"09" листопада 2011 р. Справа № 5023/7046/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1., дов. б/н від 13.07.2011 року
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4507 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2011 року у справі № 5023/7046/11
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків,
про стягнення коштів
Позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", відповідача, про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24522,42 грн., та компенсації витрат за пальне в сумі 190,90 грн., штрафу за несвоєчасну сплату платежів в сумі 2452,24 грн., збитків від інфляції в сумі 1071,63 грн., 3% річних у розмірі 330,55 грн., всього в сумі 28567,74 грн., а також віднести на відповідача витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди транспортного засобу № А201635 від 27.10.2010 року.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2011 року у справі № 5023/7046/11 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати в сумі 24522,42 грн., та компенсації витрат за пальне в сумі 190,90 грн., штраф за несвоєчасну сплату платежів в сумі 2452,24 грн., збитки від інфляції в сумі 1071,63 грн., 3% річних у розмірі 330,55 грн., всього в сумі 28567,74 грн., а також 295,68 грн. та 236 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив це рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційну скаргу тобгрунтовує тим, що по бухгалтерським документам відповідача його заборгованість складає 3954, 35 грн.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 05.10.2011 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що по бухгалтерським документам відповідача його заборгованість складає 3954, 35 грн. не підтверджено жодними доказами, так як відповідач таких доказів суду не надав.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 09.11.2011 року на 11:30 год.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115822315104 про вручення відповідачу копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 27 жовтня 2010 року між позивачем -Підприємством з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ", орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Промснаб», орендарем, укладено договір оренди транспортного засобу № А201635 (далі -договір), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння та користування транспортний засіб - Mitsubishi Pajero Sport, державний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2007 року виробництва за обумовлену плату на передбачений договором строк та зобов'язався користуватися автомобілем відповідно до умов договору сплачувати орендну плату і своєчасно повернути автомобіль орендодавцю.
Пунктами 1.2, 1.3 договору встановлено, що використання автомобіля здійснюється виключно до його цільового призначення. Автомобіль має бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом п'яти днів з дати підписання цього договору, але не пізніше 2-х робочих днів після отримання орендодавцем висновку СТО, при умові, якщо орендар виконав вимоги пункту 3.2 цього договору. Орендодавець передає автомобіль з повним баком пального.
Згідно з пунктом 1.5 договору одночасно з підписанням акту приймання-передачі автомобіля орендодавець передає орендарю автомобіль та ключі від нього, усі необхідні документи, комплектуючи та обладнання, страховий поліс.
Факт передачі автомобіля в оренду підтверджується актом приймання-передачі автомобіля, підписаним сторонами 08 листопада 2010 року та скріплений печатками сторін, в якому зазначено, що позивач передав відповідачу транспортний засіб - Mitsubishi Pajero Sport державний номер НОМЕР_1 та встановлено, що автомобіль передається з пальним -73 л.
17.01.2011 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою сторони домовились замінити з 17 січня 2011 року автомобіль Mitsubishi Pajero Sport державний номер НОМЕР_1 кузова НОМЕР_2, визначений пунктом 11. договору оренди на транспортний засіб-Subaru Outback державний номер НОМЕР_3, про що було складено акт повернення автомобіля (Додаток №2 до Договору), в якому зазначено, що кількість пального в баку -50 л.
Відповідно до акту приймання-передачі автомобіля (Додаток №3 до Договору), позивач передав відповідачу автомобіль Subaru Outback державний номер НОМЕР_3, який передався з пальним 50 л. При цьому, всі інші умови договору залишилися незмінними.
Відповідно до п. 3.1 договору орендар зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату за кожен місяць оренди в розмірі 11216,96 гри., окрім того, ПДВ 2243,40 гри., всього 13460,36 грн., що за міжбанковським валютним курсом, на дату укдладення цього Договору є еквівалентом. 1691 доларів США (у т.ч. ПДВ 281,83 доларів США). Орендар сплачує орендну плату в українській гривні згідно з рахунками-фактурами, на день виставлення яких сума платежу розраховується пропорційно зміні міжбанковького валютного курсу долару США.(пункт 3.2.1). Орендна плата сплачується орендарем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця авансом не пізніше 25 числа кожного поточного місяця за наступний місяць (пункт 3.3).
