"15" листопада 2011 р.Справа № 5024/1525/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Сидоренка М.В.
Будішевської Л.О.
при секретарі судового засідання Войт К.В.
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1 -по довіреності;
від відповідача -ОСОБА_2. -по довіреності; Руденко С.В. -сільській голова;
від прокуратури -Пуляєв І.В. -прокурор відділу
Розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області
на рішення господарського суду Херсонської області від 20 вересня 2011 року
по справі № 5024/1525/2011
за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі”
до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області
про визнання договору недійсним
за участю заступника прокурора Херсонської області
(сторони та суть спору зазначаються згідно оскаржуваного рішення)
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 15.11.2011р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Встановив:
04.08.2011р. до господарського суду Херсонської області від Компанії з обмеженою відповідальністю „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” (надалі - позивач, КОВ) надійшла позовна заява до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області про визнання недійсним договору безоплатної передачі цілісного майнового комплексу очисних споруд від 06.09.2005р., укладеного між КОВ та Новофедорівською сільською радою.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що укладений між сторонами договір за правовою природою є договором дарування, який підлягав нотаріальному посвідченню, але нотаріально посвідчений не був, тому відповідно до ст. 220 ЦК України договір є нікчемний. Крім того, КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” не доручало будь-якій особі та не уповноважувало на розпорядження, тим більше на безоплатну передачу цілісного майнового комплексу очисних споруд в комунальну власність, у зв'язку з чим цей правочин є недійсним згідно із ст.ст. 203, 215, 241 ЦК України.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.09.2011р. (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги задоволені: відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України, ч.1 ст. 215 ЦК України визнано недійсним договір безоплатної передачі цілісного майнового комплексу очисних споруд від 06.09.2005р., з тих підстав, що оспорюваний договір від 06.09.2005р. та акт приймання-передачі майнового комплексу підписано від імені позивача ОСОБА_3., який не є уповноваженою особою КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі”, а його підпис на акті засвідчено не печаткою позивача, а печаткою ДП „Золота Нива”; сторонами не було надано суду оригінал договору від 06.09.2005р., останні посилались на те, що оригінал договору у них не зберігся; з установчих документів позивача вбачається, що єдиним представником компанії в Україні є ОСОБА_4., будь-яку іншу особу ні компанія, ні ОСОБА_4. не уповноважували на безоплатну передачу належного їй майна та підписання договору від 06.09.2005р.; ОСОБА_4. підтвердив у письмовому поясненні, що саме він був станом на день підписання договору та акту приймання-передачі майна єдиним представником позивача в Україні; директор компанії листом, також повідомив, що ОСОБА_3. у 2006р. займав посаду директора ДП „Золота Нива”; відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3. мав повноваження на підписання договору від 06.09.2005р.; відповідачем не надано жодного доказу того, що повноваження ОСОБА_3. на підписання спірного договору перевірялися під час його укладення, не надано рішення засновників позивача від 30.08.2005р. про передачу очисних споруд с. Залізний Порт у власність відповідачу; позов заявлено в межах строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, оскільки про порушення свого права спірним договором позивач довідався в вересні 2009р., під час розгляду справи за його позовом про визнання недійсними рішення відповідача №14 від 06.05.2006р., коли довідався про оформлення права власності на очисні споруди на Новофедорівську сільську раду.
Не погодившись з рішенням господарського суду Херсонської області, Новофедорівська сільська рада звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до рішення засновників позивача від 30.08.2005р. про передачу очисних споруд с. Залізний Порт у власність відповідачу та довіреності, позивач уповноважив ОСОБА_3. на підписання договору від імені КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі”, що підтверджується печаткою юридичної особи на спірному договорі; позивач підтримує факт існування акту приймання-передачі, який власноруч підписаний уповноваженим представником КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” ОСОБА_3., відсутність печатки позивача на цьому акті не позбавляє його від виконання зобов'язань за договором; суд першої інстанції та КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” підтримують той факт, що договір між сторонами існував, але в рішенні вказано, що ОСОБА_3. не уповноважений представник позивача, ані судом, ні позивачем не доведено чому договір затверджений печаткою КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі”; цілісний майновий комплекс -очисні споруди в с. Залізний Порт, має важливе суспільне значення, так як знаходиться на березі Чорного моря, без існування очисних споруд не можливе нормальне існування населених пунктів; скаржник вважає, що вимоги позивача направлені на дестабілізацію нормального функціонування комунальної сфери селищної ради і протиправному заволодінню комунальним майном, оскільки очисні споруди, які були передані у 2006 році відрізняються від того комплексу очисних споруд, який функціонує зараз, адже з моменту набуття права власності майновий комплекс утримувався за рахунок Новофедорівської сільської ради; з моменту передачі 21.04.2006р. майнового комплексу позивач не виділяв коштів на ремонт, охорону, утримання тощо, що підтверджує той факт, що йому було відомо про підписання оспорюваного договору.
