донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
09.08.2011 р. справа №12/200пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:Малашкевича С. А.
Азарової З. П., Богатиря К. В.
при секретарі судового засідання Рудченко О. О.
за участю прокурора:
за участю представників сторін: Кравцова В. І.
від позивача:ОСОБА_1 -за довір.
від відповідача:не з'явились
від третьої особине з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради
на рішення
господарського суду Донецької області
від05.10.2010 р.
по справі№ 12/200пн (суддя -Склярук О. І.)
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСК «Північний», м. Донецьк
до відповідача:Приватного підприємства «Агентство правового сприяння», м. Донецьк
третя особаДонецька міська рада, м. Донецьк
провизнання права власності на переплановану адміністративну будівлю (літ. Е-5) за адресою: 83050 м. Донецьк, пр.. Ватутіна, 2 загальною площею 1163,6 кв. м.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСК “Північний», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства “Агенство правового сприяння” м. Донецьк про визнання права власності на переплановану адміністративну будівлю ( літ Е-5) за адресою 83050 м. Донецьк, пр. Ватутіна, 2 загальною площею 1163, 6 кв.м.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2010 р. у справі № 12/200пн позов задоволений в повному обсязі, внаслідок чого: визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю “СК “Північний”, м. Донецьк, пр. Ватутіна, 2 ЄДРПОУ 34500552 на переплановану адміністративну будівлю ( літ Е-5) за адресою: 83050, м.Донецьк, пр. Ватутіна, 2 загальною площею 1163, 6 кв.м.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано приписами ст. ст. 316, 319, 320, 321, 328-345, 376 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок здійснення права власності в спільній часткової власності та визначають можливість визнання права власності особи на самочинно збудоване майно в судовому порядку.
Не погодившись з судовим рішенням, заступник прокурора Донецької області подав в особі Донецької міської ради апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким відмовити у позові, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора посилається на те, що господарським судом першої інстанції: не враховано, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення; не встановлено наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання; не встановлено яким чином порушуються права особи, до якої позивачем пред'явлено позов; не звернуто уваги на пункт 16 договору оренди земельної ділянки від 04.08.10 р., який укладений між Донецькою міською радою та ТОВ «ДСК «Північний», яким заборонена самовільна забудова земельної ділянки; не вірно визначений характер правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем та невірно вибраний спосіб їх захисту.
В судовому засіданні прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити.
Від Донецької міської ради надійшов лист від 19.07.2011 р. № 01/15-4032, в якому вона повідомила, що підтримує доводи апеляційної скарги заступника прокурора Донецької області, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просить розглянути справу за відсутністю її представника.
В судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явились, хоча про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду справи явка представників сторін не була визнана обов'язковою.
Враховуючи викладене та приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників відповідача та Донецької міської ради.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правільність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.
29.09.2008 року між АТЗТ “Перший Донецький авторемонтний завод” (продавець) та ТОВ «ДСК «Північний»( покупець) укладений договір купівлі-продажу, за яким ТОВ «ДСК «Північний»набуло у власність будівлю виробничо-побутових приміщень літ. Е-5 загальною площею 1299,7 кв.м, за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна,2.
23.07.2010 р. Донецькою міською радою прийнято рішення за № 46/44 “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “ДСК “Північний” земельної ділянки в оренду для експлуатації існуючої будівлі виробничо-побутових приміщень по пр. Ватутіна, 2 у Ворошиловському районі».
04.08.2010 р. на підставі зазначеного рішення, між Донецькою міською радою та ТОВ «ДСК «Північний»укладений договір оренди земельної ділянки б/н, згідно якого ТОВ «ДСК «Північний»передана земельна ділянка несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410136300:00:001:1225) для експлуатації існуючої будівлі виробничо-побутових приміщень, яка знаходиться на території Ворошиловського району по пр. Ватутіна, 2.
26.06.2009 р. між ТОВ «ДСК «Північний»та Приватним підприємством «Агенство правового сприяння» був укладений договір оренди нежитлового приміщення б/н, відповідно до якого останньому було передано у строкове платне користування нежитлове приміщення № 2 площею 14.2 кв.м., розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі.
ТОВ «ДСК «Північний»листом від 03.08.2010 р. № 03/10 повідомив відповідача, що у зв'язку з закінченням внутрішнього перепланування і ремонту адміністративної будівлі, передане в оренду вищезазначене приміщення необхідне йому для власного користування, у зв'язку з чим просив відповідача з'явитися для розірвання вище зазначеного договору оренди нежилого приміщення від 26.06.2009 р. Але, листом від 26.08.2010 р. № 26/01 відповідач відмовився розірвати зазначений договір, з посиланням на відсутність підстав для його дострокового розірвання та відсутність у ТОВ «ДСК «Північний»повноважень вимагати розірвання договору оренди, оскільки останній не є його власником.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСК “Північний»та визнання за ним права власності на переплановану адміністративну будівлю ( літ Е-5) за адресою 83050 м. Донецьк, пр. Ватутіна, 2 загальною площею 1163, 6 кв.м., з наступних мотивів.
Відповідно до положень ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пункт 1 ч.2 ст.16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
За приписами ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Стаття 376 ЦК України, передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого майна саме в судовому порядку.
Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим приміщенню, оскільки за матеріалами справи спірне приміщення розташоване на земельній ділянці, а його переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення.
За змістом частини 5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Позивач саме на підставі ч.5 ст.376 ЦК України реалізував своє право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.
Матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом не встановлені особи, права яких могли б бути порушені внаслідок визнання права власності на самочинно реконструйовану будівлю позивача. Заявник апеляційної скарги наявність таких осіб також не довів.
Місцевий господарський суд надав належну правову оцінку спірних правовідносин в контексті застосування ст.16 ЦК України, ст.376 ЦК України, вірно врахував, що позивач мав право на звернення до суду за захистом права власності, оскільки порушується у тому числі і право щодо використання будівлі у підприємницькій діяльності, як елемент речового права власності.
В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. з протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянта стосовно порушення позивачем п. 16 договору оренди земельної ділянки від 04.08.2010 р., який укладений між Донецькою міською радою та ТОВ «ДСК «Північний», яким заборонена самовільна забудова земельної ділянки, оскільки позивачем була зроблена реконструкція чинної будівлі, а саме здійснене внутрішнє перепланування, що призвело до зменшення площі, тобто факт самочинної забудови земельної ділянки доведено не було.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ СК «Північний» обґрунтовані та доведені належним чином.
За таких умов, колегія суддів вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради на рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2010 р. у справі № 12/200пн -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2010 р. у справі № 12/200пн -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя С.А. Малашкевич
Судді: З.П. Азарова
К. В. Богатир