Ухвала від 27.05.2008 по справі 22-а-4573/2008

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 травня 2008 року м. Донецьк

справа № 22-а-4573/08

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого

Ляшенка Д.В.

суддів: при секретарі за участю представника відповідача

Шаптала Н.К., Старосуд М.І. Агейченковій К.О. Шуляченко І.О.

розглянувши у відкритому апеляційні скарги

судовому засіданні 1-Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області; 2-Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

на постанову

Торезького міського суду Донецької області

від

03 березня 2008 року

по справі

№ 2-а-24/08

за позовом

ОСОБА_1

до

1-Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області; 2-Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області

про

стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернулося до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки, у загальному розмірі 3422,00 грн.

Постановою Торезького міського суду Донецької області від 03 березня 2008 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто недоотримані суми на оздоровлення за 2001-2004 роки 2808 грн. 80 коп.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, його визнано інвалідом 3 групи (1 категорія), у зв'язку з чим він користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2001-2004 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: при виплаті допомоги за 2001 рік - 118 грн. при виплаті за 2002 рік - 165 грн., при виплаті за 2003 рік - 205 грн. та при виплаті за 2004 рік - 237 грн.. Судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2001 рік виплата здійснена 20.08.2004р. у розмірі - 26,70 грн., за 2002 рік виплата здійснена 20.08.2004р. у розмірі - 21,50 грн., за 2003 рік виплата здійснена 20.08.2004р. у розмірі - 21,50 грн. та за 2004 рік виплата здійснена 03.03.2005р. у розмірі - 21,50 грн.

Таким чином, судом було встановлено, що фактично за період з 2001 по 2004 роки відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 2808,80 грн.

Не погодившись з таким рішенням, УПСЗН Торезької міської ради Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Головне управління Державного казначейства у Донецькій області також не погодилося із зазначеною постановою в частині зобов'язання Головного управління Державного казначейства у Донецькій області забезпечити розрахунково - касове обслуговування УПСЗН Торезької міської ради Донецької області та подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати з посиланням на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права.

ГУДКУ у Донецькій області зазначає, що суд 1-ї інстанції не може зобов'язати Державне казначейство здійснити видатки з Державного бюджету, оскільки законодавчими актами на органи Державного казначейства і так покладена функція розрахунково - касового обслуговування розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів.

Представник 2-го відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника 2-го відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідним посвідченням, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що також підтверджується посвідченням.

Відповідно до абз. 3, 4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 2 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3 групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).

За період з 2001 - 2004рр. Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірах: за 2001р. - 26,80 грн., 2002р. - 21,50 грн., 2003р. - 21,50 грн., 2004р. - 21,50 грн. встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою № 836 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи постановою № 836 встановлена допомога - 21,50 гривень (за грошовою реформою 1996 року).

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу, а не постанова № 836.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірах : 21,50 грн. за 2001 рік та по 21,50 грн. за 2002,2003,2004 рокик - суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на корить позивача суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 - 2004 роки.

Що стосується доводів апеляційної скарги ГУДКУ у Донецькій області, колегія суддів не вважає зазначені відповідачем обставини, підставою для скасування рішення, так як резолютивна частина постанови суду першої інстанції про стягнення з УПСЗН Торезької міської ради Донецької області сум та зобов'язання казначейство здійснити відповідні видатки, не протирічить порядку встановленому ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 03 березня 2008 року у справі № 2-а-24/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області «про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі..

Головуючий:

Судді: