Ухвала від 03.06.2008 по справі 22-а-3401/2008

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

03 червня 2008 року м. Донецьк

справа № 22-а-3401/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ляшенка Д.В.

суддів: Шаптала Н.К., Колеснік Г.А.

при секретарі за участю представника позивача:

Агейченковій К.О. ОСОБА_1

розглянувши у відкритому апеляційну скаргу

судовому засіданні Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської Ради Донецької області

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

від

24 січня 2008 року

по адміністративній справі

№ 2-а-1299/08

за позовом

ОСОБА_2

до

Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської Ради Донецької області

про

стягнення недоотриманої сум на оздоровлення за 2005-2007 роки, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської Ради Донецької області недоотриманні суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки, у загальному розмірі 4318, 00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2008 року позов було задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача допомогу на оздоровлення за 2005, 2007 роки, у задоволенні позову в частині стягнення коштів на оздоровлення за 2006 рік - відмовлено.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дзержинської міської Ради Донецької області як особа, яка є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС (надалі ЧАЕС), інвалідом 3 групи (1 категорія), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2005, 2007 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інваліду 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: при виплаті допомоги за 2005 рік - 332 гривні, за 2007 рік - 440 гривень. Судом встановлено, що фактично відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2005 рік - 90 грн. (виплата здійснена 08.11 2005р.); за 2006 рік - 90 грн. (виплата здійснена 22.09. 2006р.); за 2007 рік - (виплата здійснена 10.09. 2007р.).

Таким чином, судом було встановлено, що фактично за 2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної разової грошової допомоги у розмірі 2908 грн.

Суд відмовив в задоволені позовних вимог в частині перерахунку допомоги за 2006р. у зв'язку з тим, що дія Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006р. зупинена.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги УПФУ.

Представник відповідача до апеляційного суду за викликом не прибув.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_2. є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, його визнано інвалідом 3 групи (1 категорія), що підтверджується відповідними посвідченнями.

Відповідно до абз. 3, 4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 2 групи виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а інвалідам 3 групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).

Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік в розмірі 90 грн., за 2006 рік в розмірі 90 грн., та за 2007 рік також 90 грн., встановлену Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи постановою № 562 встановлена допомога - 90 гривень.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу за 2005 рік - 332 гривні, за 2007 рік - 440 гривень, а не постанова № 562.

Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської Ради на користь позивача суми на оздоровлення за 2005 та 2007 роки у розмірі 2908 грн.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської Ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2008 року по справі № 2-а-1299/08 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської Ради Донецької області про «стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005,2007 роки» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: