ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 7/23914.11.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення 8 866,20 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -довіреність б/н від 21.12.2009;
від відповідача: ОСОБА_3 -довіреність б/н від 17.10.2011; ОСОБА_1 -паспорт СО НОМЕР_1, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Києві 02.08.2001;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8 866,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за суборенду частини нежилого приміщення згідно Договору суборенди частини нежилого приміщення від 20.04.2010 р.
З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 7 567,94 грн. -основного боргу, 1 062,78 грн. -пені, 235,48 грн. - 3% річних, а також 102,00 грн. - витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою від 08.09.2011 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.09.2011.
29.09.2011 представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження та додаткові докази по справі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У зв'язку із нез'явленням представника відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 17.10.2011.
17.10.2011 представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання про об'єднання справ в одне провадження, про витребування додаткових доказів по справі та про відкладення розгляду справи. Судом відмовлено у задоволенні клопотання в частині об'єднання справ в одне провадження та про витребування додаткових доказів по справі, у зв'язку з його необґрунтованістю. Клопотання представника відповідача в частині відкладення розгляду справи судом задоволено, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 03.11.2011.
03.11.2011 представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У зв'язку з нез'явленням представника позивача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 14.11.2011.
14.11.2011 представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, вимоги ухвали суду про порушення провадження не виконав, подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі та погашення заборгованості за рахунок майна.
Провадження у справі порушено ухвалою від 08.09.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.
Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
20.04.2010 між позивачем та відповідачем було укладено Договір суборенди частини нежилого приміщення (далі-Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачеві у тимчасове платне користування частину нежилого приміщення загальною площею 6,00 м. кв., що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, АДРЕСА_1 (далі-приміщення), а відповідач зобов'язався використовувати надану частину приміщення відповідно до її цільового призначення та своєчасно здійснювати оплату відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору приміщення передається відповідачеві на підставі акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору.
Як слідує з п. 4.1. Договору даний договір вступає у дію з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі і діє протягом одного місяця.
Водночас п. 4.2. Договору передбачено, що після закінчення строку його дії, при відсутності порушень умов Договору відповідачем (в т.ч. відсутність заборгованості з суборендної плати) і відсутності заперечень з боку позивача та наявності своєчасно сплаченої суборендної плати за наступний місяць, дія Договору продовжується на кожний наступний місяць, при цьому загальний строк дії Договору з урахуванням його пролонгації становить 1 рік.
Зокрема, Договором про внесення змін №2 до Договору від 01.01.2011 (належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи) строк дії Договору продовжено до 31.12.2011.
Відповідно до п. 4.1. Договору з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі починається нарахування суборендної плати.
Як визначено п.5.3. Договору суборендна плата за один місяць становить 1000,20 грн. в т.ч. ПДВ 166, 70 грн.
Договором про внесення змін № 1 від 01.06.2010 сторонами встановлено суборендну плату на період з 01.06.2010 по 31.12.2010 у розмірі 1 100,10 грн. в т.ч. ПДВ 183,35 грн. за 1 місяць (належним чином завірена копія Договору про внесення змін № 1 від 01.06.2010 міститься в матеріалах справи).
01.01.2011 сторони шляхом укладення Договору про внесення змін №2 встановили суборендну плату на період з 01.01.2011 по 31.12.2011 у розмірі 1 100,10 грн. в т.ч. ПДВ 183,35 грн. за 1 місяць (належним чином завірена копія Договору про внесення змін №2 від 01.01.2011 міститься в матеріалах справи).
З пункту 5.1. Договору слідує, що суборендна плата сплачується відповідачем на умовах передплати щомісяця до 15 числа поточного місяця за наступний місяць, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в національній валюті України -гривні.
Також сторонами погоджено, що у випадку необхідності отримання рахунку для сплати суборендної плати, відповідач зобов'язаний самостійно, до настання строку оплати отримувати в позивача такі рахунки. Крім того, неотримання рахунку не звільняє останнього від своєчасної сплати платежів згідно Договору (п. 5.1. Договору).
На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято в тимчасове платне користування частину нежилого приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 20.04.2010 (копія міститься в матеріалах справи).
З матеріалів справи слідує, що відповідач частково виконав свій обов'язок щодо сплати суборендної плати за користування частиною приміщення у розмірі 4 800,00 грн., внаслідок чого у останнього перед позивачем за період з 15.08.2010 по 31.03.2011 виникла заборгованість у розмірі 7 567,94 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.
31.03.2011 між сторонами укладено Договір про розірвання, згідно умов якого сторони погодили припинити дію Договору з 31.03.2011, у зв'язку з чим приміщення було повернуто відповідачем згідно акту приймання-передачі приміщення від 31.03.2011 (належним чином завірені копії Договору про розірвання від 31.03.2011 та акту приймання-передачі приміщення від 31.03.2011 містяться в матеріалах справи).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором піднайму (суборенди).
Відповідно до ст. 774 передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Як вбачається з матеріалів справи, строк оренди нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, АДРЕСА_1 встановлено Договором оренди нежилого приміщення від 01.09.2010, укладеного між позивачем (орендар) та ТОВ "Сузір'я" (орендодавець) з 01.09.2010 по 01.09.2011 та 01.09.2011 продовжено до 01.09.2012 шляхом укладення Договору оренди нежилого приміщення від 01.09.2011 (копії договорів наявні у матеріалах справи).
Окрім того, з наданого позивачем листа від 20.11.2009 (копія міститься в матеріалах справи) слідує, що ТОВ "Сузір'я" як орендодавець не заперечує проти передання частини приміщення в суборенду відповідачеві.
Відповідно до ч.3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).
Згідно ст. 762 ЦК за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування частину приміщення на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, посилаючись на п. 10.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 1 062,78 грн.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.2. Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасного та /або не в повному обсязі перерахування суборендної плати, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 1 062,78 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.
Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 235,48 грн. - 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК Ураїни, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання щодо оплати користування частиною приміщеннями, чим порушив п. 5.1. Договору щодо своєчасності та повноти здійснення розрахунків.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, тому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 235,48 грн. - 3% річних, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03115, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5, код ЄДРПОУ 32294897) 7 567 (сім тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 94 коп. -основного боргу, 1 062 (одну тисячу шістдесят дві) грн. 78 коп. -пені, 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 48 коп. - 3% річних, а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. - витрат по оплаті державного мита, та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Суддя М.М. Якименко
Дата підписання рішення: 15.11.2011р.