"17" листопада 2011 р.Справа № 5024/1353/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання: Н.Г. Попові
за участю представників сторін:
від відповідачів -О.М. Верещак (Херсонська міська рада)
представники позивача та іншого відповідача у судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонської міської ради
на рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2011 р.
у справі №5024/1353/2011
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2
до відповідачів:
1) Херсонської міської ради,
2) Виконавчого комітету Херсонської міської ради
про визнання рішення незаконним та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні майном
В липні 2011 року Приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонської міської ради та Виконавчого комітету Херсонської міської ради про визнання рішення Виконкому Херсонської міськради № 336 від 21.06.2011 р. незаконним та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні кафе, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання виконкому міськради знести тимчасову огорожу навколо кафе. В обґрунтування позовних вимог ПП ОСОБА_3 послався на те, що зазначене кафе належить йому на праві приватної власності згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.02.2010 р. № 25410959. (а.с. 2-3).
10.08.2011 р. позивач уточнив свої позовні вимоги: просив визнати недійсним п.1.5. рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 336 від 21.06.2011 р., яким зобов'язано ПП ОСОБА_2 демонтувати за власні кошти самочинно встановлену малу архітектурну форму -кіоск з літнім майданчиком, АДРЕСА_1 та усунути перешкоди в користуванні кафе, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання виконкому Херсонської міськради знести тимчасову огорожу навколо кафе. (а.с. 27-28).
Заявою від 13.09.2011 р. позивач відмовився від вимоги про усунення перешкод в користуванні майном. (а.с. 56).
Відзиви на позов відповідачі не надали.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.09.2011 р. (суддя Демченко Л.М.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 14.09.2011р., позов задоволено частково. Визнано недійсним п. 1.5. рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради № 336 від 21.06.2011 р. про зобов'язання ПП ОСОБА_2 демонтувати за власні кошти самочинно встановлену малу архітектурну форму -кіоск з літнім майданчиком, по АДРЕСА_1. Провадження в частині позовних вимог про зобов'язання Виконкому Херсонської міської ради усунути перешкоди в користуванні кафе припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України. (а.с. 54-60 т.3).
Не погодившись з даним рішенням, Херсонська міська рада 11.10.2011 р. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати, провадження у справі зупинити, оскільки зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах.
Відзиви на апеляційну скаргу позивач та інший відповідач не надали.
У судовому засіданні представник Херсонської міської ради уточнив позовні вимоги і просив суд припинити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2001 р. між Херсонською міською радою „Орендодавець” та ПП ОСОБА_2 „Орендар” укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Херсонському міському управлінні земельних ресурсів, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 951 від 18.12.2001 р. Відповідно до умов договору, Орендодавець передав, а Орендар набув право на оренду земельної ділянки з метою несільськогосподарського призначення під розміщення кіоску з літнім майданчиком, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в районі міської набережної. (а.с. 48-49).
Відповідно до витягу Херсонського державного бюро технічної інвентаризації про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.02.2010 р. № 25410959 Приватний підприємець ОСОБА_2 є власником кафе, загальною площею 32,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. (а.с. 10).
21.06.2011 р. Виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення №336 „Про демонтаж малих архітектурних форм”. Згідно п.1.5 вказаного рішення, зобов'язано ПП ОСОБА_2 демонтувати до 01.07.2011 р. за власні кошти малу архітектурну форму - кіоск з літнім майданчиком. (а.с. 13).
За запитом суду першої інстанції Херсонським державним бюро технічної інвентаризації надано довідку № 1452 від 06.09.2011 р., в якій зазначено, що ПП ОСОБА_2 належить кафе загальною площею 32,6 кв.м. літ. „А”, а саме: 1-склад -9,4 кв.м. 2-торгівельний зал -15,9 кв.м., 3 -туалет -2,3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, будинок без номеру, згідно рішення господарського суду Херсонської області від 26.08.2008 р. справа № 2/424-ПН-08. (а.с. 42).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Згідно приписів ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку стосовно того, що безпідставним є посилання в спірному рішенні Виконавчого комітету Херсонської міської ради на самовільне будівництво та зобов'язання ПП ОСОБА_2 демонтувати самочинно встановлену малу архітектурну форму, оскільки право власності позивача зареєстроване в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації у встановленому законом порядку і є нерухомим майном, а не малою архітектурною формою, як зазначено в спірному рішенні.
У зв'язку з відмовою позивача від вимоги щодо зобов'язання Виконкому Херсонської міської ради усунути перешкоди в користуванні кафе, то місцевий господарський суд правомірно припинив провадження по справі в цій частині позовних вимог на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Щодо посилання скаржника на непідвідомчість даної справи господарським судам, то судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає розгляду в господарських судах України.
Згідно приписів п.6 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам, зокрема, підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до ст. 20 ГПК України, ст. ст. 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2010 р. № 10 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” передбачено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
а) про оскарження рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;
б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, врегульованими господарським договором;
в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;
г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського та цивільного законодавства.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмету спору, а також вищезазначених правових норм, судова колегія дійшла висновку, що даний спір є приватноправовим спором господарюючого суб'єкта із суб'єктом владних повноважень, а тому він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
З урахуванням викладеного, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд
Рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2011 р. у справі № 5024/1353/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук
Повний текст постанови підписано 21.11.2011 р.