донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.11.2011 р. справа №8/217/08
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Манжур В.В.
суддівАзарової З.П., Будко Н.В.
при секретарі Пеленовій О.О.
за участю представників сторін:
від скаржника (прокурор): не з'явився
від позивача:не з'явився
від відповідачане з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, м.Запоріжжя
на рішення
господарського суду Запорізької області
від08.04.2008р.
по справі№ 8/217/08 (суддя Попова І.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Прокуб», м.Запоріжжя
доЗапорізької міської ради, м.Запоріжжя
провизнання права власності
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Прокуб», м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької міської ради, м.Запоріжжя про визнання права власності на об'єкт нерухомості -будівлю «Б», яка розташована на земельній ділянці площею 0,6195 га в м.Запоріжжі, по вул.Перемоги, 74Б.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.04.2008р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Прокуб», м.Запоріжжя задоволені в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав земельну ділянку в оренду на законних підставах та здійснив на ній будівництво об'єкту нерухомості, який згідно технічного висновку знаходиться у задовільному стані, відповідає своєму функціональному призначення та придатний до експлуатації.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, м.Запоріжжя звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2008р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник вважає, що судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно засновані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2011р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області було залишено без розгляду, з посиланням на приписи ст.93 ГПК України.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2011р. ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 01.07.2011р. скасовано, а справу № 8/217/08 передано Донецькому апеляційному господарському суду для розгляду апеляційної скарги зі стадії прийняття апеляційної скарги до провадження.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.10.2011р. за апеляційною скаргою Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, м.Запоріжжя порушено апеляційне провадження та скаргу призначено до розгляду.
Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Прокуб»у відзиві від 28.10.2011р. проти вимог скаржника заперечує, посилаючись на правомірний та законний висновок суду першої інстанції, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, в рішення господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Запорізька міська рада у клопотанні від 01.11.2011р. просить розглядати справу без участі її представника, у зв'язку із зайнятістю всіх представників в інших судових процесах.
Скаржник та представник позивача у судове засідання не з'явились, причину неявки до суду не повідомили, незважаючи на те, що про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка скаржника та представників сторін не визвалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2005р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Прокуб»(орендар) був укладений договір оренди землі, згідно якого орендареві в строкове платне користування передана земельна ділянка загальною площею 0,6195 га, за адресою: м.Запоріжжя, Прибережна автомагістраль, для розташування автокомплексу, про що складений акт прийому-передачі.
За поданням орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»від 07.08.2006р. за вих. № 14490 земельній ділянці, орендованій Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Прокуб», присвоєно адресу: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 74б.
На орендованій земельній ділянці Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Прокуб»без отримання у встановленому законом порядку дозволу на будівництво було збудовано будівлю охорони літ.Б загальною площею 9,4кв.м з метою забезпечення цілодобової охорони всієї площі земельною ділянки та розташованого на ній автокомплексу.
Частинами 3 та 4 статті 375 Цивільного кодексу України передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створені нової речі -самочинному будівництві були порушені.
Згідно з частинами першою та другою цієї статті кодексу, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною третьою статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкта.
За змістом частини п'ятої ст.376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
При цьому, дотримання прав інших осіб пов'язане із встановленням факту дотримання будівельних норм і правил, що, як правило, підтверджується висновками експертів, спеціалістів будівельників та уповноважених органів.
До обставин, які підлягають встановленню та підтвердженню допустимими доказами, належать технічні характеристики об'єкта нерухомості.
Виходячи з технічного висновку ТОВ «Архиона»№ 1 від 01.04.2008р., технічний стан будівлі «Б»на період обстеження (квітень 2008р.) задовільний, розміщення будівлі охорони відповідає вимогам ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень», будівля придатна для подальшої експлуатації.
На час звернення до господарського суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Прокуб»володіє, користується та розпоряджається об'єктами нерухомості на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.10.2009р.
При цьому, Товариство є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди.
За приписами ст.95 Земельного кодексу України та ст.25 Закону України «Про оренду землі», орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про планування та забудову територій»(в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі від 17.02.2005р.), у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.
За умовами договору, земельна ділянка передана Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробничому підприємству «Прокуб»саме для розташування автокомплексу.
Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено додержання Орендарем цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, відсутність порушення прав інших осіб, у відповідності до ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного та законного висновку щодо наявності всіх правових підстав для визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості у судовому порядку.
На підставі наведеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання скаржника про те, що судом першої інстанції не були у повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають матеріалам справи не знайшли свого підтвердження.
Отже, відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що, відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2008р. у справі № 8/217/08 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права та не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 08.04.2008р. у справі № 8/217/08 -залишити без задоволення, рішення господарського Запорізької області від 08.04.2008р. у справі № 8/217/08 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.
Головуючий В.В.Манжур
Судді: З.П.Азарова
Н.В.Будко
Повний текст постанови підписаний 01.11.2011р.
Надруковано 7 примірників:
1 -прокурору (скаржнику)
1 -інспекції
1 -позивачу
1 -відповідачу
1 -у справу
1 -ГСЗО
1 -ДАГС