15.11.11р.Справа № 8/5005/6439/2011
За позовом Іноземного підприємства "Технопарк", (м. Дніпропетровськ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", (м. Київ)
про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1730-02/08 від 01.02.2008р.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 28-12/10-3 від 28.12.10р.)
Іноземне підприємство "Технопарк" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі-відповідач) про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1730-02/08 від 01.02.2008р.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що сторони уклали договір фінансового лізингу № L1730-02/08 від 01.02.2008р. Між сторонами була укладено угода від 28.02.09р., згідно п. 4 якої з моменту підписання угоди та договору в новій редакції, попередня редакція договору втратила чинність. У той же день сторони уклали договір фінансового лізингу № L1730-02/08 у новій редакції від 28.02.2009р. Позивач вважає, що договір фінансового лізингу є не дійсним з наступних підстав.
До договірних відносин, що існують між позивачем та відповідачем на підставі договору, не можливо застосувати Закон України "Про фінансовий лізинг" відносно придбання лізингодавцем у власність речі у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій і умов, також не можливо застосувати ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносно лізингових платежів.
Договір суперечить ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України відносно предмета лізингу, що підтверджується наступним: сторони договору не відмовилися про індивідуальні ознаки предмета лізингу, предмет лізингу, придбаний лізингодавцем, не відповідає специфікації й умовам встановленим лізингоодержувачем, доказом цьому є договір купівлі-продажу де ціна не відповідає предмета лізингу.
30.06.11р. від позивача до господарського суду надійшло клопотання про уточнення позовних вимог від 25.06.11р. в якому позивач уточняє вимоги, викладені у позовній заяві і просить вважати їх наступними: визнати повністю недійсним договір фінансового лізингу № L1730-02/08 від 28.02.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (код ЄДРПОУ 34480657,04073, м. Київ, пр. Московський, 9/5, р/р 2600514928 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) та Іноземним підприємством "Технопарк" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гусенка, 50, код ЄДРПОУ 35203145, р/р 2600801300874 ДФ ТОВ "Укрпромбанк" МФО 307208) - з моменту укладання.
Відповідач 12.07.11р. надіслав до господарського суду відзив на позовну заяву від 11.07.11р., та вважає позов не обґрунтований та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. При укладанні договору, угоди про внесення змін до договору від 28.02.09р. та договору в новій редакції сторонами дотримані вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 201 договору та п. 2.1. договору в новій редакції лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця. Крім того, договір купівлв-продажу підписаний трьома сторонами: продавцем, покупцем та лізингоодержувачем. Специфікація, що є невідємною частиною договору купівлі-продажу, погоджена сторонами. Товар - предмет лізингу відповідають специфікації та був отриманий лізингоодержувачам. На момент підписання договору у новій редакції предмет лізингу вже був прийнятий позивачем. Що стосується посилання позивача на відмінність специфікацій, то необхідно зазначити, що в додатку № 2 до договору зазначено, що є предметом лізингу. Аналогічні положення зазначені в акті приймання-передачі предмета лізингу. Таким чином, найменування предмета лізингу, зазначена в специфікаціях та актах приймання-передачі предмета лізингу, повністю співпадає. Посилання позивача на те, що умови договору в частині складу лізингових платежів не відповідають ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг", необхідно зазначити, що вказана стаття не всановлює вичерпного переліку платежів, які можуть включати лізингових платежі. Сторони при укладенні нової редакції договору самостійно визнали склад лізингованих платежів. Щодо посилання позивача на невідповідність графіку платежів, викладеного в новій редакції, то сторони домовились, що коригування (зміна) розміру лізингованих платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1-6.2.5 загальних умов.
01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавцем) та Іноземним підприємством "Технопарк" (лізингоодержувачем) було укладено договір фінансового лізингу № L1730-02/08 (далі-договір фінансового лізингу №1), відповідно до п. 1.1. договору, лізингодавець на підставі договору купівлв-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовахфінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього Договору) (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.
Лізингоодержувач самостійно на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця предмета лізингу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатех" (пункт 2.1 Договору фінансового лізингу № 1).
Відповідно до пункту 3.1 Договору фінансового лізингу №1 вартість предмета лізингу становить 1 441 218 грн. 35 коп. (в тому числі 20% ПДВ).
