Справа №22Ц-2115/2008 Головуючий у І інстанції Тюхтій П.М.
Категорія 28 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
іменем України
02 червня 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді : Яворського М.А..
суддів Оношко Г.М., Воробйової Н.С..
при секретарі : Колесник Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 квітня 2008 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених на встановлення суміжних меж,
У січні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. та просив постановити рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь 12875 грн. понесених витрат на облаштування паркану між суміжними земельними ділянками.
Свої вимоги мотивував тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 який розташований на земельній ділянці площею 0,06 га. у громадській організації Садівниче товариство «Мечта». Відповідачка є суміжним землекористувачем. Посилався на те, що він домовився з відповідачкою, що він за свої кошти зведе на межі між їхніми земельними ділянками огорожу, а понесені витрати поділять порівну. Однак після закінчення будівництва вказаної огорожі відповідачка відмовилася від своїх обіцянок оплатити половину вартості вказаної огорожі, тому він просив в судовому порядку стягнути вказані кошти.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 03 квітня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсягу.
В апеляційній скарзі позивач по справі ОСОБА_1., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального законодавства, невідповідність висновків суду, встановленим обставинам справи просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про повне задоволення його позовних вимог.
Будучи повідомленим про дату час та місце розгляду справи позивач по справі та його представник ОСОБА_3, в судове засіданні не з'явилися. Доказів щодо поважності неявки в судове засідання до судового розгляду не подали, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність апелянта, який належним чином повідомлений.
Відповідачка по справі ОСОБА_2. в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, ат просила її відхилити а рішення Макарівського районного суду залишити без змін.
Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є суміжними землевласниками в Громадській організації садівниче товариство «Мечта", їх право на земельні ділянки підтверджується копіями державних актів на право приватної власності на землю. Зазначені земельні ділянки були розмежовані бетонними стовпчиками та сіткою «рабиця" на час придбання ОСОБА_1 в 2003 році земельної ділянки .
Вирішуючи вказаний спір та, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що між земельними ділянками позивача та відповідачки на моменту її придбання відповідачем існувала тверда межа, а тому потреби для її переобладнання не було. Крім того суд виходив із того що позивач по справі не надав суду достатніх та допустимих доказів укладення ним із відповідачкою угоди про облаштування капітальної межі із профнастилу та її згоду нести половину вартості вказаних витрат.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 виходячи з наступного.
Так відповідно до ч.1, та ч.3 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.
Як вбачається з пояснень сторін між земельними ділянками відповідачки та позивача була визначена межа межовими знаками у вигляді бетонних стовпів та сітки «Рябця» , яка в подальшому з ініціативи позивача була замінена на металеву, оплачену ним же .
Відповідно до ч.1 п.3 ст. 208 ЦПК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Доказів проте, що між позивачем та відповідачкою було укладено угоду про спільне будівництво паркану на суму що перевищує 340 грн. позивачем до суду не надано.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про недоведеність позивачем своїх вимог щодо укладення ним угоди з відповідачкою про заміну старої огорожі на нову та надання нею згоди на несення витрат на вказану огорожу, тому суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги без підставними.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
УXВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 03 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: