ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 27/27908.11.11
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА-страхування»
до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія
«Гарант-Авто»
третя особа ОСОБА_1
про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3 793, 10 грн.
Суддя Дідиченко М. А.
Секретар Приходько Є. П.
Представники:
від позивача ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 01.08.2011 року;
від відповідача ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 16.05.2011 року;
від третьої особи не з'явилися
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА-страхування»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про стягнення 3 793, 10 грн.
Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2008 року по вул. Бальзака, 3, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Тойота Авенсіс, д/н НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_1 та автомобіля марки КІА Серато, д/н НОМЕР_1, який був застрахований позивачем на підставі договору страхування наземного транспорту. Позивачем, на виконання умов зазначеного договору була здійснена виплата страхового відшкодування. У зв'язку із зазначеним, оскільки цивільно-правова відповідальність винного в ДТП -ОСОБА_1 була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(правонаступником якого є відповідач), до позивача в порядку регресу перейшло право зворотної вимоги до відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року порушено провадження у справі, залучено особу, винну у вчиненні ДТП - ОСОБА_1, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 08.11.2011 року.
Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2011 року позовні вимоги підтримав та подав докази, витребувані ухвалою суду.
Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2011 року подав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи що рахунок СТО, на підставі якого позивач визначає розмір своїх позовних вимог, не є згідно діючого законодавства належним доказом розміру нанесеної власнику транспортного засобу КІА Серато, д/н НОМЕР_1 матеріальної шкоди.
Представник третьої особи у судове засідання 08.11.2011 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З довідки ВДАІ з обслуговування Деснянського району м. Києва та постанови Деснянського районного суду міста Києва по справі № 3-40307 2008 від 02.09.2008 року вбачається, що гр. ОСОБА_1 01.09.2008 року о 13 год. 20 хв., керуючи транспортним засобом Тойота Авенсіс, д/н НОМЕР_2 по вул. Бальзака, 3, в м. Києві, виїжджаючи з території автомийки, не надав дорогу автомобілю КІА Серато, д/н НОМЕР_1 під керування водія ОСОБА_4, внаслідок чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень автомобілів, чим порушив п. 2.3 (б), 10.2 ПДР України.
Постановою Деснянського районного суду міста Києва по справі № 3-40307 2008, гр. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 68, 00 грн.
Пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль КІА Серато, д/н НОМЕР_1 був застрахований на підставі договору страхування наземного транспорту № 3521-а/07к від 19.12.2007 року, який укладено між ЗАТ «Страхова компанія «ВЕСКО»(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА-страхування»), за договором страховик, та ОСОБА_5, за договором страхувальник.
У якості підтвердження розміру матеріальної шкоди, нанесеної власнику автомобіля КІА Серато, д/н НОМЕР_1 в результаті ДТП, позивач надав до позовних матеріалів рахунок-фактуру № СМ-0016454 від 12.09.2008 року на суму 4 969, 00 грн.
Як вбачається із страхового акту № 3521-а/07к-3 від 17.10.2008 року, позивачем було вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 3 793, 10 грн.
На виконання умов договору страхування наземного транспорту № 3521-а/07к від 19.12.2007 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 3 793, 10 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5355 від 23.10.2008 року.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відшкодувавши збитки, завдані водієм ОСОБА_1, позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобов'язанні, що виникло з делікту, замість особи, якій нанесено шкоди.
Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення, став кредитором у деліктному зобов'язанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи, відповідальної за завдані збитки.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Вина особи, яка керувала автомобілем Тойота Авенсіс, д/н НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Тому, гр. ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю КІА Серато, д/н НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між гр. ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто») було укладено поліс № ВВ/ 4291303 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу -Тойота Авенсіс, д/н НОМЕР_2. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 25 500, 00 грн., франшиза -510, 00 грн.
Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як було зазначено вище, позивач визначає розмір нанесеної автомобілю КІА Серато, д/н НОМЕР_1 в результаті ДТП матеріальної шкоди, посилаючись на рахунок-фактуру № СМ-0016454 від 12.09.2008 року.
Згідно ст. 29 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
В частині 1 статті 3 зазначеного Закону закріплено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в цьому Законі, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Суб'єктами оціночної діяльності, відповідно до ст. 5 цього ж Закону, є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно (ст. 12 Закону).
До того ж, відповідно до п.п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, остання застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження колісних транспортних засобів.
Пунктом 4.3 Методики встановлено, що за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.
Таким чином, належним відповідно до законодавства підтвердженням визначення розміру оціненої шкоди є звіт про оцінку КТЗ, акт оцінки КТЗ чи висновок судового експерта
Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тому, оскільки позивачем не надано до матеріалів справи належного підтвердження визначеного ним розміру своїх позовних вимог, позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно положень ст. 49 ГПК України, при відмові в задоволенні позову, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу, покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст.ст. 80, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В задоволені позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Дідиченко М. А.
Дата підписання: 14.11.2011 року