Справа № 1-104
Іменем України 2008 р.
9 квітня 2008 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі : головуючого - судді ВЕРЬОВОЧНІКОВА В.М.
при секретарі - КАЗЬМІРОВІЙ М.С.
із участю : - прокурора ПОСВАЛЮКА І.П.
потерпілих : - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Кам'яногірка Жмеринського району, мешканця АДРЕСА_1, із базовою вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.172 КК України,
Підсудний ОСОБА_4, маючи свідоцтво про державну реєстрацію підприємця - фізичної особи, ідентифікаційний номер НОМЕР_1та згідно ст.9 Закону України "Про підприємництво" будучи наділений правом укладати з громадянами договори про використання їх праці, в порушення вимог ст.24, 241 КЗпП України щодо обов'язковості додержання письмової форми трудового договору з фізичною особою та реєстрації останнього у державній службі зайнятості упродовж тижня з моменту фактичного допущення працівника до роботи, не уклавши передбачений чинним законодавством письмовий трудовий договір та не зареєструвавши його у державній службі зайнятості, прийняв на роботу продавцями продовольчих товарів у орендованому ним кіоску "Вкусняшка": в серпні 2007 року ОСОБА_3, яка мала дитину віком до 14 років, і працювала найманим працівником у підсудного з серпня 2007 року до лютого 2008 року., в грудні 2007 року - ОСОБА_1, яка мала дитину віком до 14 років та вагітну ОСОБА_2, які працювали найманим працівником у ОСОБА_4 з грудня 2007 року до лютого 2008 року; окрім того, порушуючи вимоги ст.253 КЗпП України, згідно якої особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання юридичної або фізичної особи, підлягають загальообов'язковому державному соціальному страхуванню ОСОБА_4, прийнявши на роботу вищевказаних найманих працівників без укладання письмового трудового договору, порушив вимоги також: ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", згідно яких страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору і ці особи набувають статусу застрахованої особи з дня укладання трудового договору, з дня укладання трудового договору починається сплата страхових внесків, чим ухилився від сплати щомісячних внесків в розмірі 0,5 суми оплати праці; п.2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як не зареєструвався в територіальному органі Пенсійного фонду України як платник страхових внесків у десятиденний термін з моменту укладення трудового договору з найманим працівником та ухилився від сплати страхових внесків в розмірі 33,2 % розміру мінімальної заробітної плати; ч.3 ст.6 та ст.7, 8, 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання", згідно яких страхувальниками є роботодавці, в тому числі і фізичні особи, які використовують найману працю, обов'язковому страхуванню підлягають, зокрема, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), як страхувальник, був зобов'язаний своєчасно реєструватися у Фонді страхування від нещасних випадків, не зареєстрував власних найманих працівників, уникаючи сплати внесків до фонду в сумі 0,7 % від фонду заробітної плати найманих працівників; ст.6, 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", згідно яких вказаному страхуванню підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб, платниками цих страхових внесків є страхувальники та застраховані особи, страхування здійснюється підприємцями, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальників в день одержання робочим відділенням Фонду в установленому порядку від органу державної служби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудового договору між фізичною особою - підприємцем та найманим працівником, чим ухилився від сплати страхових внесків до Фонду в розмірі 0,5 % від нарахованої заробітної плати найманих працівників; вчинивши власною бездіяльністю грубе порушення законодавства про працю.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 винним себе у вчиненні даного злочину визнав повністю.
Показав, що злочин вчинив при обставинах, викладених вище.
Пояснив, що в серпні 2007 року прийняв на роботу продавцем ОСОБА_3 досягнувши її згоди щодо умов роботи та оплати праці. У грудні 2007 року найманими працівниками прийняв також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на аналогічних умовах праці.
Вказав, що він не укладав з потерпілими письмових трудових договорів та не реєстрував ці договори у державних органах. Зазначив, що не з'ясовував у потерпілих про наявність у них дітей віком до 14 років або про стан вагітності. Визнав наявність цих обставин у потерпілих під час виконання трудових обов'язків найманої праці у нього.
У вчиненому чистосердечно розкаявся і просив його суворо не карати.
Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 пояснили, що при укладанні трудової угоди з підсудним та подальшої роботи у нього їм не було запропоновано ОСОБА_4 укласти письмовий трудовий договір, він також не питав їх про наявність у них дітей або про вагітність. Особисто вони цих обставин підсудному не повідомляли. Вказали, що ніяких претензій до підсудного на час розгляду справи вони не мають, просили обрати підсудному найменше покарання.
У відповідності до вимог ст.299 КПК України суд дійшов висновку про недоцільність проведення допиту свідків, вивчення інших доказів щодо тих фактичних даних, які ніким не оспорються.
Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_4 вчинив грубе порушення законодавства про працю, за що він повинен нести кримінальну відповідальність за ч.2 ст.172 КК України, за кваліфікаційною ознакою вчинення вказаних злочинний дій щодо вагітної жінки та матері якв має дитину віком до чотирнадцяти років.
При визначенні міри покарання суд приймає до уваги тяжкість вчиненого підсудним злочину, особу ОСОБА_4, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину.
Ті факти, що підсудний щиро розкаявся у вчиненому, під час досудового слідства і в судовому засіданні давав правдиві показання, чим активно сприяв встановленню істини в справі, наявність на утриманні малолітньої дитини слід віднести до обставин, що пом'якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги, що вчинений підсудним злочин є злочинами невеликої тяжкості, з урахуванням думок потерпілих та особи підсудного, обставин, які пом'якшують покарання, суд доходить висновку про можливість призначення підсудному за вчинені злочини покарання у виді штрафу.
Керуючись ст. 299, 323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним та призначити йому покарання за ч.2 ст.172 КК України у виді штрафу в розмірі 1300 гривень.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_4 залишити без змін - підписку про невиїзд.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Жмеринський міськрайонний суд.
СУДДЯ : підпис
З оригіналом згідно :
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. М. ВЕРЬОВОЧНІКОВ