ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/32608.11.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергомонтаж»
про стягнення 362 458,80 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_1 -представник за довіреністю
Від відповідача ОСОБА_2 -представник за довіреністю
В судовому засіданні 08.11.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 362 458,80 грн., а також відшкодування державного мита та 236,00 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2011 було порушено провадження у справі №47/326 та призначено до розгляду на 11.10.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2011 розгляд справи відкладено на 27.10.2011, а ухвалою від 27.10.2011 на 08.11.2011.
В судовому засіданні 08.11.2011 представник позивача, подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 549 613,21 грн., заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним було поставлено та передано у власність відповідачу товар, за який останній не розрахувався в повному обсязі, у зв”язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості зазначеного товару з урахуванням штрафних санкцій, індексу інфляції та 3% річних.
В судовому засіданні 08.11.2011 представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень відповідач посилався на те, що відповідачем на вимогу позивача товар був повернутий, а укладений між сторонами договір поставки достроково розірваний, а відтак, на думку відповідача, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар відсутні.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
30.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДанфоссТОВ»(позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Теплоенергомонтаж” (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 14180-1/08 (надалі Договір), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання, визначене в п.1.2 (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. (п. 1.1).
Умовами Договору сторони погодили, що за товар, що підлягає поставці за цим Договором, покупець сплачує наступну ціну 1 257 141,48 коп. з урахуванням ПДВ (п.2.1), покупець здійснює оплату товару у безготівковій формі шляхом перерахування 100% ціни товару на поточний рахунок постачальника в наступному порядку6 авансований платіж, який має статус завдатку, у розмірі 30% від загальної вартості товару, що становить 377 142,44 грн., сплачується протягом 60 (шістдесяти ) банківських днів з моменту укладання цього договору, після передачі товару покупець сплачує решту його загальної вартості відповідно до графіку платежів, що є невід'ємною частиною Договору (п.4.1), базисними умовами поставки є EXW м. Київ (Incoterms-2000) (п.5.6), у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми несвоєчасної оплати за кожен день прострочення, крім цього покупець відшкодовує збитки постачальнику у вигляді прямого збитку та упущеної вигоди (п.6.3).
19.09.2008 позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною№3042472 на загальну суму 512 458,80 грн. (належним чином засвідчена копія якої знаходяться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), який відповідачем був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності на отримання товару №29 від 18.09.2008, проте відповідачем був оплачений лише частково в сумі 150 000,00 грн. доказів протилежного станом на момент вирішення спору відповідачем суду не надано.
Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору не було здійснено оплату переданого позивачем товару, оскільки позивачем було передано товар на суму 512 458,80 грн., який відповідачем був прийнятий, але оплачений частково в сумі 150 000,00 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар згідно з вищенаведеною накладною, за розрахунками позивача яка складає -362 458,80 грн.
Відповідно до позовної заяви оскільки відповідач свого обов'язку по повній оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) основної заборгованості у розмірі 362 458,80 грн. розміру 3% річних -33 268,31 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 125 410,74 грн., пені в розмірі 28 475,36 грн. та судових витрат.
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору, позивачем на підставі видаткової накладної №3042472 від 19.09.2008 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 512 458,80 грн., який відповідачем був прийнятий за довіреністю на отримання товару, але всупереч умов договору -не оплачений у повному обсязі, оскільки відповідачем було здійснено лише часткова оплата товару на суму 150 000,00 грн. Оскільки укладеним між сторонами Договором чітко не встановлений строк оплати товару, то у відповідача в силу вимог статті 692 Цивільного кодексу України виник обов'язок оплатити одержаний товар з наступного дня після його отримання, а саме з 20.09.2008, а у позивача відповідно вимагати оплати товару.
Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву про те, що відповідачем на вимогу позивача товар повернуто останньому, а укладений між сторонами договір поставки достроково розірваний, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами (письмовим протоколом про повернення товару складеного у відповідності до п.6.2 Договору або видаткової накладної) факту повернення товару та наявності поставленого товару у володінні або власності позивача. Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження припинення чинності Договору укладеного між сторонами.
З огляду на вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до Договору станом на момент вирішення спору складає суму в розмірі 362 458,80 грн. і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору існує непогашена заборгованість в сумі 362 458,80 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.
Також судом розглянуті вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 33 268,31 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 125 410,74 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті поставлено позивачем товару, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість, то суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції законними та обґрунтованими.
Суд враховує і те, що умовами укладеного між сторонами Договору не встановлений чіткий строк оплати поставленого товару, а тому строк оплати відповідачем вартості поставленого товару відповідно до видаткової накладної визначається згідно вимог чинного законодавства, зокрема статті 692 Цивільного кодексу України, яка встановлює обов'язок покупця оплатити одержаний товар з наступного дня після його отримання, тобто з 20.09.2008.
Судом перевірено розрахунок позивача суми 3% річних та суму витрат з урахуванням індексу інфляції з яким суд частково погоджується, а відтак сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 33 268,31 грн., сума витрат з урахуванням індексу інфляції складає 121 991,88 грн. (362 458,80 грн. х 1,017х1,015х1,021х1,123х1,019х1,010 х 1,009 х 1,014 х 1,013 х 1,008 х 1,004 х 0,987 х 0,996 х 1,001) -362 458,80 грн.).
Також судом розглянуто позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 28 475,36 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи в суді у відповідача перед позивачем існує не погашена заборгованість в розмірі 362 458,80 грн., прийшов до висновку, що дана вимога позивача є законною та обґрунтованою.
Судом перевірено додані до позовної заяви розрахунки суми пені в період прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті за поставлений товар, з якими суд частково погодився, та за розрахунком суду сума пені за період з 20.09.2008 (дата виникнення заборгованості) по 21.03.2009 (піврічний термін відповідно до ст. 232 ГК України ) складає:43 375,90 грн. (362 458,80 грн. (сума основного боргу х 182 (кількість днів прострочення ) х 24 (подвійна облікова ставка НБУ з 30.04.2008 по 15.06.2009): 100:365). Однак, суд не виходячи за межі позовних вимог, прийшов до висновку про задоволення пені в сумі заявленої позивачем у позовній заяві в розмірі 28 475,36 грн.
Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 362 458,80 грн., сума витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 121 991,88 грн., 3% річних -33 268,31 грн., сума пені 28 475,36 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також, позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача за первісним позовом в сумі 549 613,21 грн., які знаходяться на рахунку відповідача. Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява позивача не є обгрунтованою, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергомонтаж»(код
ЄДРПОУ 30729875, місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Стеценка,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Данфосс ТОВ»(код ЄДРПОУ 20074667, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул.. В. Хвойки,15/15/6) суму основного боргу -362 458(триста шістдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн.., 80 коп.., суму витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 121 991 (сто двадцять одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одну) грн.88 коп., 3% річних в розмір 33 268 (тридцять три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 31 коп., суму пені 28 475 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять ) грн. 36 коп., 5 461 (п'ять тисяч чотириста шістдесят одну) грн.., 94 коп., уму витрат посплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання
апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата складання повного тексту рішення -11.11.2011