Cправа № 2 - 2199
2007 р.
11 грудня 2007 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого - судді Верьовочнікова В.М.
при секретарі - Король М.С.
із участю : - прокурора Попеско О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 до Жмеринської міжрайонної прокуратури Вінницькій області та Державного Казначейства України про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом і просив його задоволити, посилаючись на те, що 03.10.2006 року прокурором було скасовано постанову слідчого про обрання щодо позивача запобіжного заходу, копію якої він зміг отримати від відповідача лише через кілька місяців після звернення із скаргою в обласну прокуратуру. Вважаючи, що діями та бездіяльністю відповідача було обмежено його конституційне право на свободу, просив визнати їх нечинними та стягнути на свою користь моральну шкоду в сумі 10000 грн. з Жмеринської міжрайонної прокуратури, пов'язану із позбавленням його можливості упродовж п'яти місяців матеріально забезпечувати власну сім'ю. Також посилаючись на закриття за відсутністю складу злочину порушеної Жмеринською міжрайонною прокуратурою кримінальної справи, під час досудового слідства у якій позивачу була вручена постанова про обвинувачення та обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, просив стягнути на свою користь з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000 грн. внаслідок порушення його прав на свободу. Окрім того, вважаючи протиправними дії слідчого щодо неправомірності збирання інформації про особу без його згоди просив визнати халатною бездіяльність відповідача за наслідками відповідного звернення позивача та стягнути на його користь з Жмеринської міжрайонної прокуратури моральну шкоду в сумі 8605,52 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив заявлені вимоги. Пояснив, що йому та його сім'ї завдана моральна шкода неправомірними діями та бездіяльністю Жмеринської міжрайонної прокуратури, оскільки постановою Жмеринського міжрайонного прокурора була порушена кримінальна справа за фактом викрадення електроенергії у домоволодінні позивача, упродовж розслідування якої органом досудового слідства йому, позивачу, було пред'явлено обвинувачення та обирався запобіжний захід, однак, постановами прокурора вказані кримінально-процесуальні рішення слідчого Жмеринського РВ УМВС були скасовані, після чого закрито також саму кримінальну справу за відсутністю складу злочину. Вказав, що прокуратурою неправомірно було порушено кримінальну справу за фактом викрадення електроенергії, оскільки у фабулі даної постанови містяться посилання на особу, яка вчинила злочин; постанови слідчого в справі про зупинення провадження в ній прокуратурою скасовувались за скаргами позивача, а не з власної ініціативи прокурора; також лише за скаргами позивача прокуратурою були скасовані постанови слідчого про пред'явлення позивачу обвинувачення та про обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд; прокурором не вживалось належних заходів для забезпечення належного ознайомлення позивача слідчим із постановами про скасування обвинувачення і міри запобіжного заходу. Також зазначив, що прокуратурою неправомірно не приймались в установленому законом порядку рішення з приводу повідомлень позивача про вчинені злочини та не вжито заходів за зверненням позивача щодо протиправності дій слідчого, який незаконно збирав щодо нього інформацію. Просив стягнути заявлені в позові суми завданої йому моральної шкоди, що полягає в обмеженні його прав та свобод, зміні звичайного способу життя, погіршення стану здоров'я його дружини, ускладненням можливості належного утримання неповнолітніх дітей.
Представник відповідача - Жмеринської міжрайонної прокуратури - прокурор Попеско О.П. позов не визнав повністю та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись, на те, що наведені позивачем доводи для відшкодування завданої йому шкоди не передбачені як відповідні підстави положеннями Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
Представник відповідача - Державного Казначейства України, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, ніяких клопотань про відкладення розгляду справи не представив, поважних причин своєї неявки суду не повідомив. За таких обставин відповідно до положень ст.169 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних у ній даних та доказів.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
Відповідно до змісту ч.1,2,7 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок, зокрема, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відшкодовується державою у повному обсязі, незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства; право на відшкодування даної шкоди виникає у випадках, передбачених законом; порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом.
Згідно положень ст.1,2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства; право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи; закриття справи про адміністративне правопорушення, а також у передбачених законом випадках в разі завдання шкоди оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи.
У відповідності до вимог ст.16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.
