Справа № 1115/2-а-4/11
28 січня 2011 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі судді ЩЕНЮЧЕНКА С.В., за відсутністю сторін, розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі -заявник, позивач, ОСОБА_1) до управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі -відповідач, управління праці та соціального захисту населення) про визнання протиправними дій відповідача та покладення на нього зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
У грудні 2010 р. у Новомиргородський районний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення про визнання протиправними дій відповідача та покладення на нього зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Позивач стверджує, що відповідач не нарахував та не виплатив у повному обсязі допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку із 11.12.2008 р. по 31.10.2010 р.
Тому просить суд зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як це передбачено ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, за вище згаданий період, виплачувати щомісячну державну допомогу надалі, а також покласти судові витрати у справі на відповідача.
За ухвалою судді від 31.12.2010 р. було відкрите скорочене провадження за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення про визнання протиправними дій відповідача та покладення на нього зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період із 01.06.2010 р. по 31.10.2010 р.
Тоді ж позовна заява ОСОБА_1 у частині визнання протиправними дій відповідача та покладення на нього зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період із 11.12.2008 р. по 31.05.2010 р. була залишена без розгляду.
У січні 2011 р. позивач подала до суду заяву про збільшення розміру власних позовних вимог, бо вимагає покласти вище згадані зобов'язання за листопад-грудень 2010 р.
25.01.2011 р. до суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, згідно яким він вважає вище згадані вимоги безпідставними.
Оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов частково із таких міркувань.
За змістом ст. 3 та п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є публічно-правовими.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України (далі -Конституції) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Як вбачається із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України.
Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім -своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Як витікає із положень Закону “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” (далі -Закону):
ч. 1 ст. 1 -громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
ст. 3 -одним з видів державної допомоги сім'ям з дітьми є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
ч. 1 ст. 4 -покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
ч. 1 ст. 5 -державну допомогу сім'ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
ч. 1 ст. 13 -право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
ч. 1 ст. 15 -допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
ч. 2 ст. 15 -допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
п. 3 Розділу VIII “Прикінцеві положення” - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Відповідно до абз. 1 п. 22 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. “Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. № 13 зупинено дію абз. 1 п. 22 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. №1751 “Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми”.
У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Тому із грудня 2008 р. вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За час перебування у відпустці по догляду за дитиною позивач отримувала допомогу в розмірі 130 грн. щомісяця із червня по грудень 2010 р.
28.10.2010 р. вона звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років в розмірі прожиткового мінімуму для дитини до 6 років.
Згідно відповіді управління праці та соціального захисту населення від 28.11.2010 р. їй в перерахунку було відмовлено через суперечливість правового регулювання.
Відповідно до вимог КАС України:
ч. 1 та ч. 2 ст. 2 -завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
ч. 3 та ч. 4 ст. 8 -звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
ч. 1 ст. 71 -кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
ч. 2 ст. 71 -в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як витікає із положень Конституції України:
ст. 22 -конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
ст. 64 -конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Рішенням від 09 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу (2542-14) при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу (2542-14) конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу (2542-14) і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет -встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що “зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України” (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Тлумачення словосполучення “звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина”, що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким “конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод -це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.
Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України Ш-рп/2007 від 09.07.2007 р. зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 р. не поширюється.
Згідно вимогам Бюджетного кодексу України:
пп. 3, 4 ст. 22 -управління праці та соціального захисту населення, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.
ст. 23 -управління праці та соціального захисту населення може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов'язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
У справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної допомоги по догляду за дитиною засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка сімей з дітьми, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначив, що зміст прав і свобод людини -це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини -це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод -це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Встановивши державну допомогу по догляду за дитиною до трьох років, держава взяла на себе відповідні зобов'язання щодо виплати даної допомоги.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист сімей з дітьми.
Зважаючи на викладене, посилання відповідача на невнесення змін до чинного законодавства та неможливості у зв'язку з цим виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах передбачених Законом, не приймається судом до уваги, оскільки норма ст. 15 вказаного Закону із 09.07.2007 р. підлягає застосуванню.
Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, а питання щодо здійснення нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відносяться до компетенції управління праці та соціального захисту населення, суд визнав необхідним зобов'язати управління праці та соціального захисту населення здійснити зазначений перерахунок.
Конституційний Суд України в рішенні від 20.03.2002 р. зазначив, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 ст. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 та п. 19 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України).
Ст. 1 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 р. прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлено з 1 січня 2010 року -755 грн., з 1 квітня -767 грн., з 1 липня -771 грн., з 1 жовтня -787 грн., з 1 грудня -799 грн.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Доводи відповідача про відсутність кошторисних призначень для реалізації ч. 1 ст. 15 Закону не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Статтею 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 22-23, N 24-25, ст. 263, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2254-VI (2254-17) від 13.05.2010 р., ВВР, 2010, N 30, ст. 395, N 2354-VI (2354-17) від 17.06.2010 р., ВВР, 2010, N 32, ст.452, N 2356-VI ( 2356-17) від 17.06.2010 р., ВВР, 2010, N 32, ст. 453, N 2461-VI (2461-17) від 08.07.2010 р.) Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини.
Таким чином, нарахування та виплата у 2010 році допомоги сім'ям з дітьми повинні здійснюватися відповідно до норм вище згаданого Закону.
Нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 15 Закону.
Крім того, відповідно до Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 р. № 780:
п. 2 -управління праці та соціального захисту населення районної держадміністрації у своїй діяльності керується “ Конституцією України ( 254к/96-ВР) та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, розпорядженнями голови районної держадміністрації, актами відповідного органу місцевого самоврядування, а також положенням про управління”;
п. 3 -основними завданнями управління є: “забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про працю, зайнятість, трудову міграцію, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення, соціальний захист та соціальне обслуговування населення...; призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством...; виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”;
п. 4 -управління відповідно до покладених на нього завдань: “5 здійснює державний контроль за додержанням законодавства про соціальний захист та соціальне обслуговування населення ...; 9 забезпечує надання відповідно до законодавства державної допомоги сім'ям з дітьми, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, особам, які мають права на пенсію, та інвалідам, а також інших видів державної допомоги”;
п. 11 -управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачеві виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Викладені судом обставини підтверджуються зібраними у справі письмовими доказами: офіційними документами позивача, які посвідчують її особу та правовий статус, заявою ОСОБА_1 до відповідача, довідкою, листом, інформацією та письмовими запереченнями управління, а також іншими матеріалами справи.
Враховуючи те, що позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вона має право на отримання передбаченої Законом державної допомоги.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо отримання допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Тому слід зобов'язати управління праці та соціального захисту населення нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” за період із 01.06.2010 р. по 31.12.2010 р. у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, із урахуванням раніше проведених виплат.
За даними відповідача позивачеві щомісячно нараховувалась та виплачувалась допомога в наступних розмірах: червень-жовтень 2010 р. -по 130,00 грн., тобто управлінню потрібно додатково нарахувати та виплатити решту боргу за досліджуваний період.
Таким чином, адміністративний позов підлягає незаперечному задоволенню в обумовленому судом обсязі, бо захистити позивачеві власні права іншим шляхом неможливо.
Як витікає з вимог ст. ст. 2, 4, 6, 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється лише на публічно-правові спори, тобто не допускається постановлення рішень про покладення зобов'язання на майбутнє, до виникнення такого спору.
Тому у решті позовних вимог потрібно відмовити.
Згідно положенням ст. ст. 256-257 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів -у межах суми стягнення за один місяць.
Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.
Як витікає із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач долучила до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору у сумі 3,40 грн.
Таким чином, її вимоги щодо відшкодування судових витрат у зазначеному розмірі підлягають задоволенню, бо вони документально підтверджені.
Ураховуючи наведене, оцінюючи перелічені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і всебічному з'ясуванні обставин в адміністративній справі в їх сукупності, на підставі ст. ст. 22, 46, 64, 68, 75, 92, 95, 152 Конституції України, ст. ст. 1, 3-5, 13, 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”, ст. 1 Закону України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20.10.2009 р. № 1646-VI, рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 (у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян), підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст. ст. 54, 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік”, ст. 70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 р. за № 780, Порядку призначення та виплати державної грошової допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. за № 1751, ст. ст. 1-6, 9-10 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, керуючись ст. ст. 2-4, 6, 8, 17, 71-72, 99-104, 111-112, 121, 158-163, 167, 183-2, 185-186, 256-257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання протиправними дій відповідача та покладення на нього зобов'язання нарахувати і виплатити недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” за період із 01 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року у розмірах, що дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” за період із 01 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року у розмірах, що дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Звернути постанову про присудження виплати щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3 (три) гривні 40 коп.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з дня отримання копії постанови.
Суддя Новомиргородського
районного суду С. В. Щенюченко