Справа № 22-ц-1003/2008 Головуючий у першій інстанції Артюх К.В.
Категорія - цивільна Доповідач -Скрипка А.А.
09 червня 2008 року
м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого-судді:
СКРИПКИ А.а.
Суддів:
Євстафіїва О.К., ЗІНЧЕНКО С.П.
при секретарі:
РАчовій І.І.
за участю:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4, Другої чернігівської державної нотаріальної контори, третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту , визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання спадкоємцем четвертої черги, зміни черговості одержання права на спадкування , визнання права власності в порядку спадкування за законом ,-
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 квітня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме : справу розглянуто за відсутністі осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. Так, стороною по справі в якості відповідача була притягнута Друга чернігівська державна нотаріальна контора, яка, як вказує апелянт, окрім стандартного повідомлення про неможливість приймати участь у справі , іншої причини відсутності в засіданні не надала. Крім того, покази приватного нотаріуса ОСОБА_5. викликають сумніви відносно того, чи взагалі особисто вона приймала участь у посвідченні заповіту, оскільки по факту складання заповіту вона достовірно нічого пояснити не може. Зважаючи на численні помилки у тексті висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, виникають сумніви в її законності та обґрунтованості. Крім того, апелянт вважає , що оскільки на час посвідчення заповіту ОСОБА_6. був хворим, особисто не звертався до нотаріуса з проханням посвідчити заповіт та посвідчити повноваження діяти від його імені, то це свідчить про порушення нотаріусом вимог Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України «. Зазначені обставини, на думку апелянта, дають підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення вимог позову.
Як вбачається з матеріалів справи, -( а. с. 5- 6, том 1), в лютому 2007року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Другої чернігівської державної нотаріальної контори про визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину і просила визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таку, що проживала із спадкодавцем однією сім'єю більш, ніж п'ять років до часу відкриття спадщини, а саме з листопада 1993 року по час його смерті; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане Другою чернігівською державною нотаріальною конторою 29 серпня 2005 року на ім'я ОСОБА_2 та внести зміни до нього. Позивачка також просила зобов'язати Другу чернігівську державну нотаріальну контору видати свідоцтво на право на спадщину після смерті ОСОБА_6
Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з листопада 1993 року вона проживала з ОСОБА_6. однією сім'єю, здійснювала за ним догляд, вони вели спільне господарство. ОСОБА_6. за станом свого здоров'я, яке у нього в подальшому погіршувалося, не в повній мірі усвідомлював значення своїх дій і не міг нми керувати. При посвідченні заповіту нотаріусом були допущені порушення Інструкції « Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», відсутній ідентифікаційний номер, текст заповіту був написаний без погодження з ОСОБА_6. Тому позивачка вважає, що є всі підстави для визнання заповіту недійсним. В зв'язку з цим, як вказує позивачка, необхідно визнати недійсним і свідоцтво про право на спадщину за заповітом та на підставі ч.2 статті 1259 ЦК України змінити чергу одержання права на спадкування, розподіливши спадщину між двома спадкоємцями нею та відповідачем.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 змінила позовні вимоги і просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_6, засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5. 03 лютого 2005 року, оскільки вважає , що заповіт не відповідав волі ОСОБА_6 Позивачка просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_2., по результатам висновків судово-психіатричної експертизи; в разі визнання заповіту недійсним, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом в порядку статті 1301 ЦК України, та визнати її спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_6Позивачка також ставила питання щодо зміни черговості одержання права на спадкування відповідно до вимог ч. 2 статті 1259 ЦК України та визнання за нею права на спадкування за законом одночасно з спадкоємцем другої черги ОСОБА_4.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 308 ЦПК України, - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом при розгляді даної справи , ОСОБА_6. належав на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 в місті Чернігові. В даному будинку в період з 06.11.1993 по 30.03.2000р.,23.11.2002 р., з 08.02.2004 р. була зареєстрована позивачка ( том 1, а. с. 53 - 55). В період з 08.05.2003 р. по 23. 09.2004 р. позивачка була зареєстрована в гуртожитку по АДРЕСА_2 в м. Чернігові ( том 1, а. с. 33).
Згідно копії свідоцтва про смерть ( том 1, а. с. 65, зворот ), - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6. помер.
03 лютого 2005 року за місцем свого проживання ОСОБА_6. посвідчив заповіт( том 1, а. с. 70-71) , згідно якого все майно, де б воно і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом буде мати право, заповів ОСОБА_2. Зміст статті 1241 ЦК України ОСОБА_6. роз'яснено. Даний заповіт підписаний і зареєстрований в реєстрі за № 170 . Відповідно до відмітки державного нотаріуса від 29. 08. 2006 року , за даними Єдиного реєстру заповітів , цей заповіт не змінювався і не відмінявся.
15 березня 2005 року ОСОБА_2. подана заява до нотаріальної контори про прийняття спадщини згідно заповіту ( том 1, а. с. 64 , зворот ). 24 травня 2006 року до нотаріальної контори подана заява ОСОБА_4. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, який являвся братом. 31. 08. 2005 року зареєстрована заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, як спадкоємця четвертої черги за законом ( том 1 ,а. с. 75), їй було надіслано лист про надання нею підтверджуючих даних про право на спадкування після померлого ОСОБА_6 ( том 1, а. с. 75 , зворот). Згідно до копії витягу про реєстрацію ( том 1, а. с. 87-88) , здійснено реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_6
Позивачка ставила питання про визнання заповіту недійсним , оскільки, як вона вважає, при здійсненні підписання заповіту ОСОБА_6. не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати. При цьому позивачка посилається на положення статтей : 225, 1257 ЦК України .
Апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим , оскільки суд ухвалив його на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Зокрема, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6. 03 лютого 2005 року усвідомлював значення своїх дій та керував ними, а саме, розпорядився майном на випадок своєї смерті, шляхом складання заповіту на ім'я ОСОБА_2 При цьому суд врахував представлені сторонами докази, покази свідків, медичні картки ОСОБА_6, висновок посмертної судово - психіатричної експертизи № 694 / 739 ( том 2, а. с. 33-38), згідно якого експерти дали висновок, що у ОСОБА_6 на період часу , що цікавить суд ( 03. 02. 2005року) , мали місце клінічні ознаки органічного розладу особистості та поведінки , обумовленого, переважно судинним ( атеросклероз, гіпертензія) захворюванням головного мозку ( F 07.82- за Міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду) , який у своєму перебігу не досягав тієї глибини , щоб позбавляти його здатності на той час розуміти значення своїх дій та керувати ними , при цьому в мотивувальній частині зазначеного висновку дана належна оцінка наданим і зібраним доказам. Також відповідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи № 694/739, на період часу складання заповіту у ОСОБА_6 не знайдено об'єктивних, клінічно обгрунтованих судово - психіатричних даних, які би свідчили про грубі психічні відхилення, тому в той час, за своїм психічним станом , він був здатним усвідомлено регулювати свою поведінку в соціумі. За таких обставин суд першої інстанції оцінив взаємний зв'язок доказів у їх сукупності , прийшов до обґрунтованого висновку, що надані докази узгоджуються між собою , і свідчать про те, що ОСОБА_6. 03 лютого 2005 року усвідомлював значення своїх дій та керував ними , а саме, розпорядився своїм майном на випадок смерті, склавши заповіт на ім'я ОСОБА_2
За даних обставин доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку посмертної судово - психіатричної експертизи № 694/ 739, зважаючи, як вказує апелянт, на помилки технічного характеру в тексті висновку , не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи , ( том 2, а. с. 31) , згідно листа керівника підрозділу судово - психіатричних експертиз Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні від 04.03. 2008 року , у зв'язку із збоєм у роботі комп'ютера під час друкування , на адресу суду був надісланий виправлений акт № 694/ 739 посмертної судово - психіатричної експертизи ( том 2, а. с.33-38). У даному акті експертизи були виправлені технічні помилки , текст та висновок експертизи залишилися незмінними. Акт експертизи з технічними помилками керівник підрозділу просив вилучити з матеріалів справи та знищити ( том 2, а.с.1-7).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, і як пояснила апелянт ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду, з зазначеним висновком експертизи вона не погоджується, проте, клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи по справі нею не заявлялося . В порядку , визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, висновок посмертної судово - психіатричної експертизи № 694/ 739 щодо ОСОБА_6, позивачкою не спростовано.
Посилання апелянта на те, що оспорюваний заповіт не відповідає формі заповіту , регламентованій законом , і це дає підстави для визнання його недійсним, є безпідставними. Оскільки з форми самого заповіту ( том 1, а. с .70 -71) не вбачається, що він не відповідає вимогам щодо його форми та посвідчення , оскільки заповіт має ідентифікаційний номер ОСОБА_6 , зазначено, що він складений на дому за адресою : м. Чернігів, АДРЕСА_1 , і визначено, у зв'язку з чим дана дія проводиться за межами нотаріальної контори, у зв'язку з хворобою.
Є також необґрунтованими посилання апелянта на порушення процедури спілкування нотаріуса з ОСОБА_6. та підписання заповіту , оскільки апелянтом не надано доказів щодо порушення нотаріусом положень Закону України « Про нотаріат» та Наказу Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року « Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України «.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що відсутні підстави для визнання оспорюваного заповіту недійсним в порядку статтей : 225, 1257 ЦК України, як ставила питання в позовних вимогах ОСОБА_1 Оскільки в задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним відмовлено, тому і відсутні підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_2. Другою чернігівською державною нотаріальною конторою 26 серпня 2006 року , і в задоволенні цієї позовної вимоги суд також обґрунтовано відмовив. Враховуючи, що оспорюваний заповіт недійсним не визнаний , тому в даному випадку на наступає спадкування за законом і позивачці також обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання її спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_6, про зміну черговості одержання права на спадкування , про визнання права на спадкування за законом.
Твердження апеляційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції на підставі положень ч. 1, п. 3 статті 311 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності представника Другої чернігівської державної нотаріальної контори , є також безпідставними. Оскільки в матеріалах справи наявні докази про повідомлення судом першої інстанції належним чином відповідача -Другої Чернігівської нотаріальної контори про день та час розгляду справи (а. с .12 , 50 т.2 ). Крім того, Друга чернігівська державна нотаріальна контора, будучи належним чином повідомленою про день та час судового розгляду справи, на адресу суду надавала листи , зі змісту яких вбачається, що Друга чернігівська нотаріальна контора повідомлена про день та час розгляду справи судом , проте, просить розглядати справу за відсутності їх представника у зв'язку з великою завантаженістю в роботі ( а. с . 20, 44, 56) .
Враховуючи вищенаведене, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги, оскільки її доводи не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 квітня 2008 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: