спричинення тілесних ушкоджень відбулось до приходу на місце події свідка ОСОБА_14
Суд не приймає до уваги тілесні ушкодження спричинені потерпілій ОСОБА_5 у вигляді крововиливу на боковій поверхні лівого стегна, оскільки ст. 125 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне спричинення тілесних ушкоджень. При допиті потерпіла вказує, що підсудний їй наносив удари по тулубі, рукам, а при падінні від його поштовху вона вдарилась ногою. Показань про нанесення ударів в область лівого стегна потерпіла не надає, тобто вказані тілесні ушкодження спричинені за умов, коли підсудний не передбачав суспільно-небезпечні наслідки своїх дій у виді крововиливу на стегні, що утворився внаслідок падіння, а не удару. Наявність у особи можливості передбачити настання таких наслідків та відповідно наявність у особи вини у формі злочинної необережності, виходить за межі відповідальності, передбаченої ст. 125 КК України, якою передбачено відповідальність виключно за умисне спричинення тілесних ушкоджень, коли особа має передбачати настання суспільно-небезпечних наслідків.
Оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд вважає вину підсудного ОСОБА_8 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання ОСОБА_8 суд керується загальними засадами призначення покарання - ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 ч.ч. 1, 2 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
Підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є пенсіонером за віком, ветераном праці БМЗ «Прогрес», де характеризувався позитивно, за місцем проживання характеризується як особа, на яку скарг від сусідів не надходило.
Обставин, що пом'якшують його покарання, суд не встановив.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудного, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку, оскільки ОСОБА_8 є колишнім чоловіком потерпілої та знав про її вік.
На підставі наведеного, враховуючи тяжкість скоєного злочину, особу підсудного, який досяг пенсійного віку, приймаючи до уваги санкцію статті, суд прийшов до висновку про призначення підсудному ОСОБА_8 покарання у виді штрафу.
Вимоги ОСОБА_5 щодо стягнення з ОСОБА_8 витрат пов'язаних з допомогою адвоката суд залишає без задоволення, оскільки даних про витрати за отримання юридичної допомоги та розмір таких витрат матеріали кримінальної справи не містять. Суд частково задовольняє цивільний позов ОСОБА_5 щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що така шкода заподіяна злочинними діями підсудного, враховує характер та обсяг душевних страждань потерпілої, яка має похилий вік та мала необхідність звертатись до експертизи, витратити зусилля на відновлення свого стану здоров'я та репутації, відчувала сором за перенесені образи та необхідність розшукувати свідків події.
Судових витрат у справі немає.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 40 (сорока) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) грн.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_8 - не обирати.
Після набрання вироком законної сили: відмовний матеріал Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області № 368/10 - залишити в матеріалах кримінальної справи; відмовні матеріали Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області №№ 1803/09, 1977/09 - повернути до Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 2000 грн. моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.
Головуючий - суддя О.С. Яковлєв