11 листопада 2011 року Справа № 09/5026/1927/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1за довіреністю, відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом Концерну "Техвоєнсервіс" м.Київ до державного підприємства "Черкаське військове лісництво" м.Сміла Черкаської області про стягнення 139303,73 грн., -
Подано позовну заяву, у якій позивач просить стягнути з відповідача 139303,73 грн., у тому числі: 121800,00 грн. основного боргу з несплачених внесків на утримання Концерну та 17503,73 грн. інфляційних нарахувань, у зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є учасником Концерну і відповідно до рішення Правління Концерну зобов'язаний забезпечувати щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період, однак не сплачував внески за 2010 рік та за І півріччя 2011 року, чим не виконав свої статутні зобов'язання; відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) України зобов'язаний сплатити борг з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього позовні вимоги не визнав повністю, мотивуючи наступним: про рішення правління Концерну відносно сплати внесків в розмірі 2% від чистого доходу, відповідачу стало відомо лише під час розгляду справи; на час прийняття вказаного рішення правління Концерну, підприємство не було учасником Концерну і про рішення йому не повідомлялось; згідно ст.123 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасники об'єднання можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документи, майнові внески (вступні, членські, цільові), сплата внесків учасниками об'єднання є їх правом, а не обов'язком; до Статуту об'єднання не внесені умови і порядок сплати внесків; відсутність у Статуті Концерну умов і порядку здійснення майнових внесків свідчить про безпідставність висновків позивача про наявність у відповідача боргових зобов'язань; фінансові плани підприємства не передбачали здійснення відрахувань Концерну у 2010-2011 роках, позивачем не надані докази стосовно того, що його фінансовими планами передбачалось отримання відповідних внесків; підприємство готове взяти на себе зобов'язання платити внесок на утримання Концерну, але від чистого прибутку, а не від чистого доходу, при умові затвердження даних витрат у фінансовому плані підприємства Міністром оборони України, в протилежному випадку, це буде порушення державної фінансової дисципліни.
У письмових поясненнях, спростовуючи доводи відповідача, позивач послався на наступне: згідно Статуту Концерну одним із джерел формування майна Концерну є внески учасників. Умови та порядок здійснення внесків містяться у рішенні №7 від 25.10.2007 року. Незалежно від того, коли відповідач став членом Концерну, всі рішення, які стосуються положень Статуту обов'язкові до виконання, не знання законодавства не звільняє від відповідальності. Не важливо брало участь ДП "Черкаське військове лісництво" у голосуванні, чи ні, рішення прийнято більшістю голосів членів правління та є обов'язковим для виконання, як у 2009 році, так і після, як для старих учасників, так і для нових. Відповідач порушив внутрішнє законодавство стосовно сплати внесків, внаслідок чого утворився борг, який підлягає примусовому стягненню.
У судовому засіданні:
- представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, поданих на спростовування доводів відповідача, вважав, що господарськими судами у аналогічних спорах позови задовольнялись, просив врахувати судову практику у аналогічних спорах, з яких ним додані відповідні рішення;
- представник відповідача заперечив проти позову, дотримуючись доводів, викладених у письмовому відзиві.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.
Концерн "Техвоєнсервіс" (далі - Концерн, позивач) є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності. Концерн створений на підставі наказу Міністра оборони України № 309 від 07 червня 2005 року, його Статут затверджений Міністром оборони України 28.04.2006 року. Згідно відміток на титульному аркуші Статуту, копія якого надана позивачем, до нього вносились зміни: 26.03.2007, 09.11.2007, 13.01.2009, 27.04.2009, 07.10.2009, 10.11.2009, 11.11.2009.
Згідно Статуту Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України, управління оперативною діяльністю здійснює Правління Концерну і генеральний директор. Правління є колегіальним органом управління Концерну, який створюється з метою визначення основних напрямків діяльності Концерну, координації діяльності учасників (п.п.1.1,4.1).
Правління Концерну є колегіальним органом, до його складу входять генеральний директор Концерну, заступники генерального директора та керівники учасників. Правління на своїх засіданнях, у тому числі, затверджує, за поданням генерального директора Концерну пропозиції про встановлення розміру відрахувань учасниками на утримання Концерну та на провадження ним статутної діяльності (п.4.2 Статуту). Пунктом 6 підпункт 6.1 Статуту визначені права учасників Концерну. Обов'язки учасників Концерну у Статуті не визначені. Відповідно до п.7.4 Статуту одним із джерел формування майна Концерну є внески учасників.
Рішенням правління Концерну від 27.03.2007 року № 6, введеного в дію наказом генерального директора від 28.03.2007 року № 64-АГД, затверджено Положення про Правління Концерну.
