ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 50/8907.11.11
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна - Канада"
до публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК"
третя особа-1 товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроцентрбуд"
третя особа-2 товариство з обмеженою відповідальністю "МБК-Сервіс"
про визнання недійсним договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/001-8 від 18.01.2008
Головуючий суддя Головатюк Л.Д.
Суддя Дідиченко М.А.
Суддя Паламар П.І.
Представники :
Від позивача: ОСОБА_1. (дов. від 11.01.2011)
Від відповідача: ОСОБА_2.(дов. від 27.09.2011)
Від третьої особи-1 не прибув
Від третьої особи-2 не прибув
В судовому засіданні 07.11.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання договору про надання відновлюваної кредитної лінії №085/001-8 від 18.01.2008 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" недійсним.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2011 порушено провадження у справі №50/89 та призначено до розгляду на 23.02.2011.
У судове засідання 23.02.2011 з"явилися представники сторін та дали пояснення по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Суд дане клопотання задовольнив.
Крім цього, представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання, у якому просить залучити на стороні відповідача третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроцентрбуд"( 49112, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Панфіловців, буд. 16) та товариство з обмеженою відповідальністю "МБК-Сервіс"( 52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. 8 Березня, буд. 11, кв.70).
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, клопотання відповідача про залучення третіх осіб задовольнив, оскільки воно належно обґрунтоване та достатньо мотивоване.
Розгляд справи було відкладено на 14.03.2011.
В судовому засіданні 14.03.2011 було оголошено перерву на 20.04.2011 для подання додаткових доказів по справі.
20.04.2011 представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судове засідання 20.04.2011 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.
Представник позивача подав суду заяву про зміну підстави позову, відповідно до якої просить суд: розглянути позовну заяву ТОВ "Міжнародна будівельна компанія "Україна - Канада" до ПАТ "УКРСОЦБАНК " про визнання недійсним договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/001-8 від 18.01.2008 з урахуванням зміни підстави позову. Суд задовольнив дану заяву.
Також представник позивача подав суду заяву про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна будівельна компанія “Україна - Канада” на Договорі про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/001-8 від 18.01.2008, на вирішення якої просить поставити наступні питання:
1. Чи придатний підпис генерального директора TOB “МБК “Україна - Канада” на Договорі для ідентифікації особи виконавця?
2. Чи виконано підпис на Договорі Брагінським Вячеславом Веніаміновичем?
Представник відповідача не заперечував проти проведення судової почеркознавчої експертизи по справі.
З огляду на викладене, оскільки для встановлення вищезазначених питань, потрібні спеціальні знання і в силу статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, ці обставини можуть бути встановлені виключно шляхом проведення судової експертизи, тобто допустимим доказом у даному випадку є висновок судових експертів, суд задовольнив клопотання позивача та призначити по справі судову почеркознавчу експертизу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
15.08.2011 до господарського суду м. Києва надійшло повідомлення про неможливість дачі висновку експертизи № 4192/11-11 від 19.07.2011.
Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.
З огляду на викладене суд поновив провадження у справі та призначив її розгляд у судовому засіданні з викликом представників сторін на 22.09.2011.
22.09.2011 представники сторін у судове засідання не з'явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
З метою забезпечення неупередженого, повного та об'єктивного розгляду справи, а також, зважаючи на ту обставину, що справа № 50/89 відноситься до категорії складних, враховуючи особливу важливість справи, склад учасників справи, суддя Головатюк Л.Д., керуючись ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, виніс ухвалу про колегіальний розгляд справи №50/89.
Розпорядженням від 22.09.2011 Голова господарського суду м. Києва Ємельянов А.С. розпорядився справу № 50/89 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна - Канада" до публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК", третя особа-1 товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроцентрбуд", третя особа-2 товариство з обмеженою відповідальністю "МБК-Сервіс", про визнання недійсним договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/001-8 від 18.01.2008, розглянути колегіально у складі трьох суддів: головуючий суддя - Головатюк Л.Д., суддя Дідиченко М.А., суддя Паламар П.І.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2011 ухвалено розгляд справи № 50/89 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна - Канада" до публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК", третя особа-1 товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроцентрбуд", третя особа-2 товариство з обмеженою відповідальністю "МБК-Сервіс", про визнання недійсним договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/001-8 від 18.01.2008 здійснити колегіально у складі трьох суддів.
Розгляд справи було відкладено на 12.10.2011.
12.10.2011 представники позивача та третьої особи-1 у судове засідання не з'явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судове засідання 12.10.2011 прибули представники відповідача та третьої особи-2 і дали пояснення по справі.
Представник та третьої особи-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.
