"02" листопада 2011 р. Справа № 5023/5617/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Казаковій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Єврем'ян Л.В.
першого відповідача - не з'явився
другого відповідача - Ізмайлов В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 4350 Х/3-9 ) на рішення господарського суду Харківської області від 07.09.11 р. у справі № 5023/5617/11
за позовом ТОВ "Сервісопторг"
до Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції
Головного управління державного казначейства Укаїни у харківській області
про стягнення коштів у розмірі 150580,62 грн.
У липні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з державного бюджету України через Головне Управління Державного казначейства України в Харківській області 150580,62 грн. в порядку відшкодування майнової шкоди, заподіяної Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, посилаючись на те, що постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.05.2010 року, не отримував, а дізнався про неї в січні 2011 р., після закінчення виконавчого провадження ВДВС зобов'язаний направити виконавчий документ за належністю до Московського відділу ДВС Харківського МУЮ за територіальним знаходженням майна боржника. Але, Московський відділ ДВС Харківського МУЮ вексель від Фрунзенського відділу ДВС Харківського МУЮ так і не отримав, вважає, що факт втрати та вина посадових осіб Фрунзенського відділу ДВС Харківського МУЮ у втраті оригіналу виконавчого напису підтверджується листом ВДВС № 4552 від 06.04.2011 року. В зв'язку з втратою документу та неможливістю отримання дублікату виконавчого напису завдано матеріальної шкоди.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.09.2011 по справі № 5023/5617/11(суддя Жельне С.Ч.) в задоволені позову відмовлено, з посиланням на те, що позивачем не доведено наявності шкоди, якими саме діями чи бездіяльністю відповідачі спричинили матеріальну шкоду, причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідачів та наслідками, тобто спричиненням відповідачами матеріальної шкоди позивачу.
Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
У апеляційній скарзі позивач зазначив, що суду першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову не взяв до уваги те, що саме неправомірні діє першого відповідача призвели до втрати оригіналу виконавчого напису та векселю, що є порушенням цивільних прав та інтересів позивача.
Перший відповідач у призначене судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується, повідомлення про вручення поштового відправлення № 018479, про причини не прибуття суд не повідомив.
Отже, перший відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, нез'явлення представника другого відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Представник другого відповідача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що в провадженні Фрунзенського відділу ДВС Харківського МУЮ знаходилось виконавче провадження про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ “Сервісопторг” 150580,62 грн. на підставі виконавчого напису № 6836 від 02.10.2009 року на векселі серії АА № 0063686 від 08.06.2009 року, опротестованого за актом про протест векселя про не оплату від 02.10.2009 року (далі -вексель).
В межах виконавчого провадження, відкритого постановою ВП № 15448468 від 15.10.2009р., виявлено та арештовано майно боржника, а саме квартира № 82 по вул. Блюхера, 50 в м. Харкові, що за територіальним розмежуванням належить до Московського ВДВС ХМУЮ.
Як свідчать матеріали справи, держаним виконавцем, на підставі п. 10 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, постановою від 17.05.2010 року закінчено виконавче провадження та виконавчий документ направлений до Московського відділу ДВС Харківського МУЮ (лист за вих. № 388/18-32 від 25.01.11р.), що підтверджується записом у журналі вихідної кореспонденції.
Позивач вважає, що в зв'язку з втратою документу та неможливістю отримання дублікату виконавчого напису неправомірними діями ВДВС йому завдано матеріальної шкоди.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно ч. ч. 1, 2, 4 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України є безпосередній причинний зв'язок між шкодою і неправомірними діями особи, що її завдала.
Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди.
Отже, відповідальність у вигляді відшкодування збитків можлива за умови, що дії ВДВС були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є визначені особи. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді; відшкодування збитків.
Причинний зв'язок повинен полягати у тому, що протиправна дія (бездіяльність) невідворотно тягне за собою саме такі наслідки, в даному випадку -майнові втрати позивача на суму позову.
Пунктом 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.94 р. N 02-5/215 в редакції від 29.12.2007 р. N 04-5/239У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо).
Посилання позивача на неможливість отримання у приватного нотаріуса дублікату втраченого виконавчого документу, як підставу стягнення збитків з ВДВС необґрунтоване.
Господарський суд правомірно встановив, що чинним Цивільним процесуальним кодексом в главі 7 врегульовано порядок відновлення прав особи на втрачений вексель, проте позивач таким правом не скористався, за захистом права у прямо передбачений спосіб до суду не звертався, хоча, в разі поновлення його прав на вексель, міг би стягнути вексельну заборгованість повністю або частково в порядку нового виконавчого провадження.
Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що дії чи бездіяльність ВДВС не визнана противоправною, з дій ВДВС не вбачається невідворотності настання таких наслідків, позивачем не доведено наявності шкоди, якими саме діями чи бездіяльністю відповідачі спричинили матеріальну шкоду, причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідачів і наслідками, тобто спричиненням відповідачами матеріальної шкоди позивачу, та відмовив у задоволенні позову.
Посилання позивача на доведеність факту втрати та вини посадових осіб Фрунзенського відділу ДВС у втраті оригіналу виконавчого напису, тобто неправомірність дій ВДВС безпідставне, так як дії чи бездіяльність ВДВС в установленому законом порядку невизнані неправомірними.
Господарський суд необґрунтовано посилався на ст.ст. 440, 450 ЦК України, які не мають відношення до предмету позову.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.
Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1173 ЦК України, ст.ст. 101- 105 ГПК України колегія суддів
Рішення господарського суду Харківської області від 07.09.2011 р. по справі № 5023/5617/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції : Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя
Повний текст постанови підписаний 07.11.2011 р.