№1-51/2007 КОПІЯ
З квітня 2007 року Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Горулько О.М.
при секретарі Гудзенко С.В.
з участю прокурора Шапошник С.А.,
потерпілої ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Решетилівка справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Каленики Решетилівського р-ну Полтавської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, працюючого в ТОВ «Венбест" начальником зміни, зареєстрованого в Огирівка Великобагачанського р-ну Полтавської області, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч.І КК України, -
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 січня 2006 року із підсудного ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1. стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку підсудного, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 6 грудня 2005 року і до досягнення дитиною повнолітнього віку. Протягом часу із січня 2006 року по січень 2007 року підсудний ОСОБА_2., будучи неодноразово попередженим про необхідність виконання свого батьківського обов'язку по утриманню дитини та про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, працюючи з укладенням трудового договору і отримуючи за виконану роботу грошову винагороду, маючи реальну можливість виділяти кошти на утримання дитини, злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду аліментів. Так, в період із січня по березень 2006 року підсудний працював у ПП «Явір-2000", за що отримував грошові кошти, із вересня 2006 року по січень 2007 року підсудний працював за трудовим договором ТОВ «Венбест", але з метою ухилення від сплати аліментів не повідомляв державну виконавчу службу про своє
2
працевлаштування та роботодавців про свій обов'язок сплачувати аліменти, внаслідок чого із його заробітку аліменти не відраховувалися, добровільно потерпілій аліменти на утримання дітей він не сплачував.
Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_2. свою вину у вчиненні
злочину, передбаченого ст. 164 ч.1 КК України, визнав повністю і суду пояснив, що рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12 січня 2006 року із нього на користь потерпілої ОСОБА_1. стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Протягом 2006 року він працював в ПП «Явір-2000" та ТОВ «Венбест", але з метою ухилення від сплати аліментів про своє працевлаштування державну виконавчу службу не повідомляв, як не повідомляв і своїх роботодавців про свій обов"язок сплачувати аліменти, а тому аліменти із його заробітку не відраховувалися, добровільно він потерпілій аліменти на утримання дитини не виплачував. У вчиненому щиро кається, частково погасив заборгованість по аліментах і обіцяє у подальшому повністю погасити заборгованість та сплачувати поточні аліменти.
Показання підсудного ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.
В силу ст. 299 ч. З КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин, які ніким із учасників судового розгляду справи не оспорювалися.
Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_2 за ст. 164 ч.І КК України є вірною,
оскільки він вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на
утримання дітей (аліментів).
При визначенні міри покарання суд керується вимогами ст.65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше не судимий, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався, зайнятий суспільно-корисною працею, за місцем роботи характеризується позитивно.
Обставинами, які пом"якшують покарання підсудного ОСОБА_2, визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного, враховуючи всі обставини справи та приймаючи до уваги те, що внаслідок вчинення даного злочину тяжких наслідків не настало, думку потерпілої ОСОБА_1., яка на суворому покаранні не наполягає, суд приходить до висновку про можливість призначення підсудному ОСОБА_2. покарання, не пов"язаного із реальним обмеженням волі, оскільки вважає, що його подальше виправлення та перевиховання може бути можливим без ізоляції його від суспільства.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 за ст. 164 ч. 1 КК України визнати винним та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк - 1 (один) рік.
3
В силу ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк - 1 (один) рік.
Відповідно до вимог ст. 76 КК України зобов"язати засудженого ОСОБА_2 не
виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та попереджати органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2. до набрання вироком законної сили залишити попередню - підписку про невиїзд.
Речові докази по справі відсутні.
Вирок може бути оскаржений протягом п"ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний
суд.
Головуючий: ПІДПИС