донецький апеляційний господарський суд
04.11.2011
Постанова
Іменем України
02.11.2011 р. справа №15/127/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівБойченко К.І.
Діброви Г.І., Шевкової Т.А.
при секретарі судового засідання Кондрашової Н.М.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. -довір №б/н від 09.09.2011р.
від відповідача:не з'явився.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність»м.Луганськ
на рішення господарського судуЛуганської області
від12.09.2011р.
по справі№15/127/2011 (суддя Пономаренко Є.Ю.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес»м.Макіївка Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність»м.Луганськ
простягнення 24 858 грн. 79 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес»м.Макіївка Донецької області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність»м.Луганськ про стягнення 24 858 грн. 79 коп., з яких 21 213 грн. 05 коп. -боргу, 1 621 грн. 49 коп. -пені, 496 грн. 91 коп. -3% річних та 1 527 грн. 34 коп. -індексу інфляції.
В ході розгляду справи позивач надав пояснення, якими просив пункт перший прохальної частини позову просив не розглядати.
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.09.2011р. у справі №15/127/2011 (суддя Пономаренко Є.Ю.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес»борг у сумі 20 565 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 42 грн. 27 коп., інфляційні втрати в сумі 82 грн. 26 коп., пеню в сумі 218 грн. 33 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 209 грн. 08 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 198 грн. 49 коп. У задоволенні позовних вимог в залишковій частині відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність»м.Луганськ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також нез'ясування обставин справи в повному обсязі. Вказує на те, що позивачем обрано невірним спосіб захист свого порушеного права. Крім того, вважає, що у позивача не виникло право вимоги за договором на виготовлення поліграфічної продукції №15773/1023 від 01.12.2009р., оскільки товар позивачем відповідачу не передавався.
Відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, причин нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомив.
Позивач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення господарського суду Луганської області від 12.09.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення. У судовому засіданні представник позивача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення апеляційного провадження від 07.10.2011р. сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес» (далі -постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність»(далі - покупець) укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції від 01.12.2009р. №15773/1023 (далі -договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця поліграфічну продукцію (далі -продукція) згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, і не суперечить вимогам ДЗСТ 12301-81 (коробки), ДЗСТ 12303-80 (пачки) -для етикет очної продукції ТУ У 21.2-32698336-001:2008), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно сплатити на умовах, передбачених договором.
Згідно п. 3.3 договору, покупець здійснює оплату на умовах: 50% передплати протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку к оплаті, решту суми в розмірі 50% протягом 7 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено сторонами в специфікації на конкретну партію товару.
На виконання умов договору сторонами були підписані специфікації: №1 від 08.07.2010р. на суму 648 грн. 00 коп., №2 від 28.07.2010р. на суму 15 751 грн. 05 коп., №3 від 28.07.2010р. на суму 25 814 грн. 00 коп.
Як вбачається зі змісту специфікації №1 від 08.07.2010р. іншого строку оплати товару не передбачено, тобто відповідно до умов п. 3.3 договору, оплата за продукції повинна бути здійснена протягом 7 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Специфікаціями №2 від 28.07.2010р. та №3 від 28.07.2010р. визначений строк оплати - 50 % передплати протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку к оплаті, решту суми в розмірі 50% перед відвантаженням товару на склад покупця за 3 календарних днів до моменту підписання видаткової накладної. Постачальник повідомляє покупця про відвантаження товару в телефонному режимі.
Оцінивши зміст спірного договору, судова колегія дійшла висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, змістом специфікації №1 від 08.07.2010р. іншого строку оплати товару не передбачено, тобто відповідно до умов п. 3.3 договору, оплата за продукції повинна бути здійснена протягом 7 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи той факт, що позивачем не надано доказів підписання сторонами видаткової накладної, тобто передачі продукції, визначеної в специфікації №1 від 08.07.2010р., господарський суд дійшов вірного висновку, що право вимагати стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 648 грн. 00 коп. за вказаною специфікацією у позивача не настало.
Специфікаціями №2 від 28.07.2010р. та №3 від 28.07.2010р. визначений строк оплати - 50 % передплати протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку к оплаті, решту суми в розмірі 50% перед відвантаженням товару на склад покупця за 3 календарних днів до моменту підписання видаткової накладної. Постачальник повідомляє покупця про відвантаження товару в телефонному режимі.
З наведеного вбачається, що оплата за продукцію за специфікаціями №2 від 28.07.2010р. та №3 від 28.07.2010р. має бути здійснена до передачі товару.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 25.10.2010р. №б/н, направленого на адресу відповідача, позивач підтвердив отримання 09.09.2010р. оплати в розмірі 50% від ТОВ «Співдружність», проти чого останній не заперечував.
Претензією №183 від 02.06.2011р. позивач зазначив, що ним виготовлено продукцію, визначену у специфікаціях до договору №15773/1023 від 20.09.2010р. та вказано, що після оплати решти вартості продукції продавець відвантажить товар на склад відповідача. Докази надсилання зазначеної претензії містяться в матеріалах справи (а.с.14).
У зв'язку з наведеним, на господарський суд дійшов вірного висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду щодо стягнення боргу за специфікаціями №2 та №3 від 28.07.2010р., у останнього виникло право вимоги по оплаті 50% вартості продукції, а тому позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтовано задоволені.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просив стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 1 527 грн. 34 коп. та 3% річних в розмірі 496 грн. 91 коп.
Враховуючи те, що грошове зобов'язання у відповідача виникло лише за специфікаціями №2 та №3 від 28.07.2010р. після направлення претензії №183 від 02.06.2011р., господарським судом обґрунтовано присуджено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 42 грн. 27 коп. та індекс інфляції в розмірі 82 грн. 26 коп.
Також позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 621 грн. 49 коп. за період з 23.09.2010р. по 04.07.2011р.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543-96-ВР передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 5.4 договору визначено, що у разі несплати або неповної сплати продукції, в обумовлені договором строки, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення.
Відповідно до ст.ст. 216 -218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Виходячи з того, що грошове зобов'язання у відповідача виникло лише за специфікаціями №2 та №3 від 28.07.2010р. після направлення претензії №183 від 02.06.2011р., судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості та стягнення пені в розмірі 218 грн. 33 коп.
В ході розгляду справи господарським судом, позивач надав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог та судових витрат, що були сплачені позивачем при поданні позовної заяви до суду, а саме 25 343 грн. 39 коп.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського щодо незадоволення зазначеного клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тобто умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача може зникнути, зменшитися за кількістю. В обґрунтування клопотання позивачем не було представлено жодних доказів, з яких би вбачалось, що саме не вжиття такого запобіжного заходу, як накладення арешту на грошові кошти відповідача утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, яке буде прийнято за результатами розгляду справи №15/127/2011. Тобто, клопотання базується лише на внутрішніх особистих припущеннях позивача і жодного документу ним в обґрунтування клопотання не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 12.09.2011р. у справі №15/127/2011 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність»м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 12.09.2011р. у справі №15/127/2011 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 12.09.2011р. у справі №15/127/2011 - залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді: Г.І.Діброва
Т.А.Шевкова
Надруковано 6 прим.:
1-2. Позивачу (2 адр.);
3. Відповідачу;
4. У справу,
5. ДАГС,
6. ГСЛО