Додатком № 1 до договору сторони погодили графік платежів. Згідно графіку авансовий платіж складає 360 304,59 грн., адміністративна комісія 14 412,18 грн., період лізингу - 36 місяців, лізингові платежі складають 1 295 741,55 грн., з яких 1 066 501,58 грн. погашення вартості предмета лізингу і 229 239,97 грн. комісія.
В Специфікації - Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу № 1 сторони погодили предмет лізингу - екскаватор гусеничний Hyundai R320LC-7, 2007 року випуску загальною вартістю 1 051 561 грн. 30 коп. разом з ПДВ.
01.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфатех" (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець), та Іноземним підприємством "Технопарк" (лізингоодержувач), укладено договір купівлі-продажу № Р1730-02/08, відповідно до пункту 1.2 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець оплатити, а лізингоодержувач прийняти обладнання згідно додатку № 1 (специфікації), що є невід'ємною частиною цього договору, (надалі-обладнання). Загальна вартість обладнання становить 1 201 015,29 грн., крім того ПДВ 20% у розмірі 240 203,06 грн., всього 1 441 218,35 грн. та включає вартість обладнання, пакування та транспортування до місця поставки, визначеного цим договором, вартість монтажних і пусконалагоджувальних робіт, вартість інструктажу фахівців лізингоодержувача. Продавець зобов'язаний поставити обладнання протягом 10 банківських днів з дати сплати покупцем продавцю повної вартості обладнання згідно п. 2.1. цього договору (п.п. 2.1., 2.3. Договору).
28.02.2009р. між позивачем і відповідачем була укладена угода, згідно п. 4 якої ця угода набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін. З моменту підписання цієї угоди та договору в новій редакції попередня редакція договору втрачає чинність.
У той же день 28.02.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавцем) та Іноземним підприємством "Технопарк" (лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу № L1730-02/08, згідно п. 1.1. договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (надалі - "договір купівлі-продажу") зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до цього договору) (надалі- предмет лізингу), а лізингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця (постачальника) предмета лізингу ТОВ "Альфатех". Вартість предмета лізингу становить 2 168 436, 32 грн. в тому числі 20% ПДВ (п.п. 2.1., 2.3. Договору).
Додатком № 1 до договору від 28.02.09р. сторони погодили графік платежів. Згідно графіку авансовий платіж складає 360 304,59 грн., адміністративна комісія 14 412,18 грн., період лізингу 36 місяців, лізингові платежі складають 2 293 679,10 грн., з яких 1 786 447,37 грн. погашення вартості предмета лізингу і 507 231,73 грн. комісія.
В специфікації - додатку № 2 до договору фінансового лізингу від 28.02.09р. сторони погодили предмет лізингу - екскаватор гусеничний Hyundai R320LC-7, 2007 року випуску в комплекті з гідромолоту KWANGLIM SG3300S 2007 року випуску загальною вартістю 2 168 436 грн. 32 коп. разом з ПДВ.
Позивач вважає, що договір фінансового лізингу № L1730-02/08 є недійсним з наступних підстав.
До договірних відносин, що існують між позивачем та відповідачем на підставі договору, неможливо застосувати Закон України "Про фінансовий лізинг", відносно придбання лізингодавцем у власність речі у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій і умов.
Лізингодавець і лізингоодержувач, що встановили специфікацію предмета лізингу в додатку № 2 до договору в старої редакції після придбання предмету лізингу лізингодавцем в свою власність і передачі його лізингоодержувачу тричі змінили специфікацію предмету лізингу, а саме: змінили ціну предмета лізингу. Крім того згідно специфікації до договору в старої редакції сторони визначили щодо одного предмету лізингу - екскаватору гусеничному Hyundai R320LC-7, 2007 року випуску, а згідно до специфікації договору в повній редакції предмет лізингу інший - екскаватор гусеничний Hyundai R320LC-7, 2007 року випуску в комплекті з гідромолоту KWANGLIM SG3300S 2007 року випуску. Наявність у одного предмету лізингу двох відмінних друг від друга специфікацій і умов придбання роботи неможливим придбання лізингодавцем у власність речі у продавця.
