донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.07.2011 р. справа №12/189пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:Малашкевича С. А.
Азарової З. П., Богатиря К. В.
при секретарі судового засідання:
Бліновій О. О.
за участю прокурора:
за участю представників сторін: Пономарьов А.О.
від позивача:ОСОБА_6- за довірен.
від відповідача:ОСОБА_7 -за довірен.
від третіх осіб:не прибули
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від14.10.2010 р.
у справі№ 12/189пн (суддя Склярук О. І.)
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Донецьк
до Малого підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Торго-Уголь», м. Донецьк
проВизнання права власноті
за зустрічним позовомМалого підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Торго-Уголь», м. Донецьк
до1)Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Донецьк
2)Закритого акціонерного товариства Фірма «Вугілляторгобслуговування», м. Донецьк
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1) Донецької міської ради, м. Донецьк
2)Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк;
3)Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», м. Донецьк
провизнання права власності
Фізична особа-підприємець ОСОБА_8, м. Донецьк звернувся до Малого підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь” м. Донецьк про визнання права власності на 3/100 частки у будівлях складу літ. У-1 та АБК літ. Ц-2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.
Мале підприємство -товариство з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь” м. Донецьк в свою чергу подало зустрічний позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, м. Донецьк про:
- виділення будівлі складу літ. У-1 загальною площею 716,5 кв.м. та будівлі адміністративно-побутового комплексу літ. Ц-2 загальною площею 194,4 кв.м. які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 у натурі з виключенням її зі складу об”єкту “будівлі” зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1;
- припинення права спільної власності на 9/100 об'єкту за типом будівлі зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
- визнання права власності на самочинно переобладнану з будівлі майстерні будівлю складу літ. У-1 загальною площею 716,5 кв.м. та самочинно зведену будівлю адміністративно-побутового комплексу літ. Ц-2 загальною площею 194,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.10.2010 р. у справі в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов Малого підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь” м. Донецьк задоволений повністю, а саме:
Виділена будівля складу літ. У-1 загальною площею 716,5 кв.м. та будівля адміністративно-побутового комплексу літ. Ц-2 загальною площею 194,4 кв.м., які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 у натурі, виключено її зі складу об”єкту “будівлі” зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
Припинено право спільної власності на 9/100 об'єкту за типом будівлі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
Визнано право власності за Малим підприємством -товариством з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь” м.Донецьк на самочинно переобладнану з будівлі майстерні будівлю складу літ. У-1 загальною площею 716,5 кв.м. та самочинно зведену будівлю адміністративно-побутового комплексу літ. Ц-2 загальною площею 194,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову вмотивовано приписами ст. ст. 316, 319, 320, 321, 328-345, 358, 376 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок здійснення права власності в спільній часткової власності та визначають можливість визнання права власності особи на самочинно збудоване майно в судовому порядку. В частині відмови у задоволенні первісного позову рішення вмотивовано відсутністю доказів виконання сторонами п. 2.2 договору від 01.09.2008 р. «На пайову участь у будівництві», зокрема на відсутність доказів фактичної передачі позивачу частини приміщень, що належать відповідачу, у спільну часткову власність, як це передбачено умовами договору.
Не погодившись з судовим рішенням, заступник прокурора Донецької області в особі Донецької міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 14.10.10 р. у справі № 12/189пн скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора посилається на те, що господарським судом першої інстанції: не враховано, що визнання у судовому порядку права власності на річ за загальним правилом є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення; не встановлено наявність у особи, яка звернулась з позовом, права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання; не встановлено яким чином порушуються права особою, до якої пред'явлено зустрічний позов; не надано належної оцінки обставинам щодо не отримання позивачем всіх необхідних для будівництва документів; помилково визначений характер правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем та невірно вибраний спосіб їх захисту.
В судовому засіданні прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечували представники Малого підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю «Торго-уголь»та ФОП ОСОБА_8, які вважали рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Від Донецької міської ради надійшов лист від 19.07.2011 р. № 01/15-4031, в якому Донецька міська рада повідомила, що підтримує доводи апеляційної скарги заступника прокурора Донецької області, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просить розглянути справу за відсутністю її представника.