Відповідно до Положення про Правління Концерну члени Правління зобов'язані виконувати рішення, прийняті на засіданнях Правління (п.4.2 Положення). Члени Правління несуть цивільно-правову відповідальність перед Концерном за збитки, які завдані Концерну їх неправомірними діями (п.4.3 Положення). Рішення Правління, прийняті в межах компетенції, є обов'язковими для виконання генеральним директором Концерну, членами Правління та працівниками Концерну в частині, що стосується, незалежно від їх особистої точки зору (п.5.18 Положення).
На засіданні правління, яке відбулося 26.08.2005 року, було прийнято рішення №1, яким встановлено щомісячний відсоток відрахувань від учасників Концерну на його утримання у розмірі 4% від чистого доходу поточного року (п.6); затверджено запропоновані зміни до Статуту Концерну щодо відрахувань учасників Концерну у розмірі 4% від чистого доходу (п.7); вирішено довести до керівників Учасників Концерну порядок та терміни подачі звітності (п. 8).
Постановою Правління Концерну від 26 серпня 2005 року встановлено щомісячний відсоток відрахування від учасників Концерну на його утримання у розмірі 4% від чистого доходу поточного року та затверджені, у зв'язку з цим, внесення відповідних змін до Статуту Концерну (п.3 Постанови).
Постановою №2 правління Концерну від 21 листопада 2005 року постановлено керівникам підприємств взяти на особистий контроль своєчасність відрахувань на утримання Концерну у розмірі 2%. Провести взаємну звірку наявності здійснених розрахунків за станом на 20.11.2005 року, акти звірок подати до 30.11.2005.
Рішенням правління Концерну №7 від 25 жовтня 2007 року вирішено забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2% від чистого доходу за звітний період.
Наказом Міністра оборони України від 03.11.2009 року №545 "Про введення державного підприємства "Черкаське військове лісництво" до складу Концерну "Техвоєнсервіс" і внесення змін до наказу Міністра оборони України від 07.06.2005 №309" до складу Концерну введено державне підприємство "Черкаське військове лісництво" та затверджені, у зв'язку з цим, зміни до Статуту шляхом доповнення п.1.4 розділу 1 абзацом п'ятнадцятим стосовно включення державного підприємства "Черкаське військове лісництво" до переліку підприємств, що входять до Концерну. Державна реєстрація вказаних змін до Статуту проведена 11.11.2009, номер запису10731050037005036.
Державне підприємство "Черкаське військове лісництво" (далі -підприємство, відповідач) засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України (Уповноважений орган), його Статут затверджений Міністром оборони України 21 листопада 2008 року (наказ Міністра оборони №571 від 21.11.2008). Згідно п.2.2 Статуту підприємства за рішенням суб'єктів управління державною власністю відповідно до законодавства підприємство може входити до складу державного господарського об'єднання. Майно підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.4.2 Статуту підприємства). Статутним фондом підприємства є майно підприємства, що складається з належних йому основних фондів, та становить 189679 грн. (п.5.1 Статуту підприємства).
Згідно Звіту про фінансові результати відповідача за 2010 рік сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить 3 135 000,00 грн. (рядок 035 звіту), чистий прибуток - 24000,00 грн. (рядок 190 звіту).
Згідно Звіту про фінансові результати відповідача за I півріччя 2011 року сума чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становить 2 955 000,00 гривень (рядок 035 звіту), чистий прибуток - 450000,00 грн. (рядок 190 звіту).
Від суми чистого доходу, зазначеного у звітах про фінансові результати відповідача, позивач визначив заборгованість відповідача зі сплати 2% внесків на утримання Концерну за період: 2010 рік - I півріччя 2011 року в сумі 121 800,00 грн. з розрахунку: (3135000,00грн. + 2955000,00 грн.) х 2% ).
Концерн виставив підприємству рахунок - фактуру № К-00000706 від 15.09.2011 року на суму 121800,00 грн. з призначенням платежу: "За результатами роботи за період січень 2010 по липень 2011 нараховано 2% внесків від чистого доходу на утримання Концерну згідно рішень Правління №2 від 21.11.2005р. та №7 від" (примітка: в лапках дослівно по тексту).
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд відмовляє позивачу у позові повністю, з огляду на наступне.
Предметом спору у справі є стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання державного господарського об'єднання підприємств.
Зі змісту Статуту позивача вбачається, що він є державним господарським об'єднанням підприємств, яке створено за рішенням уповноваженого органу - Міністерства оборони України, засноване на державний власності і належить до сфери управління Міністерства оборони України. За організаційно-правовою формою об'єднання підприємств являється Концерном.
Відповідно до ч.5 ст.120 ГК України Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень. У тому числі право представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Відповідач є державним унітарним комерційним підприємством, суб'єктом господарювання державного сектору економіки, належить до сфери управління Міністерства оборони.