Всупереч ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносно лізингових платежів сторони розширили склад лізингових платежів; лізингові платежі за договором фінансового лізингу не є лізингові платежі в розумінні Закону України "Про фінансовий лізинг", тому що їхній склад не відповідає частині 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Позивач стверджує, по перше, що Договір суперечить ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, відносно предмета лізингу, із наступного: сторони договору не домовились про індивідуальні ознаки предмета лізингу; предмет лізингу придбаний лізингодавцем, не відповідає специфікації й умовам встановленим лізингоодержувачем, не відповідає ціна предмету лізингу. По друге, договір слід вважати недійсним згідно вимог Цивільного кодексу України тим, що договір фінансового лізингу від 28.02.09р. в частині лізингових платежів та відшкодування вартості предмету лізингу не спрямований на реальне створення правових наслідків, які обумовлені ним.
Господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства;
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Між лізингодавцем та лізингоодержувачем відповідно до частини 1 статі 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" був укладений договір фінансового лізингу №L1730-02/08 (з урахуванням його викладення у новій редакції) у письмовій формі.
Як встановлено матеріалами справи, при укладенні договору фінансового лізингу №L1730-02/08 сторонами дотримані істотні умови, що передбачені частини 2 статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", а саме: - предмет лізингу; - строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); - розмір лізингових платежів; - інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 3 закону України "Про фінансовий лізинг", предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", плата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором; лізингові платежі можуть включати: - суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
В порядку частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладанні договору, угоди про внесення змін до договору та договору в новій редакції (на момент вчинення кожного правочинну) сторонами дотриманні вимоги, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, всі додатки до договору та договору в новій редакції (з урахуванням укладеної угоди про внесення змін) підписані усіма сторонами, тобто всі умови погоджені сторонами та досягнуто згоди.
Також необхідно зауважити, що відповідно до пункту 2.1 договору фінансового лізингу від 01.02.2008р. №L1730-02/08 та пункту 2.1 договору фінансового лізингу №L1730-02/08 в новій редакції від 28.02.2009р. лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця.
Крім того, договір купівлі-продажу підписаний трьома сторонами: продавцем, покупцем та лізингоодержувачем, Специфікація, що є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу, погоджена сторонами, товар - предмет лізингу відповідають специфікації та був отриманий лізингоодержувачем;
Щодо посилання Позивача на невідповідність Графіку платежів, викладеного в новій редакції необхідно зазначити наступне.
У Графіку лізингових платежів Сторони домовились, що коригування (зміна) розміру лізингових за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1.-6.1.5. Загальних умов :
Відповідно до п.6.1. Загальних умов Лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):
1. У випадку зміни встановленого на день укладення Договору розміру ставки USB Libor на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.
2. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з Предметом лізингу та /або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.
3. У разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.
4. У випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в п. 4.9. Договору валюти по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до визначеної в договорі валюти.
5. В інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі і разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період цього договору та пов'язані з ним.
Що стосується збільшення умовами Договору фінансового лізингу № 2 вартості предмета лізингу, то умовами Договору фінансового лізингу № 1 (пункт 3.2) передбачена можливість після проведення фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачу збільшення вартості предмета лізингу.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Тобто зазначеною правовою нормою передбачено право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання; така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами, зокрема щодо передання майна, виконання робіт, надання послуг, виникли раніше їх юридичного оформлення.
Як встановлено матеріалами справи, при укладення договору лізингу сторонами дотримані істотні умови, що передбачені ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", а саме:
- предмет лізингу;
- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);
- розмір лізингових платежів;
- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 3 закону України "Про фінансовий лізинг", предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", плата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
З наведеного вбачається, що перелік лізингових платежів не є вичерпним та підлягає коригуванню у залежності від наявності витрат лізингодавця за договором.
При цьому, наведені позивачем платежі, до яких, на його думку, не застосовуються положення ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", безпосереднього пов'язані із виконанням договору лізингу, а відтак твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.
Тож, відповідно до положень чинного законодавства України, визнання правочину недійсним ставиться в залежність від його відповідності вимогам чинного законодавства та актам органів державної влади.
Отже, як вбачається з матеріалів справи спірний договір виконувався сторонами. Позивачем одержаний предмет лізингу, частково сплачено лізингові платежі.
Таким чином виконання умов спірного договору є безумовним свідченням того, що між сторонами були узгоджені всі без виключення його умови.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем в судовому засіданні на підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України документально не було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями ст. 33, 34 , 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд ,-
В позові відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Ю. Дубінін