Відповідно до пункту 3.3.2, 3.4 договору сторони домовились, якщо рахунок-фактура надійде до орендаря пізніше встановленої дати, або він не отримає оригінал рахунка-фактури, незалежно від причин такого неотримання, орендар не звільняється від сплати орендного платежу, у строки, що встановлені пунктом 3.3. договору. У такому разі орендар самостійно здійснює розрахунок орендного платежу за правилами, встановленими пунктом 3.2.1. цього договору. При цьому до розрахунку приймається зміна котирування міжбанківського курсу продажу іноземної валюти (зазначеної в п. 3.1. Договору) на дату здійснення платежу.
У випадку закінчення строку оренди, чи дострокового розірвання даного Договору, орендна плата сплачується орендарем за весь період фактичного користування автомобілем, включаючи день його повернення згідно акту повернення автомобіля.
Інші платежі, передбачені цим договором, сплачуються орендарем протягом 5 банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури орендодавцем. Рахунки-фактури на сплату інших (ніж орендні) платежів, передбачених договором, передаються орендарю згідно з пунктом 3.3.1 договору (пункт 3.5 договору).
Відповідно до підпункту 3.7.8 пункту 3.7 договору орендар зобов'язався додатково сплачувати та/або компенсувати орендодавцю витрати на дозаправленая автомобіля до повного баку пального, якщо відповідне дозаправлення автомобіля паливом, в дату його повернення не було здійснено орендарем самостійно.
Пунктом 2.1 договору сторони домовились, що строк оренди складає 3 місяці, який починається з дати, підписання сторонами акту приймання-передачі автомобіля і закінчується датою підписання акту повернення автомобіля орендодавцю.
Додатковою угодою № 2 до договору, укладеною між сторонами 19.01.2011 року, сторони продовжили строк оренди до 01.04.2011 року.
31.03.2011 року, орендоване майно за договором було повернуто відповідачем, про що складено акт повернення автомобіля від 31.03.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, надано орендні послуги у повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.11.2010 року, 30.11.2010 року.31.12.2010 року, 31.01.2011 року, 28.02.2011 року, 31.03.2011 року
Однак, відповідач порушив умови договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду автомобіля, не у повному обсязі оплачені виставлені позивачем рахунки внаслідок чого, у відповідача за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року виникла заборгованість з орендної плати в сумі 28567,74 грн. та витрат за пальне в сумі 190,90 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов"язковість договору для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як свідчить акт приймання-передачі автомобіля від 08 листопада 2010 року кількість пального в автомобілі Mitsubishi Pajero Sport державний номер НОМЕР_1 -73 л. Проте, при поверненні зазначеного транспортного засобу кількість пального становила -50 л.
Відповідно до підп.3.7.8 п.3.7 договору, орендар зобов'язався додатково сплачувати та/або компенсувати орендодавцю витрати на дозаправленая автомобіля до повного баку пального, якщо відповідне дозаправлення Автомобіля паливом, в дату його повернення не було здійснено орендарем самостійно.
Відповідно до рахунку -фактури № 101 та квитанції № 0000004323 від 18.01.2011 року вартість дозапрправлення автомобіля становила 190,90 грн.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати в сумі 28567,74 грн. та з компенсації витрат за пальне 190,90 грн. не сплатив та не надав жодних доказів спростування суми заявленого боргу.
Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати та витрат за пальне за договором оренди транспортного засобу № А201635, який був укладений між сторонами по справі 27 жовтня 2010 року.
Пунктом 10.1 договору сторонами передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення, або штрафу у розмірі 5% від суми несвоєчасно здійсненого платежу, якщо прострочення здійснення платежу становить до 7 календарних днів; якщо прострочення здійснення платежу становить більше 7 днів, відповідач сплачує штраф 10% від суми заборгованості.
За прострочення внесення платежів більше 7 днів позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 10% від суми заборгованості в сумі 2452,24 грн.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, штраф у сумі 2452,24 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди за період 26.02.2011 року по 08.08.2011 року нараховано 3% річних в розмірі 330,55 грн. та інфляційні у розмірі 1071,63 грн., розрахунок яких перевірений судом першої інстанції з урахуванням вимог діючого законодавства та вірно стягнутий з відповідача.
Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що по бухгалтерським документам відповідача його заборгованість складає 3954, 35 грн., не підтверджено в порядку статті 33 ГПК України жодними доказами, так як відповідач таких доказів ані місцевому господарському суду, ані господарському суду апеляційної інстанції не надав.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2011 року у справі № 5023/7046/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Повний текст постанови складено 14.11.2011 року.
Згідно з оригіналом
секретар суду Колєснік Н.Ю.
15.11.2011