З пояснень сторін в судовому засіданні, вивченням представлених позивачем доказів, а також оглядом матеріалів кримінальної справи №06060104 в судовому засіданні встановлено, що постановою Жмеринського міжрайонного прокурора від 17.04.2006 року дану кримінальну справу порушено за фактом викрадення електричної енергії шляхом її вільного використання без приладів обліку, що мало місце 18.10.2005 року в домоволодінні ОСОБА_1 в с.Сербинівці, за ознаками злочину, передбаченого с.1 ст.1881 КК України; постановою в.о. слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС від 09.06.2006 року досудове слідство в даній кримінальній справі було зупинено до встановлення особи, що вчинила злочин, означену постанову слідчого скасовано постановою заступника Жмеринського міжрайонного прокурора від 14.06.2006 року із направленням справи начальнику Жмеринського РВ УМВС для організації подальшого розслідування з вказівками щодо виконання певних дій; аналогічну постанову слідчого від 19.07.2006 року скасовано постановою заступника Жмеринського міжрайонного прокурора від 28.07.2006 року; постановами в.о. слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС від 15.09.2006 року позивача в даній цивільній справі ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 1881 КК України, а також обрано відносно нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд; постановою Жмеринського міжрайонного прокурора від 02.10.2006 року скасовано постанову в.о. слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС від 15.09.2006 року про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 1881 КК України, із направленням справи начальнику Жмеринського РВ УМВС для організації подальшого розслідування з вказівками прокуратури Вінницької області; постановою Жмеринського міжрайонного прокурора від 03.10.2006 року скасовано постанову в.о. слідчого СВ Жмеринського РВ УМВС від 15.09.2006 року про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд; постановою заступника Жмеринського міжрайонного прокурора від 22.05.2007 року кримінальну справу №06060104 закрито на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Вказана постанова Жмеринського міжрайонного прокурора від 17.04.2006 року про порушення кримінальної справи оскаржувалась позивачем ОСОБА_1 до суду і постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 3.11.2006 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 14 лютого 2007 року, скаргу ОСОБА_1 на постанову від 17.04.2006 року залишено без задоволення.
Інші вказані рішення працівників прокуратури ніким у встановленому порядку не оскаржувались.
За результатами вивчення та аналізу встановлених обставин суд не погоджується із доводами позивача щодо наявності у нього підстав для одержання відшкодування завданої відповідачем моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності як обвинуваченої особи за наслідком закриття кримінальної справи, оскільки остання безпосередньо прокуратурою була порушена за фактом злочину та закрита кримінальна справа, яка розслідувалась також за фактом вчинення злочинних дій, що у відповідності до положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" не визначена як підстава для відповідного відшкодування певній особі, а дана постанова про закриття кримінальної справи не визначає відсутність складу злочину в діянні конкретної особи, що могло б бути свідченням неправомірності її кримінального переслідування.
З цих підстав позивачу відмовлено у задоволенні аналогічних позовних вимог рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 16.07.2007 року, яке на момент розгляду даної справи по суті набрало законної сили.
Суд також не погоджується із твердженнями позивача щодо завдання йому моральної шкоди, що полягає в обмеженні його прав та свобод свободи, оскільки у відповідності до змісту до положень ст.2 Закону України Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" право на відшкодування завданої шкоди, зокрема, внаслідок застосування запобіжного заходу, неможливість тривалий час ознайомитись та отримати процесуальний документ про його скасування та інші процесуальні діі відповідача, які на думку позивача обмежили його права, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту їх незаконного застосування чи вчинення. Оскільки ОСОБА_1 не представлено відповідних судових рішень, що у передбаченому законом порядку набули законної сили і які б встановлювали зазначені факти, зазначені вимоги позивача є безпідставними.
Окрім того, суд не приймає до уваги доводів позивача щодо завдання йому моральної шкоди, пов'язаної із неналежним контролем відповідача за діями досудового слідства, оскільки відповідні звернення та скарги ОСОБА_1 щодо дій та бездіяльності Жмеринського міжрайонної прокуратури, на які посилається позивач, містять ознаки адміністративного спору, а тому не можуть розглядатись судом в межах даного цивільного провадження.
Також позивачем не представлено суду будь-яких доказів на підтвердження вказаних ним обставин завдання йому моральної шкоди, про наявність причинного зв'язку між певними діями чи бездіяльністю відповідача та обставинами, визначеними позивачем як моральна шкода. Останні представником відповідача не визнані, а тому позивач не позбавлений обов'язку їх доказування.
Таким чином, позивачем в судовому засіданні не доведено обґрунтування підставності власних позовних вимог, їх відповідності вимогам закону, не представлено доказів на підтвердження вказаних ним обставин, у зв'язку з чим в позові слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.56 Конституції України, ст. 23, 1176 ЦК України, ст.1,2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", ст.5, 8, 10, 16, 60, 169, 209, 210, 212, 213, 214 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання останньої, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, судовій палаті у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.
С У Д Д Я : підпис
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. М. ВЕРЬОВОЧНІКОВ