Розгляд справи було відкладено на 07.11.2011.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 у судове засідання 07.11.2011 не з'явилися, всіх витребуваних доказів суду не надали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В судове засідання 07.11.2011 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.
Представник позивача подав клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи. Представник відповідача заперечував проти вказаного клопотання. Суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки призначення почеркознавчої експертизи є недоцільним та тільки призведе до затягування розгляду справи.
Наголошуючи на необхідності проведення судової почеркознавчої експертизи, позивач посилається на те, що у нього при підписанні спірного договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/001-8 від 18.01.2008 було відсутнє волевиявлення на укладення даного правочину, оскільки він підписаний не уповноваженою на це особою. Однак, суд зазначає, що позивач не довів відсутності у нього волевиявлення щодо укладення спірного правочину, оскільки він користувався отриманим кредитом, сплачував відсотки за його користування та до моменту подання даного позову не оспорював дійсності укладеного з відповідачем правочину.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -
18.01.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна - Канада"(далі позивач, позичальник за договором) та публічним акціонерним товариством "УКРСОЦБАНК"(далі відповідач, кредитор за договором) укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №085/001-8 (далі - договір).
Додатковими угодами до договору від 21.03.2008, від 18.04.2008, від 08.07.2008, від 03.10.2008 внесено певні зміни до умов договору.
Згідно умов договору, а саме п. 1.1.1., надання кредиту здійснюється окремими частинами (Транші), зі сплатою Libor (річний) + 7 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 4 000 000,00 доларів CША з графіком змін максимального ліміту заборгованості та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 17.01.2014.
Цільове призначення кредиту: на поповнення обігових коштів (п. 1.2. Договору).
Пунктами 2.4. - 2.7 Договору визначені порядок та терміни нарахування та сплати процентів за користування кредитом, що здійснюється у валюті кредиту.
Згідно п.2.8. Договору сплата комісії здійснюється в порядку та в терміни, обумовлені Тарифами.
Отже, надання кредиту - траншів, зі сплатою процентів та комісій, здійснюється у валюті кредиту - доларах США, в розмірі та порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів.
Відповідно до п. 4.2. Договору у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених Договором та Тарифами, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.13.3, 3.2.5, 4.4., 5.4. цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 1 процента, в національній валюті України, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
У відповідності до заяви позивача про зміну підстави позову, єдиною підставою для визнання договору недійсним позивач зазначає те, що у нього було відсутнє волевиявлення на укладення спірного правочину, оскільки він підписаний не уповноваженою на це особою.
Однак суд не погоджується із вказаними твердженнями позивача та приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з таким:
Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №085/001-8 від 18.01.2008 від імені позивача укладався генеральним директором Брагінським В.В.
Відповідно до п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно з п. 9.2 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/11 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.
Згідно з ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, з викладеного вбачається, вчинення відповідачем дій, таких як -сплата кредиту та відсотків, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, свідчать, в свою чергу, про схвалення сторонами оспорюваного договору, а тому вимоги позивача про визнання договору недійсним, які ґрунтуються на тому, що договір зі сторони позивача був підписаний не уповноваженою особою судом визнаються необґрунтованими.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, скориставшись при цьому належним способом захисту, зокрема, наведеними статтею 16 ЦК України: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право та ін.
Матеріали справи не містять посилань на фактичне порушення прав позивача з боку відповідача внаслідок укладення спірного договору та доказів на підтвердження фактів порушення права.
Суд наголошує, що відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач не вказує жодної норми закону, в якій було б вказано про підстави недійсності договору, тобто про підстави, які можна було б застосувати до договору №085/001-8 від 18.01.2008, та докази на підтвердження існування тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Оспорюваний договір за своєю природою є кредитним договором та містить погодження з усіх істотних умов характерних даному виду договорів.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Зокрема у відповідності до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи сторонами було погоджено усі істотні умови такого договору, зокрема сторони, укладаючи договір купівлі-продажу №085/001-8 від 18.01.2008, дотримались встановленої законом письмової форми договору, на момент укладання договору мали необхідний для його укладання встановлений обсяг дієздатності, неправомірних дій при укладанні договору не допустили, будь-яких інших правових підстав та обставин для визнання вказаного договору недійсним судом не встановлено.
Позивачем в свою чергу не надано належних доказів щодо зауважень умов договору до підписання спірного договору.
У відповідності до положень ч.1 ст. 1054 ЦУ України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог частини першої вказаної статті правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28 квітня 1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Отже, позивачем не наведено визначені законом підстави для визнання кредитного договору недійсним.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині 2 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору (як дво- або багатостороннього правочину) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 25, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -
1. В задоволенні позову -відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Головуючий суддя Головатюк Л.Д.
Суддя Дідиченко М.А.
Суддя Паламар П.І.
Дата підписання рішення 14.11.2011