15.11.2011р. до суду апеляційної інстанції надійшла заява заступника прокурора Херсонської області про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі Новофедорівської сільської ради.
В засіданні апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги; представник прокуратури Херсонської області також просив суд скасувати оскаржене рішення та відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що 06.09.2005р. КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” в особі ОСОБА_3., діючого на підставі доручення, та Новофедорівською селищною радою Голопристанського району Херсонської області (згідно довідки з ЄДРПОУ - Новофедорівська сільська рада) був укладений договір безоплатної передачі цілісного майнового комплексу очисних споруд с. Залізний порт Голопристанського району Херсонської області, предметом якого є безоплатна передача КОВ на підставі рішення засновників від 30.08.2005р. очисних споруд у власність Новофедорівської сільської ради (надалі -Сільрада) відповідно до рішення останньої від 20.05.2005р. №581.
21.04.2006р. був підписаний акт приймання-передача нерухомого майна, за яким КОВ в особі гр. ОСОБА_3., що діє на підставі довіреності від 30.05.2005р. та у відповідності до рішення КОВ від 30.08.2005р. передала, а Сільрада в особі сільського голови -прийняла очисні споруди у складі: лабораторія літера Ф; котельня літера Б; підсобне приміщення літера В; побутове приміщення літера Г; туалет літера Е; склади літери Ж, З; КНС -літера К №1, 2, 3; навіс літера М; хлораторна літера Н; огорожі №1, 2; ЦОК №1, 2, 3, 4, 5, 6; пруднонакопичувач №7; лоток поршаля №8; пісколовки №9, 10; басейн №11.
Акт складено на виконання умов договору про безоплатну передачу ЦМК очисних споруд від 06.09.2005р. та є його невід'ємною частиною.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на момент укладення оспореного договору від 06.09.2005р. позивач був власником очисних споруд відповідно до договору №01/06 купівлі-продажу будівель та споруд від 24.12.2006р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Херсонського державного бюро технічної інвентаризації від 18.03.2004р. та не оспорюється відповідачем.
КОВ оспорює договір від 06.09.2005р. з підстав його укладення особою від її імені, яка не мала повноважень на його підписання та розпорядження спірним нерухомим майном (очисні споруди), а також наголошуючи про його нікчемність як договору дарування, що не був посвідчений нотаріально.
Досліджуючи останні ствердження позивача, місцевий господарський суд правильно відхилив їх, спираючись на правову оцінку укладеного договору, надану Запорізьким апеляційним господарським судом в постанові від 01.06.2010р. по справі №13/204-О-09, за якою цей договір не є договором дарування, а отже не підлягав нотаріальному посвідченню, що рівнозначно встановленню цієї обставини як факту, що має преюдиційне значення при розгляді даної справи згідно з ч.2 ст. 35 ГПК України.
Аналізуючи відповідність оспореного договору положенням законодавства, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про його недійсність у зв'язку з відсутністю повноважень у ОСОБА_3. на його укладення від імені КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі”, застосувавши до спірних правовідносин приписи ст.ст. 203, 215, 241, 92 ЦК України.
Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.
За приписами ч.1 ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Як вбачається з преамбули оспореного договору від 06.09.2005р., від імені КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” діяв гр. ОСОБА_3., повноваження якого ґрунтувались на дорученні, без визначення, якого саме доручення, його дати та ким воно видане.
Судом апеляційної інстанції за клопотанням відповідача до матеріалів справи залучені додаткові докази:
1) рішення КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” від 30.08.2005р., за яким КОВ в особі представника ОСОБА_4., діючого на підставі доручення засновника КОВ, вирішила передати безоплатно очисні споруди у с. Залізний порт Новофедорівській сільській раді та доручити директору ДП „Санаторій „Золота Нива” КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” ОСОБА_3 здійснити передачу зазначених об'єктів;
2) Довіреність КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” від 30.08.2005р. на ім'я ОСОБА_3., видана КОВ в особі гр. ОСОБА_4., діючого на підставі доручення КОВ.
Вказаною довіреністю ОСОБА_3 доручено вчинити безоплатну передачу об'єкту нерухомості, а саме, очисних споруд у с. Залізний порт, при цьому Шиянюк уповноважується підписати Акт приймання-передачі зазначеного майна.
Станом на 30.08.2005р. інтереси КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” представляв ОСОБА_4 на підставі доручення засновників КОВ від 07.07.2005р. (а.с. 54-56), серед повноважень якого відсутнє право здійснювати розпорядження, зокрема, шляхом відчуження, майном КОВ.
При цьому згідно п.8 доручення передача повноважень ОСОБА_4. іншій особі може мати місце виключно стосовно вчинення дій, які ОСОБА_4. як повірений КОВ уповноважений виконувати від імені КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі”.