В судове засідання представники Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, КП «БТІ»м. Донецьк не з'явилися, хоча про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у цій справі явка сторін не була визнана обов'язковою.
Зважаючи на приписи ст.101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників Донецької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, КП «БТІ»м.Донецьк.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, колегія суддів встановила.
Між ЗАТ Фірма “Вугілляторгобслуговування” ( продавець) та ТОВ МП “Торго-Уголь” ( покупець) був укладений договір від 02.06.1996 р. №1 купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач набув право власності на нежитлове приміщення площею 761,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене приміщення було передане покупцю 17.05.1999 р. за актом приймання-передачі.
06.04.2000 р. сторони уклали додаткову угоду до цього договору купівлі-продажув якій обумовили, що право власності продавця за зазначеним договором підтверджується договором купівлі-продажу від 12.05.1994 р. № 389, укладеним між Представництвом Фонду державного майна України в Донецькій області та Донецьким обласним орендним підприємством робітничого постачання Вугільної промисловості “Донецьквугілляторгобслуговування”, зареєстрованим в Бюро технічної інвентаризації м.Донецька, довідкою -характеристикою Бюро технічної інвентаризації м. Донецька від 03.04.2000 р. за № 52. Площа передаваємой технічної майстерні літ. У-1 складає 749,8 кв.м.
За реєстраційним посвідченням, виданим КП БТІ м. Донецьк у квітні 2000 р., будівля технічної майстерні літ. У-1 площею 749,8 кв.м. належить Малому підприємству -товариству з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь.”
17.10.2000 р між Виконавчим комітетом Донецької міської ради, м.Донецьк (орендодавець) та Малим підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю “Торго-Уголь” укладений договір оренди земельної ділянки б/н, згідно якого орендар прийняв строком на 15 років в строкове платне користування земельну ділянку на території Калінінського району АДРЕСА_1 площею 2458кв.м. для розміщення існуючих будівель та споруд по АДРЕСА_1
В той же час, згідно витягу з реєстру права власності, наданого КП БТІ м. Донецька від 02.01.2008 р. будівля літ У-1, складає лише 9/100 загального об'єкту “будівлі”, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Іншим співвласником об'єктів “ будівлі”, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є Закрите акціонерне товариство фірма “Вугілляторгобслуговування”.
01.09.2008 р. між позивачем (Сторона 1) та відповідачем (Сторона 2) було укладено договір б/н про пайову участь у будівництві, відповідно до умов, якого сторони зобов'язувались за рахунок спільної участі здійснити будівництво двоповерхової будівлі адміністративно-побутового комплексу орієнтовною площею 190 кв. м., а також реконструкцію будівлі літ. У-1, що належить МП ТОВ «Торго -Уголь»м. Донецьк на праві власності з будівлі майстерні на будівлю складу для здійснення, у майбутньому, сумісної підприємницької діяльності.
Строк закінчення будівництва і здачі будинку в експлуатацію -травень 2009 р.
Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 договору протягом трьох днів після направлення Стороною 2 Стороні 1 відповідної письмової вимоги Строна 1 зобов'язується передати Стороні 2 частину приміщень, які відповідають її ідеальній частці, визначеної відповідно до п. 2.1 цього Договору з наданням усіх необхідних документів. Право спільної часткової власності Сторін виникає з моменту цієї передачі.
08.09.2010 р. виконкомом Калінінської районної у м. Донецьку ради збудованій та реконструйованій будівлям було присвоєно окрему поштову адресу - АДРЕСА_1 «в».
Позивач просив визнати за ним право власності на 3/100 частки у будівлях складу літ. У-1 та АБК літ Ц-2, які розташовані за адресою : АДРЕСА_1. Підставами для визнання за ним права власності вказував - невиконання відповідачем п.п.2.2 п. 2 договору від 01.09.2008 р. та положення ст. 193 ГК України, ст. ст. 392, 526 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, оскільки останнім не доведено виконання вимог п.п. 2.2 договору від 01.09.2008 р., який передбачав зобов'язання відповідача передати, протягом трьох днів після направлення позивачем відповідної письмової угоди, частину приміщень, які відповідають ідеальній частці відповідача з наданням усіх необхідних документів. При цьому договором обумовлено, що моментом виникнення права спільної дольової частки у сторін є передача відповідного майна. Судом першої інстанції було встановлено, що зазначена умова договору виконана не була, майно не було передано тому, як за умовами договору, так і за приписами цивільного законодавства позивач не може вимагати визнати за ним право власності на відповідне майно. Зазначені обставини не спростовані й під час розгляду в апеляційній інстанції.
Що стосується зустрічного позову Малого підприємства -товариства з обмеженою відповідальністю «Торго-Уголь», м. Донецьк, колегія суддів зазначає наступне.
В обґрунтування своїх вимог МП ТОВ «Торго -Уголь»м. Донецьк посилається на те, що будівництво здійснене відповідно до договору про пайову участь від 01.09.2008 р. є самочинним та вчинене на земельній ділянці, що знаходиться у правомірному користуванні МП ТОВ «Торго-уголь».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення зустрічного позову, з наступних мотивів.
Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до приписів ст. ст. 316, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь -які дії, які не суперечать закону.
Частиною 3 ст. 358 ЦК України визначено, що здійснення права спільної часткової власності встановлює, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном відповідної матеріальної компесанції.
Співвласник, відповідно до ст. 364 ЦК України має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
На підставі перелічених норм відповідач вправі вимагати виділу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності з іншим власником -ЗАТ Фірма «Вугілляторгобслуговування».
Статтею 24 Закону України "Про планування та забудову територій" встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Згідно ст. 29 зазначеного закону дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів, на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Оскільки будівельні роботи були проведені ТОВ МП «Торго -Уголь»господарським способом без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, збудований (реконструйований) об'єкт нерухомого майна вважається таким, що побудований самочинно, тобто без достатніх правових підстав.
Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України, частиною 1 якої встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
На вимогу власника ( користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб ( п.5 ст. 376 ЦК України).
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого та самочинно реконструйованого нерухомого майна, шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку. Чинне законодавство встановлює, що для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розв'язання справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.
Судом першої інстанції було встановлено, що споруди за літ. Ц-2 та літ У-1, на цей час огороджені та використовуються останнім окремо від інших споруд об'єкту за типом «будівлі».
Висновком АТЗТ “Донбасреконструкція” про технічний стан спірних будівель, встановлено, що зазначені вище будівлі придатні для експлуатації та не порушують будівельних норм та правил. З висновку судового будівельно-технічного експерта від .,слідує , що є технічна можливість виділу цих споруд у натурі із загального об'єкту за типом “будівлі”.
Зазначені висновки з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, можуть свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування будівлею за її функціональним призначенням за умови додержання положень чинного законодавства
Документів, які б підтверджували, що спірне самочинно збудоване (реконструйоване) майно порушує права інших осіб, судам першої та апеляційної інстанцій надано не було.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в якості обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів вважає, що ТОВ МП «Торго -Уголь»належними та допустимими доказами довело обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на об'єкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього, лише визнання такого права в судовому порядку. Обов'язок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не передбачена чинним законодавством, а порядок прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З матеріалів справи, насамперед з первісної позовної заяви, слідує що право власності ТОВ МП «Торго -Уголь»на відповідне самочинно збудоване майно оспорюється позивачем - ФОП ОСОБА_8 шляхом подання позову про визнання права власності за ним на це ж саме майно. Отже, доводи апелянта про відсутність спору, безпідставні та не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до п.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
В ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. з протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Крім того, судова колегія враховує, що позивачем -МП ТОВ «Торго-Уголь»(орендар), з власником земельної ділянки Донецькою міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки від 17.10.2000 р. АВН № 232729, відповідно до якого, позивачу надано в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться на території Калінінського району АДРЕСА_1, площею 2458,0 кв. м. строком на 15 років. Тобто, відповідач правомірно володіє та користується земельною ділянкою, на якій самочинно збудоване майно, при цьому слід вважати, що права Донецької міської ради, як власника земельної ділянки, самочинним будівництвом не порушені.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги МП ТОВ «Торго-Уголь» обґрунтовані та доведені належним чином.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Донецької міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2010 р. у справі № 12/189пн -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2010 р. у справі № 12/189пн -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя С.А. Малашкевич
Судді: З.П. Азарова
К. В. Богатир