2-19/2007p.
04 травня 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі судового засідання Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що йому на праві приватної власності на підставі договору дарування від 18.07.2002 року належить квартира АДРЕСА_1. Відповідачка зареєстрована у даній квартирі, оскільки проживала разом з ним, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі. 15.10.2005 року відповідачка, забравши речі, виїхала зі спірної квартири, з того часу в ній не проживає без поважних причин, що створює перешкоди для володіння, користування та розпорядження належним йому майном, тому він просив суд усунути перешкоди у користуванні квартирою, виписати та виселити відповідачку з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та пояснив, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 24.10.1998 року по 03.11.2005р. 15 жовтня 2005 року після сварки відповідачка пішла з дому, а у листопаді 2005 року забрала свої речі, виселившись з квартири. Оскільки він є власником квартири, вважає, що відповідачка повинна знятися з реєстрації за даною адресою. Відповідачка вселилася, була зареєстрована та проживала у спірній квартирі як член сім'ї, виселилась з квартири через неприязні стосунки між ними. Договір найму жилого приміщення з відповідачкою не укладав. Після сварки з відповідачкою він замінив вхідні двері у квартиру разом з замками, ключі від замку відповідачці не давав, бо вона забрала свої речі, ключі не просила. На цей час в квартирі є речі відповідачки: телевізор, холодильник. На цей час квартиру не продає. Які саме перешкоди у здійсненні права власності на квартиру йому чинить відповідачка сказати не може. Не пустив би відповідачку проживати до спірної квартири. Просив позов задовольнити, уточнити позовні вимоги не бажає.
Представник позивача у судовому засіданні позов та пояснення позивача підтримав.
Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що перебувала з позивачем у зареєстрованому шлюбі, від спільного подружнього життя мають неповнолітню доньку. 15 жовтня 2005 року після сварки з позивачем пішла зі спірної квартири, так як позивач їй погрожував. Через тиждень після цього позивач змінив замок на вхідних дверях, пізніше замінив вхідні двері разом з замками. Ключі від замків позивач не дав, просила ключі у його матері, бо позивач був за межами м. Лисичанська, його мати відмовила. Після розірвання шлюбу позивач дозволив їй забрати речі з квартири, але в квартирі залишились деякі її речі: одяг, холодильник, телевізор. Тимчасово проживає у матері, іншого житла не має, звернулася до суду з позовом про вселення у спірну квартиру. Намагалася вселитися у спірну квартиру, з цього приводу зверталася до матері позивача за його відсутності у місті. Просила відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідачки у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що відповідачка вселилася та проживала у спірній квартирі як член сім'ї позивача, тобто набула право користування приміщенням у спірній квартирі. Такою, що втратила право користування квартирою, не визнана судом. Відповідачка пішла з квартири через неприязні стосунки з позивачем, у подальшому позивач перешкоджав проживанню відповідачки у спірній квартирі
шляхом заміни замків та вхідних дверей. У спірній квартирі залишились речі відповідачки, що свідчить про відсутність наміру відповідачки залишити спірну квартиру. Таким чином, відповідачка не проживає у спірній квартирі з поважних причин. Наявність перешкод у здійсненні позивачем права власності на квартиру не встановлено. Відповідачка, як бувший член сім'ї власника, має право користування спірною квартирою, іншого житла не має, тому просила у задоволенні позову відмовити.
Судом досліджені наступні докази: довідка про склад сім'ї, довідка голови вуличного комітету від 11.05.2006р., копія свідоцтва про розірвання шлюбу, копія договору дарування квартири від 18.07.2002р., письмові заперечення відповідачки, копія договору дарування квартири від 15.10.2002р., довідка про реєстрацію шлюбу.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.10.1998 року по 03.11.2005 року, що підтверджується довідкою (а.с.18), копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.8).
Квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності на підставі договору дарування від 18 липня 2002 року, що підтверджується копією договору (а.с.9) та не заперечується сторонами.
Відповідачка зареєстрована та проживала до 15 жовтня 2005 року у спірній квартирі як член сім'ї власника, що підтверджується довідкою (а.с.6) та не заперечується сторонами. Позивач змінив вхідні двері разом з замком, ключів відповідачці не давав, у спірній квартирі знаходяться речі відповідачки, що не заперечується сторонами.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно з ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Таким чином, оскільки відповідачка вселилася, зареєстрована та проживала у спірній квартирі як дружина власника, іншої угоди про порядок користування цим приміщенням за поясненнями сторін між ними не було, відповідачка не визнавалася судом такою, що втратила право користування житловим приміщенням, то вона має право користування житловим приміщенням у даній квартирі.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, на яку посилається позивач, власник має право вимагати усунення першкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем суду не надано доказів на підтвердження наявності перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, які чинить йому відповідачка.
Сама реєстрація у квартирі позивача відповідачки, яка має право користування приміщенням у ній по цей час, не є перешкодою у здійсненні позивачем права власності, оскільки базується на нормах закону.
Є необгрунтованими також позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом виселення відповідачки з наведених вище підстав. Окрім того,
позивач пояснив, що відповідачка виселилась зі спірної квартири 15 жовтня 2005 року, забравши речі у листопаді 2005 року.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, ст. 64, 156 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.