Виходячи з викладеного, гр. Шиянюк О.В. взагалі не мав повноважень на підписання договору безоплатної передачі УМК (очисних споруд) у власність Сільради, позаяк таке доручення представником КОВ ОСОБА_4. йому не видавалось, довіреністю від 30.08.2005р. ОСОБА_3 не надавалось право ані на підписання будь-якого договору стосовно нерухомого майна КОВ, ані на передачу у власність Сільраді спірного майна.
Таким чином, в ході дослідження в засіданні суду апеляційної інстанції додаткових доказів, наданих Сільрадою, повністю підтверджена правильність висновку місцевого господарського суду стосовно відсутності у ОСОБА_3., як особи, яка діяла від імені КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі”, повноважень на підписання договору про безоплатну передачу у власність територіальної громади Новофедорівської сільської ради ЦМК -очисних споруд у с. Залізний порт Голопристанського району Херсонської області.
Надання ОСОБА_3 дорученням від 30.08.2005р. права вчинити передачу очисних споруд Новофедорівській сільській раді повноважним представником КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” ОСОБА_4. жодним чином не може свідчити про спрямованість волі позивача на відчуження спірного майна шляхом безоплатної його передачі у власність відповідача, оскільки рішення засновників КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” такого змісту КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” не приймалось, а доказів зворотнього суду не надано.
Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив посилання позивача на вирішення даного спору в межах справи №13/204-О-09, порушеної господарським судом Херсонської області, взявши до уваги відмінність у предметі спору в цій справі від позовних вимог, заявлених в межах справи №5024/1525/2011.
Залишаючи в силі постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.06.2010р. по справі №13/204-О-09, Вищий господарський суд України в постанові від 09.12.2010р. окремо зауважив, що Новофедорівська сільська рада набула право власності за договором безоплатної передачі очисних споруд від 06.09.2005р., оскільки цей договір в судовому порядку недійсним не визнавався, а правова позиція КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі” щодо його нікчемності за відсутності нотаріального посвідчення є помилковою.
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що про порушення своїх прав у зв'язку з укладенням оспореного договору КОВ дізналася у зв'язку з поданням позову до Новофедорівської сільської ради про визнання недійсним рішення №14 від 06.05.2006р., яким було внесено доповнення в п.3 рішення №581 від 20.05.2005р. з наданням дозволу Голопристанському бюро технічної інвентаризації видати відповідачу свідоцтво про право власності на очисні споруди с. Залізний порт. КОВ „Інтертрейд груп Ел.Ел.Сі”, звертаючись з позовом, вказувала на нікчемність договору від 06.09.2005р., вважаючи його договором дарування, який вимагав нотаріального посвідчення, тобто не вбачала підстав для його оспорення в судовому порядку.
Натомість, про порушення своїх прав у зв'язку з його укладенням з порушенням вимог ст. 203 ЦК України та необхідність оспорення його в судовому порядку позивач дізнався у зв'язку з ухваленням судових рішень у справі №13/204-О-09, якими визнано безпідставним його уявлення щодо нікчемності цього правочину (ч.2 ст. 215 ЦК України).
За цих обставин, суд першої інстанції при застосуванні положень ч.1 ст. 261 ЦК України дійшов правильного висновку про початок перебігу строку позовної давності у вересні 2009р. та заявлення позову про визнання договору від 06.09.2005р. недійсним в межах встановленого ст. 257 ЦК України строку.
Скаржник, наполягаючи, що строк позовної давності сплив 21.04.2009р., тобто з закінченням трирічного строку з дня передачі йому спірного майна у власність за актом від 21.04.2006р., не наводить правового обґрунтування стосовно того, як пов'язана обставина передачі майна з початком перебігу позовної давності для вимог про визнання договору недійсним в контексті положення ч.1 ст. 261 ЦК України.
Згідно ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Виходячи з викладеного, визнання спірного договору недійсним відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 215, ч.2 ст. 203 ЦК України оскарженим судовим рішенням є обґрунтованим та відповідає вимогам закону.
Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, які у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для зміни або скасування ухваленого у справі рішення.
Посилання скаржника на здійснення реконструкції очисних споруд, утримання майна за рахунок коштів відповідача, тощо, не мають правового значення для вирішення спору про визнання договору недійсним, оскільки ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України пов'язує визнання правочину недійсним судом виключно з недодержанням сторонами вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України в момент його вчинення.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів залишає оскаржене судове рішення від 20.09.2011р. без змін як законне та обґрунтоване.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -
Постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду
Херсонської області від 20.09.2011 року по справі №5024/1525/2011 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.А. Мишкіна
Суддя М.В. Сидоренко
Суддя Л.О. Будішевська