"15" листопада 2011 р.Справа № 30/17-2524-2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Михайлова М.В.
суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.
При секретарі Герасименко Ю.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Севостьянова С.О., за довіреністю;
від відповідача 1: не з'явився, повідомлений належним чином;
від відповідача 2: не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс”
на рішення господарського суду Одеської області від 20 жовтня 2011 року
у справі № 30/17-2524-2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс”, юридична адреса: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Нова Долина; поштова адреса: м. Одеса, вул. Транспортна, 5
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс”, м. Одеса, Сабанєєв міст, 5/7, кв. 6;
2) Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус”, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 27/17-1
про стягнення 49 372, 11 грн.,-
У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс” про стягнення з відповідача збитків у сумі 36 352 грн. 80 коп., та упущеної вигоди у сумі 6 994 грн. 30 коп.
Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 21.07.2011р. позивач просив стягнути з відповідача втрати у розмірі 36 352 грн. 80 коп. та упущену вигоду у сумі 13 019 грн. 31 коп.
Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву від 22.07.2011 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 серпня 2011 року по справі № 30/17-2524-2011 до участі у справі у якості іншого відповідача судом залучено Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус”.
Відзив на позовну заяву від зазначеного відповідача до суду першої інстанції не надходило.
Рішенням господарського суду Одеської області від 20 жовтня 2011 року по справі № 30/17-2524-2011 (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20 жовтня 2011 року по справі № 30/17-2524-2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач 1 не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу.
15 листопада 2011 року до апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшла телеграма з повідомленням про надання відзиву на апеляційну скаргу, однак самого відзиву на момент розгляду апеляційної карги в судовому засіданні 15.11.2011 року не надійшло, тому справа розглядалася за наявними в ній документами.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників відповідачів, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 03.11.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.
Від відповідачів, представники яких не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та перевірено апеляційним судом, 04 квітня 2011р., о 05 годині 45 хв. за адресою: м. Одеса, вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 13-а, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено цінову стелу, розташовану на АЗС «Веста». Наїзд на стелу здійснив гр. ОСОБА_1. під час керування службовим автотранспортом ТОВ „Сейп Автотранс”.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 05.05.2011р. у справі № 3-2829/11, яка набрала законної сили, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на ОСОБА_1. адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. ОСОБА_1. в судовому засіданні провину свою визнав повністю.
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Але, згідно ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За приписами ст. 22.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з Полісом № ВЕ/3266140 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) дорівнює 25 500 грн. В рішенні господарського суду вказано, що в порушення ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ТОВ „Веста Сервіс” не звернулося до страхової компанії із заявою на отримання страхового відшкодування .
Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується. Відповідно до ст.35.1. вказаного Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Але зі змісту вказаної статті не вбачається, що подання заяви про страхове відшкодування є обов'язком потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи позивач таким правом не скористався.
Крім того ст.22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено інше.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1172 цього ж Кодексу юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків. Таким чином зміст ст.22 ЦК України повністю кореспондується зі змістом ст.1187,1172 того ж кодексу, що надає Позивачу обрати спосіб захисту порушених прав.
Під час оцінки доказів та вивчення матеріалів справи господарський суд дійшов висновку, що втратами позивача могла би бути вартість пошкодженої стели, а не вартість нової стели в розмірі 36352,80 грн., визначеної договором підряду № 10 від 10.06.2011 р. (є в матеріалах справи), укладеним між ТОВ «Веста Сервіс»та ПВКП «Донбас». Також суд зазначає, що зазначена сума не співпадає із сумою, визначеною як втрати у Звіті ПП «Експертна оцінка майна»(є в матеріалах справи) по визначенню вартості ремонтно-відновлювальних робіт та заподіяної матеріальної шкоди, та яка становить 34516,80 грн.
Колегія суддів вважає, що висновок щодо розміру втрат позивача, який може дорівнювати вартості пошкодженої стели, а не вартості нової стели, є необґрунтованим.
Так, статтею 1192 Цивільного кодексу України та пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В матеріали справи є Звіт ПП «Експертна оцінка майна», який є суб'єктом оціночної діяльності та зроблений оцінювачем, зареєстрованим в Державному реєстрі оцінювачів (т.4, а.с.80-85), відповідно до якого сума матеріальної шкоди, нанесеної власнику стели, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.25 Чапаївської дивізії, складає 34 516,80 грн. Колегія суддів вважає, що ринкова ціна може бути і більше ніж 40 608,00 грн.( за договором підряду), але реальна вартість втраченого майна складає 34 516,80 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується упущеної вигоди, то колегія суддів вважає, що ця вимога не є обґрунтованою та не підтверджена належними та допустимими доказами, якими не можуть бути фіскальні чеки на покупку пального у місяці, що передували дорожньо-транспортній пригоді. Крім того позивачем не доведено, що зниження кількості продажу пального на АЗС відбулося саме з вини відповідача.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду частковому скасуванню, а позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс”, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Нова Долина, на рішення господарського суду Одеської області від 20 жовтня 2011 року по справі № 30/17-2524-2011 задовольнити частково.
Рішення господарського суду скасувати частково.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс” збитки у сумі 34 516, 80 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сейп Автотранс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс” 346, 21 грн. витрат на держмито, 164, 96 витрат на інформаційно -технічно забезпечення судового процесу, 172, 60 грн. витрат на держмито за розгляд апеляційної скарги.
В решті частині рішення господарського суду залишити без змін.
Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 21 листопада 2011 року.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: А.І. Ярош
Суддя: О.О. Журавльов