Ухвала від 29.05.2008 по справі 22-а-5022/2008

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

29 травня 2008 року м. Донецьк

справа № 22-а-5022/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.

при секретарі за участю : позивача

Агейченковій К.О. ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому апеляційну скаргу

судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради

на постанову

Пролетарського районного суду м. Донецька

від

02 квітня 2008 року

по адміністративній справі

№ 2-а-54/08

за позовом

ОСОБА_1

до

Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради

про

стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002 - 2007 роки, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача грошову допомогу на оздоровлення за 2002-2007 роки, у загальному розмірі 7150,50 грн.

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 02 квітня 2008 року позов було задоволено частково, а саме: стягнуто з УПСЗН Пролетарської районної у м. Донецьку ради грошову допомогу на оздоровлення за 2002 - 2005, 2007 роки в сумі 5643,50 грн.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку раді як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, його визнано інвалідом 3 групи, у зв'язку з чим позивач користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002-2005, 2007 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інваліду 3 групи грошової допомоги в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: при виплаті допомоги за 2002 рік - 185 гривень, за 2003 рік - 205 гривень, за 2004 рік - 290 гривень, за 2005 рік - 332 гривні, за 2007 рік - 460 гривень. Судом встановлено, що фактично відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2002 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена 24.09.2003); 2003 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена 29.04.2004); 2004 рік - 21,50 грн. (виплата здійснена 23.06.2005); 2005 рік - 90 грн. (виплата здійснена 20.09.2006); 2006 рік - 90 грн. (виплата здійснена 14.06.2006); 2007 рік - 90 грн. (виплата здійснена 27.12.2007).

Таким чином, судом було встановлено, що фактично за період з 2002 по 2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5643, 50 грн.

Суд відмовив в задоволені позовних вимог в частині перерахунку допомоги за 2006р. у зв'язку з тим, що дія Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006р. зупинена.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги УПФУ.

Представник відповідача в судове засідання за викликом не прибув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є інвалідом третьої групи, що підтверджується посвідченням, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що також підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до абз. 3, 4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 1-2 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3 групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).

Відповідачем виплачена позивачу щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2002 рік 21,50 грн., за 2003 рік в розмірі 21,50 грн. за 2004 рік в розмірі 21,50 грн. встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова № 836)., за 2005 рік в розмірі 90 грн., за 2006 рік в розмірі 90 грн., за 2007 рік в розмірі 90 грн. встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова № 562).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи постановою № 836 встановлена допомога - 21,50 гривень (за грошовою реформою 1996 року), постановою № 562 встановлена допомога - 90 гривень.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, якими встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу: у 2002 році - 185 гривень, у 2003 році - 205 гривень, у 2004 році - 290 гривень, у 2005 році - 332 гривні, у 2007 році - 460 гривень, а не постанови № № 836, 562.

Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 грн. за 2002 рік, 21,50 грн. за 2003 рік, у розмірі 21,50 грн. за 2004 рік, у розмірі 90 грн. за 2005 рік та у розмірі 90 грн. за 2007 рік, - суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради на користь позивача суми недоотриманої щорічної допомоги за 2002-2005, 2007 роки.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 02 лютого 2008 року у справі № 2-а-54/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної у м. Донецьку ради «про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002 - 2007 роки» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі..

Головуючий:

Судді: