25.10.2011
Справа № 2-4085/11
25 жовтня 2011 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого -судді - ЛОСЄВОЇ Д.А.
при секретарі - ДОЛГОВІЙ К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури»про визнання права користування житловим приміщення,
Установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право користування АДРЕСА_1
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона постійно проживає і зареєстрована в АДРЕСА_1 В зазначене житло її вселила адміністрація ДП «Харківський завод електроапаратури»у зв'язку з трудовими правовідносинами, які тривали з 29.10.1981 року по 25.06.2001 року.
В 2010 році керівництво підприємства повідомило, що з будинку знімається статус гуртожитку, у зв'язку з реорганізацією житлово-експлуатаційної дільниці підприємства документ на право користування вказаної кімнати не збереглося, тому вона звернулась до суду з дійсним позовом для визнання свого права на користування АДРЕСА_1
Представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позов підтримав та прохав розглядати справу за його відсутністю.
Представник відповідача ДП «Харківський завод електроапаратури» Білоус О.М. у судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позов, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 визнав у повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до довідки державного підприємства «Харківський завод електроапаратури»№ 33/618 від 24.06.2010 року позивач ОСОБА_1 дійсно з 29.10.1981 року по 25.06.2001 року працювала на ДП «Харківський завод електроапаратури»і їй було надано у користування АДРЕСА_1
Згідно рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області будинки АДРЕСА_1 були виключені з числа гуртожитків.
Зазначені обставини визнані сторонами у справі та не підлягають доказуванню.
Згідно статті 127 Житлового кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Відповідно до стаття 129 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Згідно зі статтею 132 Житлового кодексу України сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи,
що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.
Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.
Надаване громадянам у зв'язку з виселенням з гуртожитку інше жиле приміщення має відповідати вимогам, передбаченим частиною другою статті 114 цього Кодексу.
Осіб, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому виселеним надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.
Особи, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, виселяються із спеціальних гуртожитків після поліпшення їх житлових умов у порядку, передбаченому законодавством, або після звільнення їх жилої площі, тимчасово заселеної іншими особами, чи після проходження відповідного курсу лікування. Особам, які пройшли курс лікування і не мають іншої жилої площі, житло надається в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до вимог ст.125 Житлового кодексу України, без надання іншого жилого приміщення, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Приймаючи до уваги викладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.208-223 ЦПК України, ст.ст. 118,125,127,129 Житлового кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право користування АДРЕСА_1
Зобов'язати державне підприємство «Харківський завод електроапаратури»укласти з ОСОБА_1 договір найму АДРЕСА_1
Зобов'язати державне підприємство «Харківський завод електроапаратури»видати ОСОБА_1 ордер на АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: