Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207
Іменем України
24.11.2011Справа №5002-2/4821-2011
за позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6) в особі структурного підрозділу: Сімферопольська міська електрична мережа ПАТ «Крименерго» (95000, м. Сімферополь, вул. Гаспринського, 9)
до відповідача Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного района м. Сімферополя (95000, м. Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13)
про стягнення 2 603,12 грн.
Суддя Толпиго В.І.
Від позивача - ОСОБА_1, юрисконсульт, довіреність у справі;
Від відповідача - не з'явився;
Обставини справи: Публічне акціонерне товариство "Крименерго в особі структурного підрозділу: Сімферопольська міська електрична мережа ПАТ «Крименерго» звернулось до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Желєзнодорожного района м. Сімферополя та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за недораховану електричну енергію у розмірі 1 813 грн. 84 коп., інфляційні втрати - 465 грн. 50 коп., 3 % річних - 146 грн. 70 коп., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 180 грн. 08 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.06.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 205 про поставку електричної енергії. 27.11.2008 р. в ході перевірки працівниками Сімферопольської міської електричної мережі ПАТ «Крименерго» за адресами вул. Гоголя, 47, вул. Гоголя, 63, вул. Гоголя. 64, вул. Гоголя, 65 було виявлено порушення, а саме самовільне підключення споживачем токоприймачів до електричних мереж, що зафіксовано в Актах № 104739, 104737, 104741, 104738. Електроенергія споживалась, проте не враховувалась та не сплачувалась. Вищезазаначені Акти були розраховані на загальну суму 1 813 грн. 84 коп. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.
16.11.2011 р. від представника позивача до господарського суду АР Крим надійшли додаткові документи по справі на виконання вимоги ухвали суду від 03.11.2011 р.
16.11.2011 р. від представника відповідача до господарського суду АР Крим надійшло клопотання с проханням відкласти розгляд справи.
Суд, ухвалою від 16.11.2011 р. відклав розгляд справи, у зв'язку з неявкою сторін.
24.11.2011 р. судове засідання відбулося за участю представника позивача Каймаканова В.С., представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлен належним чином - рекомендованою кореспонденцією.
24.11.2011 р. представник позивача у судовому засідання надав суду акт звірки та договір поставки електричної енергії № 205 від 26.06.2006 р.
Відповідно до абз. 3, 4, 6 п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
27.11.2008 р. в ході перевірки працівниками Сімферопольської міської електричної мережі ПАТ «Крименерго» за адресами вул. Гоголя, 47, вул. Гоголя, 63, вул. Гоголя. 64, вул. Гоголя, 65 було виявлено порушення, а саме самовільне підключення споживачем токоприймачів до електричних мереж. Електроенергія споживалась, проте не враховувалась та не сплачувалась. Згідно з вимогами п. 6.41 ПКЕЕ виявлене порушення оформлено Актами № 104739, 104737, 104741, 104738. Представник споживача при складенні актів був присутній, від підпису відмовився, про що були зроблені відповідні записи в актах.
28.11.2008 р. на засіданні комісії ПАТ «Крименерго» представлені Акти № 104739, 104737, 104741, 104738 комісією визнані законними та обґрунтованими і на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.5.2006 №562 були розраховані на загальну суму 1 813 грн. 84 коп.
04.12.2008 р. було пред'явлено рахунок відповідачу на оплату суми заборгованості за недораховану електричну енергію.
ПАТ «Крименерго» в особі структурного підрозділу Сімферопольська міська електрична мережа ПАТ «Крименерго» звернулось до господарського суду АР Крим та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за недораховану електричну енергію у розмірі 1 813 грн. 84 коп., інфляційні втрати - 465 грн. 50 коп., 3 % річних - 146 грн. 70 коп., пеню за невчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 180 грн. 08 коп.
Суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Крименерго» в особі структурного підрозділу Сімферопольська міська електрична мережа ПАТ «Крименерго» не підлягають задоволенню виходячи з наступного:
Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Відповідно до ч. 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Пунктом 1.3 ПКЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).
Згідно з п. 5.1 ПКЕЕ споживання електричної енергії без договору не допускається.
Суд зобов'язував позивача надати договір № 205 від 26.06.2006 р. на який посилається позивач у позові.
В судовому засіданні, яке відбулося 24.11.2011 р. представник позивача повідомив суд, що договору на поставку електричної енергії для освітлення житлових домів за адресами вул. Гоголя, 47, вул. Гоголя, 63, вул. Гоголя. 64, вул. Гоголя, 65 в м. Сімферополі з відповідачем не було укладено, в договір № 205 про поставку електричної енергії від 26.06.2006 р. ці об'єкти не включені, що зафіксовано в журналі судового засідання.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Згідно з частиною 2 вказаної статті правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Недоврахована електрична енергія - це збитки енергопостачальника через правопорушення споживача у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню з урахуванням приписів статті 225 ГК України та статей 22, 614, 1212, 1213 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 26.01.2010 № 5/103-09, від 23.09.2010 №8/374/09).
Проте позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на ст. 193 Господарського кодексу України, 526, 612, 625 Цивільного кодексу України, тобто на статті, які регулюють договірні правовідносини.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідними положеннями статті 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів, шляхом яких держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання позовної заяви, обов'язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.
Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.
Статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України. Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи.
Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.
Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.
Крім того, приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви лише до початку розгляду господарським судом справи по суті.
Позивач не скористався правом зміни підстав позову, наполягаючи на способі захисту свого порушеного права, шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості за недораховану електричну енергію у розмірі 1 813 грн. 84 коп. при відсутності договору відповідно до Актів № 104739, 104737, 104741, 104738 від 27.11. 2008 року за порушення ПКЕЕ.
Проте, враховуючи, що сума, визначена позивачем до стягнення, не є заборгованістю, а є збитком, у зв'язку з бездоговірним споживанням електричної енергії, суд дійшов висновку про невідповідність обраного позивачем способу захисту свого права.
Верховним Судом України в постанові від 13 липня 2004 року у справі № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою “суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові”.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Крименерго» в особі структурного підрозділу Сімферопольська міська електрична мережа ПАТ «Крименерго» щодо стягнення з відповідача заборгованості за недораховану електричну енергію у розмірі 1 813 грн. 84 коп., інфляційних втрат - 465 грн. 50 коп., 3 % річних - 146 грн. 70 коп., пені за невчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 180 грн. 08 коп. необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню відносяться на позивача.
Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 24 листопада 2011 року.
Повний текст рішення складено 28 листопада 2011 року.
Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.