Поняття та особливості господарської діяльності державного комерційного підприємства, визначені ст.ст.74,75 ГК України.
Так, відповідно до ст.74 ГК України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Статтею 75 ГК України встановлено, що "державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.
Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому:
підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України;
інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони входять.
Органи, до сфери управління яких входять державні комерційні підприємства, надають центральному органу виконавчої влади з питань економіки до 1 серпня року, що передує планованому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, які входять до сфери їх управління. Форма та методичні рекомендації по розробці фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань економіки.
Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства.
Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.
В фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.
Органи, до сфери управління яких відносяться державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, надають Кабінету Міністрів України інформацію про обсяги перерахування прибутку державних комерційних підприємств для їх врахування при формуванні державного бюджету.
Інші особливості господарської та соціальної діяльності державних комерційних підприємств визначаються законом" (примітка: в лапках дослівно по тексту норми).
За рішенням уповноваженого органу - Міністерства оборони України 03.11.2009 року відповідач введений до Концерну, 11.11.2009 року зареєстровані зміни до Статуту про включення відповідача до переліку підприємств, які входять до складу об'єднання. Отже, з 03.11.2009 року відповідач набув статусу підприємства - учасника об'єднання, а його директор з цієї дати за посадою ввійшов до складу Правління Концерну.
Таким чином, позивач і відповідач засновані на державній власності, належать до сфери управління одного уповноваженого органу - Міністерства оборони України.
Відповідно до ст.121 ГК України "підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення цього Кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.
2.Підприємство - учасник господарського об'єднання має право:
добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання;
бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено інше;
одержувати від господарського об'єднання в установленому порядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;
одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту.
Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання відповідно до законодавства.
3. Підприємство, яке входить до складу державного або комунального господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання виходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.
4. Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством".
Таким чином, обов'язки учасників об'єднання не передбачені ні ГК України, ні Статутом позивача.
Зобов'язання між суб'єктами господарювання, які разом організують об'єднання підприємств, та органами управління цих об'єднань за своїм змістом є організаційно-господарськими зобов'язаннями (ст.176 ГК України).
Статтею 123 ГК України встановлено, що учасники об'єднань підприємств можуть вносити на умовах і в порядку передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові, тощо).
Зобов'язання зі сплати щомісячних внесків на утримання Концерну у розмірі 2% від чистого доходу позивачем визначені на підставі рішення Правління Концерну від 26 серпня 2005 року та від 25 жовтня 2007 року.
У Статуті позивача відсутні норми про умови і порядок внесення майнових внесків його учасників. Рішення правління, на які посилається позивач, як на підставу зобов'язань відповідача зі сплати внесків на утримання позивача, не є установчим документом.
Отже за установчими документами Концерну у відповідача відсутні зобов'язання зі сплати внесків на утримання Концерну.
Рішення Правління, згідно з якими визначений розмір майнових внесків, прийняті до набуття відповідачем статусу підприємства - учасника об'єднання. Позивач не надав доказів про те, що з набуттям відповідачем статусу підприємства - учасника об'єднання, йому були доведені рішення Правління та зобов'язання зі сплати щомісячних внесків. Вимоги про сплату внесків та їх розмір направлені відповідачу після порушення провадження у справі.
Відповідно до ст.75 ГК України, в установленому міністерством порядку, відповідач, як державне унітарне комерційне підприємство, складав фінансовий план на кожен наступний рік, який затверджений Міністром оборони України, з виконання якого відповідач подавав звіт.
У затвердженому фінансовому плані відповідача на 2010 та 2011 роки відсутні показники витрат на майнові внески до об'єднання. Оскільки відповідач є фінансово залежним підприємством, відповідно до ст. 75 ГК України розподіл прибутку (доходу) може здійснювати лише відповідно до затвердженого фінансового плану, то витрати для нього, у тому числі внески від чистого доходу на утримання Концерну, повинні включатись до фінансового плану. При затвердженні відповідачу фінансового плану, Міністерством оборони України не ставилось питання про включення до витрат відповідача внесків на утримання Концерну.
З огляду на викладене, суд вважає, що у відповідача відсутні майнові зобов'язання перед позивачем, позовні вимоги безпідставні. Доводи відповідача суд вважає обґрунтованими, такими, що відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Посилання позивача на рішення господарського суду Кіровоградської області від 23 грудня 2008 року у справі 15/337 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року у справі №15/337, як на практику у аналогічних спорах, суд вважає безпідставним, оскільки обставини вказаних спорів інші, ніж у даній справі.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити у позові повністю.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
СУДДЯ Н.М. Курченко
Повне рішення складено 16 листопада 2011 року.